ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/761/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Литвина П.В.,
відповідача - Василевської О.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 (головуючий суддя - Бєляновський В.В., судді: Богатир К.В., Філінюк І.Г.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2021 (суддя Ржепецький В.О.)
у справі №915/761/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут"
про стягнення 20645301,90 грн,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2021 №29.3-02/1985 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою судді Губенко Н.М., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/761/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1.У червні 2020 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" (далі - ТОВ "Миколаївгаз Збут") про стягнення 20645301,90 грн, з яких: 10743386,87 грн - пені, 2463515,08 грн - 3% річних та 7438399,95 грн - втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу від 18.04.2017 №17-236-Н.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості поставленого природного газу за договором від 18.04.2017 №17-236-Н постачання природного газу з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована в порядку пункту 7.2 договору, а також 3 % річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). При цьому позивач вказував, що нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснено ним на суми, що були сплачені на підставі Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (далі - Порядок №256).
1.3.Заперечення проти позовних вимог обґрунтовані тим, що розрахунки між сторонами проводилися за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями. Залишок заборгованості, яка виникла у 2017 році по пільгам та субсидіям, компенсувався сторонам лише у лютому-березні 2018 року. Відповідач вважає, що з огляду на особливості здійснення господарської діяльності між підприємствами паливно енергетичного комплексу та законодавчо-обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що проводять господарську діяльність в енергетичній галузі, ТОВ "Миколаївгаз Збут" було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за послуги з транспортування природного газу, що в свою чергу свідчить про відсутність вини відповідача у прострочені платежів, а відтак, в силу статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 614 ЦК України, виключає застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.18.04.2017 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - продавець) та ТОВ "Миколаївгаз Збут" (далі - покупець) укладено договір №17-236-Н купівлі-продажу природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати покупцеві у 2017-2018 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
2.2.Природний газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (пункт 1.2 договору).
2.3.Відповідно до пункту 2.1 договору, продавець передає з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 625400,00 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: квітень 2017 - 28000,00, травень 2017 - 15000,00, червень 2017 - 11000,00, липень 2017 - 11000,00, серпень 2017 - 10000,00, вересень 2017 - 12400,00, жовтень 2017 - 52000,00, листопад 2017 - 76000,00, грудень 2017 - 100000,00, січень 2018 - 140000,00, лютий 2018 - 90000,00, березень 2018 року - 80000,00.
2.4.Відповідно до пункту 3.2 договору приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.
2.5.Відповідно до пункту 5.1 договору з 01 квітня 2017 року ціна на природний газ, який передається за цим договором становить 4942,00 грн за 1000 куб. метрів, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1000 куб. метрів природного газу -5930,40 грн. з ПДВ.
2.6.Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100 - відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (далі - Порядок №20) (Офіційний вісник України, 2005 р. №2, ст. 88), і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк. Вартість фактичного переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в томі числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівлі-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений в абзаці четвертому цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акта звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 % річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акта звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуюся з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі- продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком №20, має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк. Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
2.7.Пунктом 6.2 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
2.8.Відповідно до пункту 6.3 договору за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. У платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу.
2.9.За змістом пункту 6.4 договору сторони домовились про черговість погашення заборгованості покупця за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору.
2.10.Відповідно до пункту 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
2.11.Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
2.12.Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.04.2017, і діє в частині продажу природного газу до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
2.13.На виконання умов договору сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу (т.1, а.с.20-25), а саме: від 30.04.2017 на суму 144841391,27 грн, від 31.05.2017 на суму 44955972,44 грн, від 30.06.2017 на суму 32353326,85 грн, від 31.07.2017 на суму 31692312,61 грн, від 31.08.2017 на суму 24915009,97 грн, від 30.09.2017 на суму 25807440,29 грн. Всього поставлено природного газу відповідачу на суму 304565453,43 грн.
2.14.На підставі Порядку №20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №3086 від 20.07.2017, №3357 від 18.08.2017, №3532 від 20.09.2017, №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017 (т.1, а.с.69-86, т.2, а.с.218-237).
