ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 916/2713/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю. - головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 (головуючий суддя Таран С. В., судді Будішевська Л. О., Поліщук Л. В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2021 (суддя Погребна К. Ф.) у справі
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Бажань",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Укрспецконверсія", Фонд державного майна України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Південь", ОСОБА_1,
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників:
позивача - Корнієнко Н. О., Синиці І. М. (в порядку самопредставництва),
відповідача - не з`явився,
третьої особи-1 на стороні позивача - не з`явився,
третьої особи-2 на стороні позивача - не з`явився,
третьої особи-1 на стороні відповідача - не з`явився,
третьої особи-2 на стороні відповідача - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2020 року Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто Бажань" (далі - ТОВ "Місто Бажань"), в якому просило витребувати з незаконного володіння відповідача у власність держави в особі позивача нерухоме майно - майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Міністерство оборони України посилається на незаконне заволодіння ТОВ "Місто Бажань" належним державі в особі позивача на праві власності майновим комплексом Котовської виправної колонії № 134.
3. Господарський суд Одеської області ухвалою від 21.10.2020 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучив Державне підприємство "Укрспецконверсія" (далі - ДП "Укрспецконверсія") та Фонд державного майна України і на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Південь" (далі - ТОВ "Каскад-Південь") та ОСОБА_1 .
4. 21.12.2020 за вх. № 34088/20 до суду першої інстанції від відповідача (ТОВ "Місто Бажань") надійшла заява про застосування позовної давності та наслідків її спливу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. Суди попередніх інстанцій встановили, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 № 87-р "Про передачу майнового комплексу Котовської виправної колонії № 134" прийнято пропозицію Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об`єктів і Державного департаменту з питань виконання покарань про передачу майнового комплексу ліквідованої Котовської виправної колонії № 134 (смт. Чорноморське Комінтернівського району Одеської області) до сфери управління зазначеного центру.
6. Указом Президента України від 07.03.2005 № 443/2005 ліквідовано Національний координаційний центр адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об`єктів, а також покладено повноваження вказаного центру на Міністерство оборони України.
7. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 365-р цілісні майнові комплекси низки державних підприємств, зокрема, Державного підприємства "Техноконверс" (далі - ДП "Техноконверс") та ДП "Укрспецконверсія", передано до сфери управління Міністерства оборони України.
8. Згідно з наказом Міністерства оборони України від 10.10.2005 № 609 та переліку до нього, до сфери управління цього Міністерства прийнято вищезазначені державні підприємства.
9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2007, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 у справі № 18/481, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-Дніпро" (далі - ТОВ "ГАЗ-Дніпро") про стягнення з ДП "Техноконверс" заборгованості у сумі 192 077,88 грн.
10. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області від 14.01.2008 відкрито виконавче провадження № ДВ-8/463 з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2007 та накладено арешт на державне нерухоме майно, а саме майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134, що перебуває у господарському віданні ДП "Техноконверс".
11. Внаслідок реорганізації ДП "Техноконверс", проведеної згідно з наказом Міністерства оборони України від 19.09.2007 № 552, нерухоме майно колишньої Котовської виправної колонії № 134 на підставі акта приймання-передачі майнового комплексу б/н від 11.06.2008 було передано до господарського відання ДП "Укрспецконверсія".
12. У зв`язку із відсутністю грошових коштів на рахунках боржника постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції в Одеській області від 12.08.2008 № ДВ-2/243 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 № 18/481 про стягнення з ДП "Техноконверс" на користь ТОВ "ГАЗ-Дніпро" заборгованості на суму 192 077,88 грн було звернуто стягнення на майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134.
