Постанова
Іменем України
14 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 395/875/19
провадження № 51-1813км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Мороза С.В.,
захисника Таран Л.І. (у режимі відеоконференції), потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2
(у режимі відеоконференції),
представників цивільних
відповідачів Кравченка Р.Ю.,
Широкоряда Я.Р. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_3, представника цивільного відповідача комунального некомерційного підприємства "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області Кіровоградської обласної ради" (далі - КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області") на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 17 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019120000000100, за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Вільховець Звенигородського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керування на строк 3 роки.
Цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ТМО "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" на користь ОСОБА_1 17 618,50 грн та 200 000 грну рахунок відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди, а всього стягнути 217 618,50 грн. Ухвалено стягнути з ТМО "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" на користь ОСОБА_2 17 618,50 грн та 200 000 грн у рахунок відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди, а всього - 217 618,50 грн.
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалено стягнути
з ТМО "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
у Кіровоградській області" на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 80 000 грн. Ухвалено стягнути з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь ОСОБА_4 35 686,07 грн та 1784,30 грн
у рахунок відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди, авсього - 37 470,37 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду станом на 15 травня 2019 року ОСОБА_3 працював на Новомиргородській підстанції Станції екстреної (швидкої) медичної допомоги ТМО "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" на посаді водія автотранспортного засобу (санітарний автомобіль екстреної (швидкої) медичної допомоги).
15 травня 2019 року ОСОБА_3 перед початком експлуатації та керування автотранспортним засобом УАЗ АС-U-396295 ШД, реєстраційний номер
НОМЕР_1, на порушення пп. "а" п. 2.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не забезпечив належної перевірки та технічної справності транспортного засобу. Так, за наявності видимої та завчасно відомої технічної несправності транспортного засобу, за якої його експлуатація заборонена,
а саме наднормативного зносу малюнка протектора шин задніх коліс, який дорівнює 0 мм, на порушення вимог пп. "а" п. 31.4.5 ПДР допустив керування вищевказаним транспортним засобом.
15 травня 2019 року приблизно о 21:05 ОСОБА_3, завчасно знаючи про технічну несправність транспортного засобу, яка відповідно до пп. "а"
п. 31.4.5 ПДР забороняє його експлуатацію, порушуючи вимоги пп. "а"
п. 2.9 ПДР, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснював рух на зазначеному автомобілі на вул. Соборності в м. Новомиргороді Кіровоградської області зі сторони вул. Ціолковського в напрямку перехрестя з провулком І. Омельчук. Під час руху ОСОБА_3 на нерегульованому перехресті вул. Соборності та провул. І. Омельчук, маючи намір виконати маневр повороту ліворуч у провул. І. Омельчук, не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, грубо порушуючи п. 1.5, пп. "б", "д" п. 2.3 ПДР, проявив особисту неуважність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху перед виконанням повороту ліворуч, на якому зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч по траєкторії, по якій керований ним транспортний засіб опинився б на смузі зустрічного руху, тим самим порушив вимоги пунктів 10.1, 10.5, 16.13 ПДР.