2.15.Розрахунок за природний газ відбувся шляхом перерахування грошових коштів:
1) у сумі 5250596,00 грн за платіжним дорученням №74 від 21.07.2017 (т.1, а.с.87);
2) у сумі 6615601,00 грн за платіжним дорученням №75 від 19.08.2017 (т.1, а.с.88);
3) у сумі 10666874,00 грн за платіжним дорученням №76 від 20.09.2017 (т.1, а.с.89);
4) у сумі 64439272,45 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 27.02.2018-23.03.2018 (т.2, а.с.239-267).
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Миколаївської області рішенням від 11.01.2021 у справі №915/761/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021, в задоволенні позову відмовив.
3.2.Судові рішення мотивовані тим, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили загальний порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору, а тому на заборгованість, яка погашена відповідно до спільних протокольних рішень, не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зв`язку зі зміною порядку розрахунків. При цьому суди встановили, що частину коштів відповідач сплатив поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, і ця частина автоматично перераховувалася зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача. Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яку відповідач несвоєчасно сплатив би за рахунок власних коштів; наведений позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи, а отже, немає правових підстав для застосування положень статті 611 та частини другої статті 625 ЦК України. Враховуючи також те, що позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості з помилками та невідповідностями спільним протокольним рішенням, в тому числі без врахування коштів, сплачених за спільними протокольними рішеннями №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем заявлених до стягнення сум.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи. Заяви/клопотання з процесуальних питань
4.1.АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 та рішення Миколаївської області від 11.01.2021 у справі №915/761/20 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги повністю задовольнити.
4.2.АТ "НАК "Нафтогаз України" у якості підстави касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, пославшись на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/74/19, від 22.03.2019 у справі №910/3657/18, від 26.06.2020 у справі №914/1210/18, від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18, від 26.12.2019 у справі №911/2630/18 щодо застосування статті 534, 625 ЦК України, норм Порядку відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792, норм Порядку №20, норм Порядку №256.
4.3.Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує викладені в ній доводи та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Відповідно до статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
5.2.За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, за яким, згідно статті 655 ЦК України, продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а той зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
5.3.Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
5.4.Таким чином особа, яка придбала товар за договором постачання, зобов`язана сплатити його вартість продавцеві в момент отримання товару або в обумовлений строк.
5.5.Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.6.У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.7.За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
5.8.Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
5.9.За твердженням позивача, спірні правовідносини у справі виникли щодо права АТ "НАК "Нафтогаз України" як кредитора на стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих ним на суми, що були сплачені на підставі Порядку №256, а не на підставі спільних протокольних рішень.
5.10.Постановами Об`єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 26.06.2020 у справі №904/1210/18, від 16.10.2020 у справі №903/918/19 було сформовано правовий висновок щодо можливості нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми, які були сплачені несвоєчасно та поза межами спільних протокольних рішень.
5.11.Так, Верховним Судом у справі №924/296/18 було зазначено: "Як убачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 №20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 №20. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови." (пункт 4.6 постанови). "Ураховуючи положення чинного законодавства та установлені судами обставини справи щодо своєчасної оплати ТОВ "Хмельницькгаз збут" спожитого природного газу за рахунок власних коштів та підписання спільних протокольних рішень, що свідчить про погодження сторонами іншого порядку розрахунків, ніж передбачено у договорі, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Хмельницькгаз збут" пені, 3 % річних та інфляційних втрат" (пункт 5.2. постанови).
5.12.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 зазначено: "Таким чином, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються Порядками № 20, 256, 493, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету" (пункт 8.22 постанови). "Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків." (пункт 8.25 постанови). "Аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою №792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою №792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови №792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями. Отже, приписи Постанови №792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють Відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції." (пункти 8.47, 8.48 постанови)
5.13.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19 зазначено: "Отже, у разі здійснення теплопостачальною організацією розрахунків за отриманий у гарантованого постачальника природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі спільних протокольних рішень, підписаних між постачальником, споживачем природного газу та іншими учасниками розрахунків з боку держави, нарахування відповідачу-споживачу пені на підставі пункту 8.2 договору постачання, а також застосування до нього відповідальності за порушення грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого газу в порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є можливим у випадку, якщо відповідач здійснив оплату отриманих ним з державного бюджету коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями. Підставою для стягнення з відповідача нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, та застосування до нього штрафних санкцій (пені) у погодженому у договорі поставки розмірі за порушення грошового зобов`язання, може бути наявність у відповідача, як споживача природного газу, суми основного боргу за розрахунками за отриманий від позивача природний газ, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень та несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів." (абз. 3, 4 пункту 25 постанови).
