ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/906/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
прокуратури - Шелест М.В. (посвідчення від 24.11.2020 №058075),
позивача - не з`явився,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021
за позовом заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради
до: Виконавчого комітету Вараської міської ради;
обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик"
про визнання частин договору про пайову участь недійсними та стягнення коштів у сумі 1 644 190 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Вараської міської ради (далі - Рада, позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі - Виконавчий комітет, відповідач 1) та Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик" (далі - Кооператив, відповідач 2) про визнання частин договору про пайову участь недійсними та стягнення недоотриманого розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста у сумі 1 644 190 грн.
1.2. В обґрунтування недійсності частини договору від 15.12.2016 №07-2016 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кузнецовська (далі - Договір), укладеного між відповідачами, Прокурор з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що Договір суперечить частині п`ятій статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Зокрема, Прокурор вказує, що відповідачем 1 безпідставно зменшено відповідачу 2 розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму проведеного благоустрою поза межами виділеної земельної ділянки та, відповідно, спеціальним фондом бюджету міста Вараш недоотримано дохід в загальній сумі 1 644 190,00 грн.
2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2021 (суддя Пашкевич І.О.) позов заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради задоволено. Суд визнав недійсним пункт 2.4.1. Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ від 15.12.2016 №07-2016 в частині загальної суми коштів пайової участі 150 344,00 грн, визначеної з урахуванням її зменшення на суму 1 644 190,00 грн стягнув з Кооперативу до бюджету Вараської міської територіальної громади недоотриманий розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму 1 644 190, 00 грн.
2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 (колегія суддів: Дужич С.П., Коломис В.В., Миханюк М.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 25.02.2021 у справі №918/906/19 скасовано. Позов Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради про визнання частин договору про пайову участь недійсними та стягнення коштів залишено без розгляду.
2.3. Рішення мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що Парковка №14 та Парковка №19, які розташовані поблизу житлового будинку, що знаходиться за адресою: м-н Вараш, 43/1, м. Вараш, Рівненська область, не відносяться до об`єктів інженерної інфраструктури, а є елементами благоустрою, а відтак, відповідач 1 та відповідач 2, укладаючи Договір, безпідставно застосували частину п`яту статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що призвело до безпідставного зменшення розміру пайової участі Кооперативу у розвитку інфраструктури міста Вараш на суму 1 644 190,00 грн та у зв`язку із чим міський бюджет Вараської міської територіальної громади недоотримав вказану суму коштів.
2.4. Суд першої інстанції визнав, що у розумінні статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Рада є органом, який не здійснює належним чином свої повноваження у даних правовідносинах, оскільки є органом, на який покладено повноваження у сфері пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вараш. Кошти у вигляді пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вараш є доходами міського бюджету, який на основі принципу єдності поєднаний з державним бюджетом України та бере участь у міжбюджетних відносинах. Дії відповідачів, які призвели до безпідставної зменшення розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вараш на суму 1 644 190,00 грн, та відповідно до не повного наповнення міського бюджету Вараської міської територіальної громади. Отже, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
2.5. Задовольняючи позовні вимоги про визнання пункту 2.4.1. Договору недійсним, суд вказував на відсутність у сторін договору (відповідача 1 та відповідача 2) підстав для віднесення Парковки №14 та Парковки №19 до інженерних мереж чи об`єктів інженерної інфраструктури Об`єкту. Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30.06.2020 №8208 та декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 24.02.2017 РВ143170551145 підтверджується, що майданчики для паркування (Парковка №14 та Парковка №19) відносяться до об`єктів благоустрою та у частині відповідності виконаних будівельних робіт роботам, що відносяться до елементів благоустрою, а саме: покриття площ, доріг, проїздів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок, зелені насадження загального та обмеженого користування. Документи які підтверджують належність Парковки №14 та Парковки №19 до інженерних мереж чи об`єктів інженерної інфраструктури Об`єкту в матеріалах справи відсутні. Зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості таких об`єктів суперечить положенням частини п`ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та має наслідком визнання пункту 2.4.1 Договору недійсним у порядку статей 203, 215 ЦК України та є підставою для стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 недоотриманого розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму 1 644 190, 00 грн.