У цей час у зустрічному напрямку рухався мотоцикл "HONDA GLR 125 2WH", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який мав перевагу в русі при проїзді вищезазначеного перехрестя та якого можливо було об`єктивно виявити із місця водія. Тобто ОСОБА_3, порушуючи вимоги п. 1.5, пп. "а", "б", "д" п. 2.3, п. 10.1, п. 10.5, п. 16.13,
пп. "а" п. 31.4.5 ПДР, своїми односторонніми діями створив небезпеку для подальшого руху водію мотоцикла ОСОБА_5, у результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів на смузі руху мотоцикла. Порушення ОСОБА_3 вимог п. 1.5, пп. "а", "б", "д" п. 2.3, п. 10.1, п. 10.5, п. 16.13, пп. "а" п. 31.4.5 ПДР знаходяться в причинному зв`язку з фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталася. У результаті ДТП водій мотоцикла ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті, а пасажир мотоцикла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від
24 січня 2020 року постановлено виправити описку, допущену в мотивувальній та резолютивній частинах вироку Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2019 року, ухваленому в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019120000000100 від 16 травня 2019 року, та вважати правильним визначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 17 березня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить судові рішення змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю
3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Вважає призначене йому покарання несправедливим внаслідок суворості. Зазначає, що судами не було враховано його поведінки відразу після ДТП, коли він надавав потерпілому ОСОБА_5 допомогу до прибуття медичних працівників швидкої допомоги. Засуджений вважає, що суд, враховуючи його дії після ДТП, міг визнати обставиною, яка пом`якшує його покарання, надання іншої допомоги потерпілому відразу після вчинення злочину. Стверджує, що суд при призначенні покарання безпідставно не визнав обставинами, які пом`якшують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, вчинений ним злочин є необережним, до ДТП працював водієм, стаж роботи водієм становить 31 рік, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, перебування на утриманні малолітньої дитини та матері похилого віку. Вважає, що суд на порушення вимог ст. 368 КПК не в повній мірі взяв до уваги досудову доповідь органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства. Не погоджується із визнанням судами обставиною, яка обтяжує його покарання, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спʼяніння. Вважає, що суд безпідставно послався на акт та висновок щодо результатів медичного обстеження ОСОБА_3 з метою виявлення стану алкогольного спʼяніння від 15 травня 2019 року, оскільки зазначені докази були отримані до внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що при призначенні йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки суд не навів переконливих мотивів прийнятого рішення та не врахував, що управління транспортними засобами є основним видом його професійної діяльності та його єдиним джерелом доходів.
У доповненні до касаційної скарги від 06 жовтня 2020 року засуджений ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд безпідставно не врахував ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кропивницького від 17 травня 2019 року про застосування щодо нього запобіжного заходу, відповідно до якої він підтвердив, що алкогольних напоїв не вживав. Не погоджується з висновком суду про відсутність причинно-наслідкового зв`язку через порушення ПДР потерпілим
ОСОБА_5, оскільки суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_6, який бачив "спалах", наче вибухнула петарда, що свідчить про факт увімкнення світла фар мотоцикла, за кермом якого перебував потерпілий, у момент, що передував зіткненню. На думку засудженого, він не мав фізичної можливості бачити зустрічне наближення мотоцикла, що фактично рухався без увімкнених зовнішніх світлових приладів у темну пору доби на неосвітленій ділянці дороги. Стверджує, що суд не спростував його показання про те, що рух його транспортного засобу до моменту ДТП відбувався
з включеним проблисковим маячком синього кольору відповідно до посадової інструкції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. 419 КПК не перевірив ці доводи та не надав на них мотивованих відповідей.
У касаційній скарзі з урахуванням доповнень представник цивільного відповідача КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а вирок змінити: стягнути з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" на користь цивільних позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 оцінені судом збитки у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, які не перевищують ліміту оформленого полісу. На обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Зазначає, що під час ухвалення обвинувального вироку в частині цивільного позову суд не врахував норм права, викладених в постановах Верховного Суду, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК та ч. 6
ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов`язковими для врахування, та не взяв до уваги інститут страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, метою якого є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захист майнових інтересів страхувальників. Зазначив, що відповідно до полісу №АW/4295782 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого між КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області та ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", при настанні страхового випадку страхова сума, ліміт відповідальності, на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн. Зазначає, що районний суд на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК повинен був залишити без розгляду зміни, внесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до їхнього цивільного позову, як такі, що подані після закінчення процесуальних строків. На думку представника цивільного відповідача під час вирішення уточнених позовних вимог ОСОБА_4 збитки в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 80 000 грн на її користь суд повинен був стягнути з ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", а з КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" стягненню підлягало 1718 грн моральної шкоди, оскільки така сума не перевищувала визначений полісом ліміт у сумі 200 000 грн. Стверджує, що апеляційний суд при розгляді його апеляційної скарги порушив вимоги ч. 2 ст. 419 КПК, а тому просить ухвалу цього суду скасувати.