5.14.Таким чином, Об`єднана палата Верховного Суду у вказаних постановах дійшла висновків про необхідність виокремлення коштів, сплачених за спільними протокольними рішеннями, від коштів, сплачених з рахунків зі спеціальним режимом використання та про можливість здійснення нарахувань штрафний санкцій на суми, сплачені поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, з рахунків зі спеціальним режимом використання у випадку порушення встановлених договором строків оплати.
5.15.Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
5.16.Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
5.17.За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
5.18.Частиною п`ятою статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.19.Згідно із частиною четвертою статті 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
5.20.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
5.21.Матеріали справи свідчать, що протягом 2017 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, ТОВ "Миколаївгаз Збут" та ПАК "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення, зокрема, такі: №2975 від 20.06.2017 на суму 33197007,44 грн за період "березень - травень 2017 року"; №3758 від 20.10.2017 на суму 11858654,00грн за період "травень - вересень 2017 року"; №4009 від 20.11.2017 (із змінами) на суму 19383611,01грн за період "липень - жовтень 2017 року".
5.22.Отже, загальна сума компенсації, на яку було підписано зазначені спільні протокольні рішення, складала 64439272,45 грн. При цьому, вказана сума була сплачена на користь позивача у 2018 році.
5.23.Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції зазначили, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили загальний порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору, а тому на заборгованість, яка погашена відповідно до спільних протокольних рішень, не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зв`язку зі зміною порядку розрахунків. Крім того суди зазначили, що позивач здійснив безпідставний розрахунок заявлених до стягнення сум, без врахування коштів сплачених за спільними протокольними рішеннями №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017.
5.24.Однак, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не надали будь-якої оцінки тим обставинам, що 01.01.2018 втратив чинність Порядок №20 та внесено зміни до Порядку №256, а тому з 01.01.2018 припинено розрахунки з використанням спільних протокольних рішень. Отже, незалежно від того, що сторони підписали спільні протокольні рішення, останні не були профінансовані у визначеній Порядком №20 та положеннями цих рішень спосіб, а розрахунки між сторонами на суму 64439272,45 грн здійснювалися у 2018 році відповідно до Порядку №256, що за твердженням позивача, свідчить про наявність підстав для нарахування заявлених до стягнення сум у спірний період.
5.25.Саме вказаними обставинами позивач мотивував заявлений позов, однак, суди попередніх інстанцій не надали оцінки таким аргументам позивача, та не навели мотиви їх відхилення, що в свою чергу суперечить положенням статей 236, 238, 282 ГПК України.
5.26.При цьому, попередні судові інстанції мали взяти до уваги, що за змістом пункту 1 Порядку №256 (у редакції, чинній з 01.01.2018), цей Порядок, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету.
5.27.За змістом статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
5.28.Наведена норма визначає, що місцевим бюджетам на здійснення соціальних програм надається субвенція для фінансування видатків, перелік яких наведено у статті 89 Бюджетного кодексу України, тобто тих, що стосуються реалізації державних програм у галузі соціального захисту та соціального забезпечення. Саме на ці види цільових субвенцій припадає більша частина державних коштів, що надаються місцевим бюджетам у виді субвенцій. Серед субвенцій на соціальні видатки кошти місцевим бюджетам виділялися: на відшкодування витрат на надання населенню житлових субсидій; державну допомогу сім`ям з дітьми; державну цільову допомогу малозабезпеченим сім`ям; державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; утримання притулків для неповнолітніх; допомогу по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; виплату компенсацій реабілітованим та ін.