13. 06.03.2009 філією "Одеський аукціонний центр" Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" проведено прилюдні торги з реалізації розташованого за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Гвардійське, вул. Миру, 12, майнового комплексу Котовської виправної колонії № 134, який складається з вартового приміщення гауптвахти літ. "А", трансформаторної підстанції літ. "Б", розплідника для собак літ. "В", продуктового складу літ. "Г", підвалу "пд. "Г", кухні літ. "Д", їдальні літ. "Д1", прибудови літ. "Д2", прибудови літ. "Д3", лазні (душової) літ. "Е", хлораторної літ. "Ж", котельної літ. "З", прибудови літ. "З1", тамбура літ. "З", КПП № 2 літ. "И", КНС літ. "К", медичного пункту літ. "Л", учбового корпусу літ. "М", тамбура літ. "М", КПП № 1 літ. "Н", казарми літ. "О", прибудови літ. "О1", казарми літ. "П", прибудови літ. "П1", матеріального складу літ. "Р", казарми літ. "С", прибудови літ. "С1", казарми літ. "Т", прибудови літ. "Т1", казарми літ. "У", прибудови літ. "У1", огорожі № 1- 20 та брукування - І. Майно придбано ТОВ "Каскад-Південь" за 600 000,00 грн, що підтверджується актом про проведення прилюдних торгів б/н від 16.03.2009.
14. Пославшись на незаконність вищезазначених прилюдних торгів, військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП "Техноконверс" звернулися до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання прилюдних торгів, проведених 06.03.2009, недійсними. ДП "Техноконверс" також просило визнати недійсними протокол та свідоцтво про право власності ТОВ "Каскад-Південь" на майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134. У свою чергу ТОВ "Каскад-Південь" подало зустрічний позов про визнання його добросовісним набувачем, визнання права власності на майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 та зобов`язання зареєструвати право власності на цей майновий комплекс (справа № 30/71-09-1998).
15. Справа № 30/71-09-1998 розглядалась судами неодноразово. Так, постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013 справу № 30/71-09-1998 за результатами розгляду заяви ТОВ "Каскад-Південь" про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2009 за нововиявленими обставинами направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
16. За результатами нового розгляду Господарський суд Одеської області рішенням від 02.04.2013, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013, задовільнив зустрічний позов ТОВ "Каскад-Південь" про визнання його добросовісним набувачем, визнання права власності та зобов`язання зареєструвати право власності на нерухоме майно - майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134. У задоволені позову військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та задоволенні позову ДП "Укрспецконверсія" - відмовив.
17. Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 та залишено без змін попереднє рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2009 у справі № 30/71-09-1998. Прилюдні торги, проведені 06.03.2009, та свідоцтво про право власності, видане ТОВ "Каскад-Південь" на нерухоме майно Котовської виправної колонії № 134, визнано недійсними, у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Каскад-Південь" про визнання його добросовісним набувачем, визнання права власності та зобов`язання зареєструвати право власності - відмовлено.
18. Як зазначало Міністерство оборони України під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції, виходячи з постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2013, спірне майно підлягало поверненню до державної власності. Проте всупереч зазначеному нерухоме майно - майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 до сфери оперативного управління Міністерства оборони України не повернуто, більше того, був відчужений недобросовісним набувачем ТОВ "Каскад-Південь".
19. 20.02.2012 рішенням № 4 виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області прийнято рішення про заміну правовстановлюючого документа, оформлення права державної власності та видачу свідоцтва про право державної власності на об`єкт нерухомого майна - Котовську виправну колонію № 134 за державою Україна в особі Міністерства оборони України на праві повного господарського відання за ДП "Укрспецконверсія".
20. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.02.2012 майновий комплекс Котовська виправна колонія № 134 був зареєстрований за державою Україна в особі Міністерства оборони України на праві господарського відання за ДП "Укрспецконверсія".
21. 07.08.2013 право власності на об`єкт нежитлової нерухомості Котовську виправну колонію № 134 зареєстровано за ТОВ "Каскад-Південь", підставою вказаної реєстрації стали: рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 у справі № 30/71-09-1998, технічний паспорт, виданий Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації від 03.03.2006, та заява з додатками до неї від 07.08.2013.
22. Вказане рішення суду господарського суду, що стало підставою для державної реєстрації права власності за ТОВ "Каскад-Південь" на нерухоме майно Котовської виправної колонії № 134, в подальшому, як вже вказувалося, постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 у справі № 30/71-09-1998 скасоване.