У відзиві на касаційну скаргу головаправління Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (далі - АТ "СК "ІНГО") просить судові рішення щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача - без задоволення.
У своїх заявах потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 просили касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Таран Л.І. просила задовольнити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 .
Представник цивільного відповідача Широкоряд Я.Р. підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу засудженого.
Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Цивільний відповідач ОСОБА_7 просив залишити касаційну скаргу цивільного відповідача КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" без задоволення.
Прокурор Мороз С.В. просив касаційні скарги засудженого та цивільного відповідача залишити без задоволення.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, ґрунтуються на детально наведених у вироку доказах, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами:
- показаннями ОСОБА_3 про те, що 15 травня 2019 року приблизно
о 20:40, не доїжджаючи до лікарні, він включив поворот перед тим, як змінити напрямок руху, назустріч йому їхав легковий автомобіль, але який саме, він не роздивився у зв`язку з поганою видимістю; він автомобіль пропустив і почав здійснювати поворот, раптом побачив світло і моментально зупинився, після чого відбувся удар. Він розумів, що їздить на технічно несправному автомобілі;
- показаннями потерпілої ОСОБА_4 про те, що швидкість мотоцикла була близько 50 км/год, світло фар на мотоциклі було ввімкнено, пам`ятає звук, як б`ється скло та виникнення спалаху, у подальшому нічого не пам`ятає. Від розвороту і до ДТП було близько 50 метрів. Після того, як розвернулися, на її прохання їхали з невеликою швидкістю;
- показаннями свідка ОСОБА_8 - працівника поліції, який разом з ОСОБА_9 виїжджали з лікарні та виявили карету швидкої допомоги, працівників медичної служби, учасників події, пошкоджений мотоцикл, автомобіль медичної служби. Карета швидкої допомоги забрала учасників події - молодих хлопця та дівчину, у подальшому лікар константував смерть хлопця, а дівчину забрали в реанімацію. Потім прибули інші працівники поліції, було складено схему ДТП та вилучено транспортні засоби. Показав, що мотоцикл лежав передньою частиною в напрямку вулиці Соборності до центра міста, було видиме пошкодження пластмасової передньої частини, пошкоджений блок приборів, панель, паливний бак, деформація керма, фари. А в машині швидкої допомоги були пошкоджені вітрове скло, пасажирські двері, східці біля пасажирського сидіння. Габаритні вогні в медичній машині не горіли, горіли тільки в салоні вгорі;
- показаннями свідка ОСОБА_9, - працівника поліції - про те, що автомобіль швидкої допомоги, судячи з того, як він стояв, здійснював поворот з вулиці Соборності у провулок у сторону лікарні, і поворот він закінчити не встиг.