5.29.Згідно з пунктом 2 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених в обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
5.30.Відповідно до абзаців 1-3 пункту 8-1 Порядку №256 кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням. Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу, отримані кошти спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з розподілу та транспортування природного газу операторам газорозподільної системи та оператору газотранспортної системи. Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами 2 та 7 цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та (або) сплату грошових зобов`язань з податків, зборів і платежів до державного бюджету, в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.
5.31.Згідно з абзацами 18, 21-26 пункту 8-1 Порядку №256 Порядок проведення розрахунків органами Казначейства встановлюється Мінфіном. Для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім енергопостачальників, оптового постачальника електричної енергії, які проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Енергопостачальники та Державне підприємство "Енергоринок" проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до Закону України "Про електроенергетику". Уповноважений банк перераховує кошти в обсягах, що повинні бути перераховані енергопостачальником до державного бюджету, із зазначеного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника, відкритий в органі Казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Розрахунки, передбачені цим пунктом, проводяться протягом п`яти банківських днів. Учасники розрахунків щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, подають інформацію про проведені розрахунки органам Казначейства за формою, встановленою Мінфіном, для її узагальнення та надання до 20 числа Казначейству. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Порядок відкриття (закриття) рахунків в органах Казначейства учасникам розрахунків, які проводяться згідно із цим пунктом, а також відображення здійснених операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності про виконання державного та місцевих бюджетів установлюється Казначейством.
5.32.Отже, Порядок №256 унормовує механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема природного газу у визначені умовами цього Порядку строки (пункти 5-7 Порядку).
5.33.Водночас за змістом статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, і за такими, зокрема, принципами: забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; вільного вибору постачальника природного газу; невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.
5.34.Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
5.35.Споживач зобов`язаний, зокрема укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (стаття 13 Закону України "Про ринок природного газу").
5.36.Верховний Суд неодноразово розглядав питання щодо впливу положень Порядку №256 на подібні правовідносини.
Так, у постанові від 12.03.2019 у справі №910/3657/18 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
"В порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами попередніх інстанцій помилково залишено поза увагою та не відхилено доводи скаржника про те, що хоча визначений Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) правовий механізм передбачає можливість Товариства у 2018 році розрахуватися з Компанією за заборгованість, існуючу станом на 01.01.2018 за пільгами та житловими субсидіями населенню за попередній період, проте жодного посилання на можливість включення до обсягу асигнувань, виділених державою, боргів за договорами між суб`єктами господарювання, які виникли в період до 01.01.2018, і які не є боргами за пільги та житлові субсидії населенню, порядок №256 не містить. При цьому сума простроченої заборгованості за договором №16-087-ВТВ, на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, не є боргом за пільгами та житловими субсидіями населенню, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджувалося з цим у передбачений законом спосіб, а саме шляхом укладення у 2017 році (до 01.01.2018) обов`язкового у таких випадках спільного протокольного рішення на заборгованість у сумі 5397869,76 грн.
Крім того, судами не надано належної правової оцінки твердженням позивача про те, що використання відповідачем асигнувань, отриманих у 2018 році згідно з Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), з метою погашення боргу перед Постачальником, свідчить про власне волевиявлення Споживача щодо використання бюджетних коштів, однак не позбавляє Товариство обов`язку відшкодування втрат кредитора, пов`язаних з простроченням грошового зобов`язання;
Також судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не спростовано доводи позивача про те, що положення Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання нею чинності, оскільки цей Порядок не містить вказівки про розповсюдження його дії на правовідносини, що існували до 01.01.2018 та які відмінні від боргових зобов`язань по пільгам і субсидіям населення. Колегія з цього приводу зауважує, що наведене випливає з принципу незворотності дії закону в часі, визначеного частиною 2 статті 5 ЦК України.
Разом з тим оскаржувані судові рішення не містять належного обґрунтування того, яким чином та з яких підстав з огляду на втрату чинності з 01.01.2018 спеціального нормативного механізму оформлення спільними протокольними рішеннями розрахунків між сторонами, якими (рішеннями) раніше змінювалися порядок та строки цих розрахунків, суди дійшли передчасного висновку про зміну порядку та строку розрахунків щодо заборгованості у сумі 5397869,76 грн. за договором №16-087-ВТВ згідно з Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), який в дійсності відповідних положень не містить.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не спростовано аргументи скаржника про те, що, встановлений постановою КМУ №256 порядок не передбачає зміну порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, тому порушення державою обов`язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов`язань."
