Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 607/16629/20
провадження № 61-1844св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір Іван Теодорович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня
2020 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі колегії суддів:Сташківа Б. І., Хоми М. В., Щавурської Н. Б.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра І. Т. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування в державному реєстрі запису про право власності.
Просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра І. Т., індексний номер 50135022 від 10 грудня
2019 року, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно запис про право власності № 34566232 від 10 грудня 2019 року внесений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу
Жовніром І. Т., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1087093861101.
Одночасно представником позивача - ОСОБА_4 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, накладення заборони на відчуження будь-яким способом вказаної квартири та заборони вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності, права іпотеки на зазначену квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
15 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 січня 2021 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована за нею на праві приватної власності на підставі рішення приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра І. Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 грудня 2019 року, індексний номер: 5013502.
Суди виходили з того, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Апеляційний суд не взяв до уваги посилання скаржника на те, що позивачем не доведено реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Право приватної власності на квартиру
АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2, у зв`язку із чим вона має можливість розпорядитися цим майном, а тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження майна, що, в свою чергу, ускладнить виконання можливого рішення суду.
Доводи відповідача, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову порушують її законні права та інтереси, як власника майна, апеляційний суд відхилив, оскільки заборона відчуження майна обмежує правомочності власника лише щодо його відчуження на користь інших осіб та не порушує право власника на користування майном, в тому числі й на укладання правочинів, які не пов`язані з переходом права власності. Отже, обраний вид забезпечення позову не порушує право власника на користування майном, а лише обмежує право відчуження на час розгляду справи задля збереження майна у власності певних осіб.
Аргументи учасників справи
У січні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви; судові витрати покласти на позивача.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судам не надано жодних відомостей, які
є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову, не вказано обґрунтування того, що саме такий вид забезпечення позову необхідно застосувати і він не спричинить порушення прав та законних інтересів інших осіб. Суди не дали належної оцінки відсутності доказів у позивача для обґрунтування реальної загрози невиконання/ускладнення виконання рішення. Суд першої інстанції обмежився в мотивувальній частині лише цитатою постанови Пленуму Верховного Суду України та послався на інформаційну довідку з Державного реєстру права власності на нерухоме майно.
Всупереч вимогам ЦПК і практики Верховного Суду, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 753/2380/18-ц (провадження
№ 61-38399св18), судами не застосовано зустрічного забезпечення. У заяві про забезпечення позову заявник вказує, що задоволення заяви про забезпечення позову не може завдати матеріальних збитків, проте такі міркування нічим не підтверджені, доказів не надано. В той же час позивач стверджує, що він не маємайна, що ускладнить виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, а також зазначає про реєстрацію відповідача у спірній квартирі, що не дає підстав для зустрічного забезпечення. Суди не перевірили такі твердження, хоча повинні були зобов`язати позивача їх надати. Позивач не зареєстрований за вказаною ним адресою, будь-якого майна за ним не зареєстровано. Про це позивач зазначив у клопотанні від 22 грудня 2020 року.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпеченням позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню квартири, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В указаній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування
в державному реєстрі запису про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 227375597 від 08 жовтня 2020 року квартира
АДРЕСА_1 на підставі рішення приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовніра І. Т. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 грудня 2019 року, індексний номер: 50135022, зареєстрована на праві приватної власності за
ОСОБА_2 .
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду
і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним
вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду
в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі
№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними
й допустимими доказами".
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження
№ 61-3480сво21) зроблено висновок, що "законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі,
а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову".
Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування в державному реєстрі запису про право власності відповідача. Забороняючи ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню квартири суди не звернули уваги на відсутність у заяві про забезпечення позову обґрунтування відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Тому суди помилково та передчасно вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
За таких обставин судові рішення про заборону відчуження нерухомого майна підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.