В автомобіля швидкої допомоги були пошкодження кузова, передньої правої частини. На момент, коли він бачив автомобіль швидкої допомоги, ніякі світлові прибори на ньому не горіли ;
- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що 15 травня 2019 року вона разом з ОСОБА_3 їхали з виклику. Коли вона їхала, то дивилася в телефон. Їхали повільно-повільно і наче вже повертали, призупинилися і в цей момент відбувся удар з усієї сили. Коберник вискочив з автомобіля і відразу побіг до хлопчика, вона - до дівчинки. Вона викликала інший автомобіль швидкої допомоги. Під час руху звукова сигналізація точно не працювала, а чи працювала мигалка, сказати не може. Коли вийшла з автомобіля, то побачила, що автомобіль швидкої допомоги ще не вʼїхав у поворот, передня частина автомобіля була більше до лівої обочини. Мотоцикл лежав попереду машини, можливо, трохи збоку, машина вже почала повертати, а задня частина була на проїжджій частині, удар був у передню праву частину машини;
- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що коли він переїхав через міст на Златопіль і виїхав на пряму, попереду побачив спалах, наче вибухнула петарда. Проїхавши далі приблизно 50 метрів, він побачив автомобіль швидкої допомоги, хлопчика і дівчинку, які лежали біля розбитого мотоцикла;
- показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
ОСОБА_14, ОСОБА_15 про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Ці показання є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, данимипротоколу огляду місця ДТП від 15 травня 2019 року з фототаблицею до нього, згідно з яким зафіксовано після ДТП розташування транспортних засобів на проїзній частині, уламків транспортних засобів, наявність на проїзній частині слідів бурого кольору та слідів шин транспортних засобів
(т. 1, а.п. 10-24); даними висновку щодо результатів медичного огляду
з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 15 травня 2019 року
ОСОБА_3, відповідно до якого підтверджується його перебування у стані алкогольного сп`яніння (т. 1, а.п. 30); даними висновку судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи технічного стану автомобіля від 07 червня 2019 року № 129, згідно з яким підтверджується, що водій ОСОБА_3 не забезпечив належної перевірки та технічної справності транспортного засобу. Зокрема, за наявності видимої та завчасно відомої технічної несправності транспортного засобу, за якої його експлуатація заборонена, а саме наднормативного зносу малюнка протектора шин задніх коліс, на порушення вимог п.п. "а" п. 31.4.5 ПДР керував вищевказаним транспортним засобом. Дана несправність виникла задовго до моменту пригоди та об`єктивно проявлялася під час візуального огляду водієм автомобіля перед початком експлуатації (т. 1, а.п. 136-141); даними висновку судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи технічного стану мотоцикла від 21 червня 2019 року № 140, згідно з яким підтверджуються на момент огляду пошкодження рульового керування та ходової частини мотоцикла у вигляді деформацій, які виникли внаслідок ДТП. ОСОБА_16 система мотоцикла знаходиться в працездатному стані (т. 1,
а.п. 152-157); даними висновку судової інженерно-транспортної (транспортно-трасологічної) експертизи від 25 червня 2019 року № 141, відповідно до якого підтверджується первинне контактування автомобіля передньою правою частиною з передньою частиною мотоцикла. Крім того, підтверджується приблизне розташування вказаних транспортних засобів у момент первинного контактування стосовно меж проїзної частини (т. 1, а.п. 168-180); даними висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 20 червня 2019 року № 2319/19-27, згідно з яким підтверджується, що на момент ДТП (на момент руйнування) лампочка ближнього-дальнього світла фари головного світла мотоцикла була включена в режимі ближнього світла (т. 1, а.п. 188-190); даними висновку судово-медичної експертизи трупа
ОСОБА_5 від 31 травня 2019 року № 56, згідно з яким підтверджується наявність на тілі потерпілого тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинному зв`язку з безпосередньою причиною смерті; даними судово-гістологічного дослідження, за яким етиловий спирт у крові та сечі
ОСОБА_5 не виявлений (т. 1, а.п. 197-200); даними висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_4 від 20 червня 2019 року № 285 про наявність на тілі потерпілої тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я строком понад 21 добу (т.1, а.п. 216-218); заключенням спеціальної медичної комісії наркологічного огляду ОСОБА_3 від 04 червня 2019 року № 29, відповідно до якого підтверджується, що ОСОБА_3 алкогольною залежністю не страждає і лікування не потребує, виявляє ознаки побутового пияцтва, потребує профнагляду нарколога за місцем проживання (т. 1, а.п. 225); даними висновку судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи обставин ДТП від 21 червня 2019 року № 2400/2401/19-27, згідно з яким підтверджується швидкість руху транспортних засобів та дії учасників ДТП, шляхи уникнення зіткнення та невідповідність дій водія ОСОБА_3 п. 1.5, п. 1.10, пп. "а", "б", "д" п. 2.3, п. 10.1, п. 10.5, п. 16.13, пп. "а" п. 31.4.5 ПДР, що призвело до вчинення ДТП (т. 1, а.п. 240-250).