5.37.У постанові від 22.11.2019 у справі №916/2286/18 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
"Суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 04.03.2002 №256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору від 20.10.2017 у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи.
Суди попередніх інстанцій не спростували доводів АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що положення Порядку від 04.03.2002 №256 у наведеному випадку не застосовуються, цей Порядок не передбачає механізму автоматичного перерахування коштів підприємствам-учасникам постачання природного газу тепловим організаціям, а також стосовно того, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не має прямого відношення до відносин між КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" та державою, зокрема щодо фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг і житлових субсидій населенню. Суди також не надали оцінки доводам АТ "НАК "Нафтогаз України", що положення Порядку від 04.03.2002 №256 (у редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до 01.01.2018.
5.38.У постанові від 28.11.2019 у справі №925/74/19 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
"Проте суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 04.03.2002 №256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" про невиконання відповідачем зобов`язання протягом тривалого періоду, що потягло порушення, безпосередньо пов`язано з необхідністю дослідження судами питання щодо дотримання виконання Порядку від 04.03.2002 №256, який визначає механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу у визначені умовами цього Порядку строки (пункти 5-7 Порядку).
Суди попередніх інстанцій також не спростували доводів АТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно того, що положення Порядку від 04.03.2002 №256 у наведеному випадку не застосовуються.
Суди також не надали оцінки доводам АТ "НАК "Нафтогаз України", що положення Порядку від 04.03.2002 №256 (у редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до 01.01.2018."
5.39.Втім, вирішуючи спір у справі №915/761/20 суди першої та апеляційної інстанції зазначених правових висновків Верховного Суду не врахували, оскільки не оцінили та не встановили обставин фінансування спільних протокольних рішень №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017 у визначений цими спільними протокольними рішеннями спосіб, не спростували доводи позивача про те, що спірні правовідносини регулюються не Порядком №20 та спільними протокольними рішеннями, а умовами договору поставки природного газу, тоді як проведений сторонами розрахунок відповідно до Порядку №256, не змінює умов зобов`язання сторін, а також не встановили чи регулюють положення Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) господарські правовідносини між сторонами, що існували до 01.01.2018.
5.40.Крім того, колегія суддів зазначає, що без належної правової оцінки залишились й доводи позивача щодо правового регулювання порядку зарахування коштів, а саме, що за змістом пункту 6.4 договору сторони домовились про черговість погашення заборгованості покупця за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, яка передбачає погашення в першу чергу витрат постачальника, пов`язаних з одержанням виконання, у другу - інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені, штрафів, а лише у третю чергу - основної суми заборгованості, тому при вирішенні питання порядку зарахування коштів, сплачених на підставі спільних протокольних рішень, позивач керувався виключно волевиявленням платника, умовами пунктів 6.3, 6.4 договору та положеннями статті 534 ЦК України.
5.41.Суди не погодилися з такими доводами з огляду на те, що порядок зарахування коштів в контексті їх призначення також зазнав змін внаслідок укладення сторонами спільних протокольних рішень.
5.42.Однак, як було зазначено вище, суди належним чином не встановили обставин фінансування спільних протокольних рішень №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017 у визначений цими спільними протокольними рішеннями спосіб, та, відповідно, набуття ними чинності, не дослідили питання щодо порядку та строків зарахування коштів, що сплачуються відповідно до Порядку №256 та співвідношення норм цього нормативного акта з умовами укладеного між сторонами договору та положеннями інших законодавчих приписів, а також не надали оцінку змісту наявних у справі банківських виписок, якими сторони підтверджували розрахунки на сумі 64439272,45 грн, зокрема щодо призначення здійснених платежів, у зв`язку з чим, обставини, які мають важливе значення для вирішення цього спору, залишилися не встановленими.
5.43.Тобто судами не надано належної правової оцінки всім доказам у справі, що, у свою чергу, призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.