2.6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позов Прокурора, суд апеляційної інстанції вказував на недотримання Прокурором визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури. За висновком суду апеляційної інстанції Прокурором не надано компетентному органу розумного строку для реагування на порушення інтересів держави, оскільки Сарненська місцева прокуратура звернулась до господарського суду з позовною заявою 16.12.2020 одночасно з направленням на адресу Вараської міської ради повідомлення (№36/5-1053вих-19вх ) про намір звернутися до суду з позовною заявою, що виключає можливість міській раді зреагувати на вищезазначене повідомлення. За висновком суду апеляційної інстанції, таке звернення фактично усунуло позивача від можливості самостійного пред`явлення позову до суду. Вказані обставини свідчать про відсутність підтвердження підстав для представництва інтересів держави у суді та є підставою для залишення позову заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради без розгляду.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Рівненська обласна прокуратура просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, а справу №918/906/19 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Аргументи касаційної скарги
4.1.1. У поданій касаційній скарзі Прокуратура зазначає, що даний господарсько-правовий спір становить значний суспільний інтерес, оскільки Виконавчий комітет є виконавчим органом місцевого самоврядування, що забезпечує інтереси територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів. При цьому невиконання умов договору пайової участі щодо ненадходження коштів до бюджету, завдає матеріальної шкоди інтересам держави, перешкоджає своєчасному та повному виконанню прибуткової частини місцевого бюджету, негативно впливає на стан фінансування видатків бюджету, що спрямовуються на організацію благоустрою території міста Вараш, кошти від пайової участі призначені для забезпечення життєдіяльності міста. Підсумовуючи викладене, Прокуратура наголошує, що у даному випадку територіальна громада в результаті дій відповідачів і оскаржуваної постанови суду недоотримує кошти, на які вона правомірно розраховувала по закону.
4.1.2. На обґрунтування своєї правової позиції Прокуратура у поданій касаційній скарзі також зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у цій справі прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема вимог статті 131-1 Конституції України, статей 7, 23, 89, 90 Закону України "Про прокуратуру", та порушенням норм процесуального права, зокрема вимог статей 53, 86,226,237 ГПК України.
4.1.3. Прокуратура із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №927/468/20, від 19.05.2021 у справі №902/864/20, від 13.04.2021 у справі №910/11395/17 та від 07.10.2020 у справі №916/203/19 щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у разі бездіяльності компетентного органу.
4.2. Доводи інших учасників.
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Рада доводи касаційної скарги підтримує та просить задовольнити касаційну скаргу Прокуратури.
4.2.2. Кооператив доводи касаційної скарги не визнає і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
5. Касаційне провадження
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2021колегією суддів у складі Бенедисюка І.М. (головуючий), Львова Б.Ю., Селіваненка В.П.: відкрито касаційне провадження у справі №918/906/19 за касаційною скаргою Прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 зі справи; призначено розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 23.09.2021 о 10:20.
5.2. У зв`язку з відпусткою судді Селіваненка В.П. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.09.2021, який наявний в матеріалах справи, та визначено нову колегію суддів Касаційного господарського суду у складі: Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Львова Б.Ю. у зазначеній справі.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Як встановлено судами, 28.04.2016, рішенням Кузнецовської міської ради №247 "Про внесення змін до рішення Кузнецовської міської ради від 01.03.2013 №752 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ", внесено зміни у Додаток 1 до рішення, яким затверджено Положення про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ (далі - Порядок), яке регламентує організаційні та економічні відносини, пов`язані з порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кузнецовськ у зв`язку з будівництвом будь-яких об`єктів на території міста, викладено в новій редакції.
6.2. 15.12.2016 між Виконавчим комітетом, як одержувачем, та Кооперативом, як замовником будівництва, було укладено Договір №07-2016 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Кузнецовська (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник будівництва зобов`язався внести на відповідний рахунок одержувача кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ, відповідно до розрахунку, який є невід`ємною частиною даного Договору та встановлених строків (графіку): 150 344,00 грн - до прийняття об`єкта в експлуатацію.
6.3. Згідно з розрахунком від 15.12.2020 величина пайової участі у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ (м. Вараш, згідно з рішенням від 06.04.2017 №611), що є додатком до Договору, останній проведено для юридичної особи - обслуговуючого кооперативу "ЖБК Енергетик", на об`єкт будівництва - будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який розташований за адресою: мікрорайон Вараш, 43/1, м. Кузнецовськ (Вараш), Рівненська область.
6.4. Розмір пайової участі вираховувався за формулою, визначеною у пункті 3.3 Порядку, та встановлено, що розмір пайової участі об`єкта будівництва для Кооперативу становить: 1 794 534,00 грн (755 923,00 грн - житлові приміщення та 1 038 611,00 грн - нежитлові приміщення). Розмір пайової участі зменшено на вартість "об`єкту інженерної інфраструктури за актами виконаних робіт поза межами земельної ділянки", яка складає 1 644 190,00 грн.
6.5. 24.02.2017 в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області було зареєстровано Декларацію про готовність 9-ти поверхового житлового будинку до експлуатації №РВ143170551145.
6.6. Ревізією фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Вараської міської ради (виконавчого комітету Кузнецовської міської ради) за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, проведеною Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області (Акт від 16.06.2017 №13-17-08-06/22) було виявлено ряд порушень з боку Виконавчого комітету щодо залучення та розрахунку коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Вараш Рівненської області (до 03.06.2016 - м. Кузнецовськ) та встановлено що вартість виконаних робіт на Парковку №14 складає 941 616,00 грн з ПДВ, на Парковку №19 - 702 573,60 грн з ПДВ за адресою: мікрорайон Вараш, 43/1, м. Кузнецовськ (Вараш), Рівненська область.
6.7. Листом від 25.04.2018 №36/5-432 Рада підтвердила, що 150 344,00 грн - коштів пайової участі надійшли від Кооперативу на рахунок Виконавчого комітету та були направлені до місцевого бюджету.
6.8. Судами встановлено, що Головним управлінням національної поліції в Рівненській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019180000000092 від 17.04.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою Кримінального кодексу України. Підставою порушення даного кримінального провадження стало недоотримання спеціальним фондом бюджету м. Вараш доходів на загальну суму 1 644 189,6 грн, чим нанесено збитки міському бюджету на вказану суму, через безпідставне зменшення Кооперативу розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму проведеного благоустрою поза межами виділено земельної ділянки.
6.9. Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30.06.2020 №8208, проведеної у межах кримінального провадження №12019180000000092, встановлено, що виконані будівельні роботи з будівництва парковкок №14, №19, що розташовані поблизу житлового будинку за адресою: м-н Вараш, 43/1, м. Вараш, Рівненська область (на вартість яких згідно Договору було зменшено розмір пайової участі Кооперативу у розвитку інфраструктури міста Вараш), відповідають вимогам ДБН Б.2.2-5:2011 "Благоустрій територій", а саме пункту 1.2, відповідно якого майданчики для паркування відносяться до об`єктів благоустрою та пункту 4.5 у частині відповідності виконаних будівельних робіт роботам, що відносяться до елементів благоустрою, а саме: покриття площ, доріг, проїздів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок, зелені насадження загального та обмеженого користування.
6.10. 16.12.2019 заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ради звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Виконавчого комітету та Кооперативу про визнання частин договору про пайову участь недійсними та стягнення недоотриманого розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму 1 644 190,00 грн у зв`язку з безпідставним зменшенням розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста на суму проведеного благоустрою поза межами виділеної земельної ділянки.
6.11. Звертаючись до суду з позовом у даній справі Прокурор вказував на те, що Рада є органом, на який покладено повноваження у сфері пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вараш. Кошти у вигляді пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вараш є доходами міського бюджету міста Вараш, який на основі принципу єдності поєднаний з державним бюджетом України та бере участь у міжбюджетних відносинах, а отже ненадходження коштів до міського бюджету створює загрозу порушення державному бюджету та балансу міжбюджетних відносин. У свою чергу Рада не використала протягом розумного строку надані їй чинним законодавством повноваження щодо відновлення своїх порушених прав.
6.12. Зокрема, Раді про порушення щодо залучення коштів до місцевого бюджету стало відомо у червні 2017 року з Акту ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Вараської міської ради (виконавчого комітету Кузнецовської міської ради) за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 (Акт №13-17-08-06/22). Однак до моменту пред`явлення Прокурором даного позову Рада не вчиняла дій щодо визнання частин договору про пайову участь недійсними та стягнення коштів. Вказана бездіяльність Ради свідчить, що органом місцевого самоврядування неналежним чином здійснюється захист інтересів територіальної громади міста Вараш щодо наповнення місцевого бюджету, кошти від яких перераховуються до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста.
6.13. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором у даному спорі; наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним договору, з порушенням вимог України "Про регулювання містобудівної діяльності" та наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з Кооперативу недоотриманого розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста у сумі 1 644 190,00 грн.
7. Межі розгляду судом касаційної інстанції
7.1. Згідно з приписами статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
7.3. Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.
8.2. Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
8.3. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
8.4. Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).
8.5. Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
8.6. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
8.7. Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
8.8. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
8.9. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
8.10. Частиною першою статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
8.11. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
8.12. Для реалізації наданих повноважень місцеві ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
8.13. У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
8.14. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
8.15. Як встановили суди, Рада є органом, на який покладено повноваження у сфері пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вараш. Кошти у вигляді пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Вараш є доходами міського бюджету м. Вараш, який на основі принципу єдності поєднаний з державним бюджетом України та бере участь у міжбюджетних відносинах.
8.16. Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням відповідачем оспорюваних договору та додаткової угоди всупереч вимогам чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставного недоотримання бюджетних коштів. Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Ради, яка є розпорядником бюджетних коштів і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів держави.
8.17. Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Прокурором не було дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та не підтверджено підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, як компетентний орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався, чи не мав наміру звернутися до суду із даним позовом в інтересах держави.
8.18. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою 16.12.2020, тобто одночасно з направленням на адресу Ради повідомлення №36/5-1053вих-19вх про намір звернутися до суду з позовною заявою. Вказані обставини виключають можливість Ради належно реагувати зазначене повідомлення.
8.19. Водночас посилання Прокурора на наявність незавершеного кримінального провадження №12018180200000354 не позбавляла останнього права на звернення до суду у більш розумний термін - з наданням Раді можливості самостійно здійснити відповідні дії по захисту власних інтересів.
8.20. Проте Верховний Суд вважає передчасним зазначений висновок апеляційного суду та погоджується з твердженням скаржника про неврахування господарським судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, з огляду на таке.
8.21. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.22. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
8.23. Причиною звернення Прокурора до Верховного Суду стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для залишення без розгляду позову Прокурора в інтересах держави у порядку статті 53 ГПК України.
8.24. Колегія суддів зазначає, що узагальнені висновки щодо застосування статті 23 Закону "Про прокуратуру" містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, посилань на яку касаційна скарга не містить.
8.25. Зокрема, колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено такі висновки щодо підтвердження прокурором підстав для представництва:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого у статті 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом пункту 2 частини четвертої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва".
8.26. Колегія суддів також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 зі справи №927/491/19, у якій, зокрема, зазначено, що обчислення розумного строку для реагування відповідного органу на повідомлення прокурора повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про подання позову до суду, а й попередні листи, направлені прокурором органу, якщо в них міститься інформація про стверджувані порушення (а не просто направлено запит на надання інформації).
8.27. При цьому об`єднана палата, обґрунтовуючи цей висновок, послалася також на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №917/665/20, від 07.04.2021 у справі №913/124/20, від 09.06.2021 у справі №916/1674/18 (у цих справах суди також встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону "Про прокуратуру", та зверненням до суду з позовом є незначним, але вважали, що прокурор підтвердив підстави для представництва);
- суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;
- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;
- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів статті 23 Закону "Про прокуратуру";
- такий підхід є занадто формалізованим, критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.
8.28. У контексті зазначеного та встановлених обставин справи Верховний Суд зазначає, що за своїм змістом приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам права яких порушуються, а, з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.
8.29. З огляду на викладене суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.
8.30. Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:
- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;
- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.
8.31. При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
8.32. Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
8.33. Верховний Суд зазначає, що за встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.
8.34. При цьому господарський суд апеляційної інстанції, зазначивши про недотримання Прокурором порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", послався на те, що Прокурор звернувся до суду 16.12.2020, взагалі не надавши Виконавчому комітету строку позбавило останнього можливості відреагувати на виявлені Прокурором порушення.
8.35. Проте, на думку колегії суддів, при наданні вказаного висновку суд апеляційної інстанції у першу чергу зосередився на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке Прокурор надіслав до Виконавчого органу та поданням позову у цій справі, проте не приділив достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
8.36. Водночас суд апеляційної інстанції, залишив поза увагою у порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України та не надав належної оцінки тому, що про безпідставне зменшення коштів пайової участі та, як наслідок, ненадходження коштів до місцевого бюджету позивачу повинно було бути відомо за наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Вараської (Кузнецовської) міської ради за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 (акт № 13-17-08-06/22 від 16.06.2017), проведеної управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області. У матеріалах справи наявний лист міського голови С. Анощенка від 04.07.2017 № 329/02.3-27/04 із запереченнями до вищевказаного акту ревізії фінансово-господарської діяльності, відповідно до яких міським головою заперечується факт безпідставного зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста та, як наслідок, недоотримання бюджетом міста 1 644 189,6 грн. Крім того листування в ході здійснення досудового розслідування органами Нацполіції кримінального провадження №12019180000000092 також підтверджує, що Виконавчий комітет і голова Ради були повідомлені про необхідність вжиття заходів, а саме: звернення із позовом до суду з приводу порушень, виявлених в ході проведення управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області ревізії фінансово- господарської діяльності виконавчого комітету Вараської міської ради (безпідставне зменшення коштів пайової участі). Зокрема, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось листування Прокуратури з Виконавчим комітетом до звернення до суду з позовом прокурор протягом квітня 2018 року - грудня 2019 року з питань щодо будівництва парковок №14, №19, що розташовані поблизу житлового будинку за адресою: м-н Вараш, 43/1, м. Вараш, Рівненська область.
8.37. Відтак, дійшовши висновку про недотримання прокурором розумних строків, які надають можливості відповідним органам відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, поза увагою апеляційного господарського суду залишились обставини того, що Виконавчий комітет був обізнаний про порушення інтересів держави з моменту фіксації факту правопорушення (акт ревізії фінансово- господарської діяльності від 16.06.2017№13-17-08-06/22, проведеної управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області), що відбулось значно раніше звернення Прокурора з повідомленням позивача про намір звернення до суду (16.12.2020).
8.38. З огляду на наведене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи Рівненської обласної прокуратури про те, що при з`ясуванні питання наявності підстав для звернення Прокурора з позовом до суду, на порушення приписів процесуального законодавства, апеляційна інстанція не надала належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які свідчать про обізнаність позивача з виявленими порушеннями та про відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про недотримання у повній мірі статей 86, 236 ГПК України.
8.39. Таким чином, оскаржувану постанову апеляційного суду в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради прийнято з неправильним застосуванням норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та недотриманням статей 86, 236 ГПК України, позаяк застосований судом апеляційної інстанції підхід є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору й обставин, які передували передачі його на вирішення господарського суду.
8.40. Наведене у сукупності свідчить про те, що, всупереч вимогам статей 86, 236, 282, 316 ГПК України висновок суду апеляційної інстанцій про непідтвердження прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, що мало наслідком залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України, є передчасними та зробленим без належної оцінки обставин справи, зазначених Прокурором підстав представництва.
8.41. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про задоволення касаційної скарги прокурора.