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_3 про те, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_6, які, на думку засудженого, свідчать про порушення ПДР потерпілим та полягали в тому, що на мотоциклі не було ввімкнуто освітлення, є безпідставними і спростовуються вищезазначеними показаннями потерпілої ОСОБА_4 та висновком судової інженерно-транспортної експертизи, відповідно до якого лампочка фари була у включеному стані. Згідно з даними висновку судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи від 21 червня 2019 року
№ 2400/2401/19-27 водій мотоцикла ОСОБА_5 також виконав вимоги
п. 12.3 ПДР та ужив заходів до екстреного гальмування транспортного засобу, що підтверджується наявністю слідів гальмування перед місцем зіткнення.
Крім того, даними висновку експерта № 2400/2401/19-27 спростовуються доводи засудженого про те, що оскільки рух його транспортного засобу до моменту ДТП відбувався з включеним проблисковим маячком синього кольору, то в його діях немає порушень ПДР.
Відповідно до пунктів 6, 8, 10 зазначених висновків експертизи в розглянутій дорожній обстановці навіть за умови руху автомобіля швидкої допомоги з проблисковим маячком синього кольору водій ОСОБА_3 обов`язково повинен був виконати вимоги розділів 8 (крім сигналів регулювальника),
10-18, 26, 27 та пункту 28.1 ПДР. За умови виконання водієм ОСОБА_3 вимог п. 10.1, та п. 16.13 ПДР, тобто при відмові від здійснення маневру вліво перед зустрічним мотоциклом ОСОБА_3 мав технічну можливість не створювати небезпеку для руху водію мотоцикла і, тим самим, мав технічну можливість уникнути ДТП. В причинному зв`язку з фактом зіткнення мотоцикла з автомобілем знаходяться саме невідповідні вимогам п. 10.1 та
п. 16.13 ПДР дії водія автомобіля ОСОБА_3 (т. 1, а.п. 240-250).
Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, повністю доведено та його дії кваліфіковано правильно.
Суди першої та апеляційної інстанцій перевіряли та обґрунтовано визнали безпідставними доводи ОСОБА_3 про відсутність у матеріалах кримінального провадження допустимих доказів того, що він під час скоєння ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції зазначив, що показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_8, дані висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 15 травня 2019 року узгоджуються між собою, не мають протиріч та у сукупності свідчать про перебуванняОСОБА_3 під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння.
Суд першої інстанції правильно врахував, що як ОСОБА_3, так
і перелічені свідки не мали упередженого ставлення один до одного або будь-яких неприязних відносин. Свідки детально описали під час свого допиту процедуру проходження ОСОБА_3 зазначеного медичного огляду, результати вимірювання алкотестером. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що черговим лікарем ОСОБА_15 не в хронологічному порядку були заповнені відповідні акт та висновок, проте не визнав цей факт законною підставою для визнання висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_3 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від
15 травня 2019 року недопустимим доказом.
Судом апеляційної інстанції перевірявся та визнаний необґрунтованим довід засудженого про те, що суд безпідставно послався на зазначені акт та висновок щодо результатів його медичного обстеження, оскільки ці докази були отримані до внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення. Адже ці документи були складені відразу після ДТП за участю ОСОБА_3 відповідно до порядку, передбаченого Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року
№ 1452/735) і не є слідчими чи розшуковими діями, які проводяться під час досудового розслідування кримінального правопорушення.
Доводи представника цивільного відповідача КНП "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" про те, що суд першої інстанції мав залишити без розгляду змінені позовні вимоги цивільних позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та уточнені позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_4 як такі, що подані після закінчення підготовчого судового засідання, не можна визнати переконливими.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно із ч. 3 ст. 129 КПК у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Положеннями ч. 1 ст. 326 КПК передбачено, щоякщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.
Таким чином, у суда не було законних підстав залишити цивільні позови без розгляду.