23. Суди також встановили, що 07.11.2017 між ТОВ "Каскад-Південь" та ТОВ "Місто Бажань" укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 1481, згідно з умовами якого останнє набуло 975/1000 частки у праві власності на нежитлові приміщення Котовської виправної колонії № 134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 202358151227). Надалі на підставі укладеного з ТОВ "Каскад-Південь" договору купівлі-продажу від 22.11.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 505, ОСОБА_1 набув 25/1000 частки у праві власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.
24. У подальшому ОСОБА_1 шляхом укладення з ТОВ "Місто Бажань" договору купівлі-продажу від 29.12.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 24485, відчужив на користь останнього 25/1000 частки у праві власності на нежитлові приміщення Котовської виправної колонії № 134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 202358151227).
25. Суди зазначили, що, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.09.2020 № 224574165, державну реєстрацію права власності ТОВ "Місто Бажань" на 975/1000 частки Котовської виправної колонії № 134 було проведено 07.11.2017 (запис про право власності: 23237575), а державну реєстрацію права власності останнього на 25/1000 частки вказаного об`єкта нерухомого майна - 29.12.2017 (запис про право власності: 24241507).
26. Міністерство оборони України наголошувало на тому, що ТОВ "Місто Бажань" є недобросовісним набувачем, оскільки, укладаючи вищезазначені договори купівлі- продажу, керівництво ТОВ "Місто Бажань", вживши розумних заходів і виявивши обережність та обачність, могло бути обізнане про: права позивача на вказане нерухоме майно і факт його вибуття з володіння держави поза її волею; незаконність володіння спірним майном недобросовісним набувачем ТОВ "Каскад-Південь"; відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Каскад-Південь" у визнанні його добросовісним набувачем майнового комплексу Котовської виправної колонії № 134, визнання права власності на цей об`єкт та зобов`язання зареєструвати право власності; відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у недобросовісного продавця ТОВ "Каскад-Південь" на відчуження нерухомого майна Котовської виправної колонії № 134.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
27. Господарський суд Одеської області рішенням від 26.01.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, у задоволенні позову відмовив повністю.
28. Судові рішення мотивовано тим, що спірний майновий комплекс Котовської виправної колонії № 134 вибув з володіння держави в особі Міністерства оброни України поза його волею та в результаті неодноразового відчуження перебуває у володінні ТОВ "Місто Бажань", при цьому з огляду на скасування в судовому порядку правової підстави набуття вказаного майна першим набувачем (ТОВ "Каскад-Південь"), який на час укладання договорів купівлі-продажу вже не мав права розпоряджатись цим нерухомим майном, останнє підлягає витребуванню на користь держави в особі позивача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України. Разом з тим суди дійшли висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування наслідків чого заявлено відповідачем.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
29. У червні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 і рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2021 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги і заперечень на неї
30. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
31. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Міністерство оборони України посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм статей 261, 387 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, норм статей 256, 257, 387, 400 Цивільного кодексу України щодо застосування позовної давності при витребуванні майна від недобросовісного набувача.
32. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи статей 256, 257, 387, 400 Цивільного кодексу України, оскільки в цьому випадку закон дозволяє необмежену віндикацію майна у недобросовісного набувача.
33. Міністерство оборони України також вказує, що відлік позовної давності має починатися з моменту порушення прав оборонного відомства після їх поновлення рішенням суду, а саме з моменту державної реєстрації права власності ТОВ "Місто Бажань" на 975/1000 частки Котовської виправної колонії № 134, проведену 07.11.2017 (запис про право власності: 23237575), та державної реєстрації права власності останнього на 25/1000 частки вказаного об`єкта нерухомого майна - 29.12.2017, тому позовну давність позивачем не пропущено.
34. У судовому засіданні представники Міністерства оборони України підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
35. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
36. Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
37. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. У поданій касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 261, 387 Цивільного кодексу України стосовно початку перебігу позовної давності та норм статей 256, 257, 387, 400 Цивільного кодексу України щодо застосування позовної давності при витребуванні майна від недобросовісного набувача.
39. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
40. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
41. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
42. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
43. Міністерство оборони України, звертаючись до суду з вимогою про витребування з незаконного володіння відповідача у власність держави в особі позивача нерухомого майна - майнового комплексу Котовської виправної колонії № 134, зазначало, що спірне майно вибуло із володіння держави в особі позивача в ході примусового виконання судового рішення про стягнення шляхом реалізації майна боржника на прилюдних торгах, які в подальшому визнані недійсними, а тому позивач має право витребувати це майно від набувача на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.
44. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
45. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
46. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.
47. Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
48. Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
49. Згідно із частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
50. У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
51. Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).
52. Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.
53. До регламентованих Цивільним кодексом України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та ін.
54. Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.
55. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
56. Водночас за змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
57. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
58. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
59. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
60. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.
61. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) та у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 914/1623/17, від 26.05.2020 у справі № 906/656/19, від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18, від 14.07.2021 у справі № 922/1125/19.
62. Як встановили суди попередніх інстанцій, на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2012 серії САЕ № 512021 на об`єкт нерухомого майна - Котовську виправну колонію № 134, виданого виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області згідно з рішенням від 20.02.2012 № 4, право власності 24.02.2012 зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства оборони України на праві повного господарського відання за ДП "Укрспецконверсія".
63. У той же час, як зазначалося вище, 07.08.2013 право власності на Котовську виправну колонію № 134 зареєстровано за ТОВ "Каскад-Південь", підставою вказаної реєстрації стало, зокрема, рішення Господарського суду Одеської області від 02.04.2013 у справі № 30/71-09-1998, яке в подальшому було скасоване.
64. За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
65. Оскільки підставою реєстрації права власності ТОВ "Каскад-Південь" було рішення суду першої інстанції, яке в подальшому було скасоване, тому відсутні підстави вважати, що спірне майно вибуло з володіння держави 07.08.2013.
66. Також спірне майно, яке є власністю позивача, було зареєстровано за ТОВ "Місто Бажань" на підставі договорів купівлі-продажу цього майна від 22.11.2017 (укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Місто Бажань") та від 29.12.2017 (укладеного між ТОВ "Каскад-Південь" та ТОВ "Місто Бажань").
67. Проте ТОВ "Каскад-Південь" на час укладання договорів купівлі-продажу вже не мало права розпоряджатись спірним майновим комплексом - Котовською виправною колонією № 134, оскільки правова підстава для набуття вказаного майна першим набувачем (ТОВ "Каскад-Південь") скасована в судовому порядку.
68. Оскільки набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а запис про державну реєстрацію права власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України є чинним з 24.02.2012, то й право володіння спірним майном у держави з цієї дати не припинялося.
69. Звідси як позивач, так і суди попередніх інстанцій помилково вважають, що спірне майно вибуло з володіння держави самим лише фактом державної реєстрації права власності за ТОВ "Місто Бажань".
70. Проте, правильно встановивши обставину порушення речових прав позивача на майно Котовської виправної колонії № 134, суди попередніх інстанцій помилились щодо способу захисту права позивача, який просив витребувати спірне майно з незаконного володіння ТОВ "Місто Бажань", оскільки, як було зазначено вище, з володіння держави спірне майно не вибувало.
71. Водночас господарські суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна з огляду на пропуск позивачем позовної давності.
72. Як зазначено у пункті 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20), суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
73. Отже, суди попередніх інстанцій помилково застосували до цих правовідносин положення про позовну давність, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту.
74. З цієї підстави Верховний Суд не викладає правовий висновок щодо застосування статей 387, 400 Цивільного кодексу України, оскільки положення цих статей та норми щодо позовної давності до спірних у цій справі правовідносин не застосовуються.
75. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.18 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Тому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
76. Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, який виключає застосування до спірних правовідносин положень статей 256, 257, 387, 400 Цивільного кодексу України, то ці доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
77. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.
78. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій хоча й дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте з інших мотивів. Звідси касаційну скаргу Міністерства оборони України слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у цій справі - без змін з мотивів, викладених в цій постанові.