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що заявлену позивачем шкоду потрібно було стягнути зі страхової компанії, то слід зазначити таке.
Статтею 175 ЦПК передбачено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
За положеннями ч. 2 ст. 264 ЦПК при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Тому, вирішуючи цивільні позови, суд з урахуванням цих положень ЦПК вирішив їх у межах заявлених вимог і кола відповідачів, обраних позивачами.
Суди правильно послалися на положення статей 1166, 1167, 1172 ЦК та врахували, що шкоду заподіяно неправомірними діями працівника ТМО "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" - обвинуваченого ОСОБА_3, і стягнули її
із цієї установи.
Крім того, слід зазначити, що оскільки між ТМО "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області" та ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" існує договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то це не позбавляє можливості зазначену установу вирішити всі спірні питання, пов`язані з виконанням цього договору, в установленому законом порядку.
Доводи в касаційній скарзі засудженого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість та про необґрунтованість призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотрималися.
Як видно з вироку районного суду, призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, який за формою вини є необережним, проте від нього настали тяжкі наслідки: настала смерть однієї молодої людини (дитини), а інша молода людина отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження; особу винного, який раніше не судимий, працює водієм; позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, одружений, має на утриманні малолітню дитину та матір похилого віку; згідно із заключенням спеціальної медичної комісії по наркологічним оглядам виявляє ознаки побутового пияцтва, потребує профнагляду нарколога за місцем проживання. Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3, суд визнав часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_4 відразу після вчиненого кримінального правопорушення; обставиною, що обтяжує його покарання, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. При призначенні покарання ОСОБА_3 суд також врахував досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ступінь небезпеки особи ОСОБА_3 для суспільства середній. Також судом було враховано думку потерпілих, які наполягали на необхідності призначення суворого покарання ОСОБА_3 .
Суд правильно не визнав обставинами, що пом`якшують покарання засудженого, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки ОСОБА_3 зовсім не відшкодовував шкоду потерпілим ОСОБА_1, ОСОБА_2, у матеріалах кримінальної справи відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_3 за відсутності цивільного позову намагався будь-яким чином допомогти потерпілим, компенсував їм перенесені страждання чи полегшив душевний біль. Крім того, суд врахував, що ОСОБА_3 визнав винним себе лише частково, при цьому не визнав свою вину в явному, як для водія з великим водійським стажем (31 рік), порушенні пп. "а" п. 2.3, пп. "а" п. 31.4.5 ПДР та неодноразово зазначав під час судового розгляду справи, що знос малюнка протектора шин задніх коліс (дорівнював 0 мм) давав право йому керувати транспортним засобом з такою технічною несправністю і ніяк
не впливав на наслідки подій. Під час судового розгляду справи
ОСОБА_3 заперечив, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення ДТП, проте його доводи спростовані дослідженими судом допустимими доказами, що свідчить про відсутність активного сприяння розкриттю злочину. За таких обставин суд правильно зробив висновок, що не вбачає критичної оцінки ОСОБА_3 своїх протиправних дій, тобто щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину. Суд також врахував, що у причинному зв`язку із фактом зіткнення мотоцикла
з автомобілем знаходяться саме дії водія автомобіля
ОСОБА_3, що не відповідають вимогам п. 10.1 та п. 16.13 ПДР, а не відсутність у ОСОБА_5 посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
З урахуванням наведених обставин суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_3 положень статей 69, 75 КК та вважає, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим призначив ОСОБА_3 основне покарання
у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування на максимальний строк, що є необхіднім і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів. Ураховуючи конкретні обставини справи, позицію потерпілих, дані про особу ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що призначене йому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Колегія суддів не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційних скаргах прокурора, цивільного відповідача та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Таран Л.І., дав на них мотивовані відповіді, зазначив, на яких підставах апеляційні скарги апелянтів залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційних вимог засудженого ОСОБА_3 та представника цивільного відповідача немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд