Постанова
Іменем України
20 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 490/3975/18
провадження № 61-9664св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов обґрунтований тим, що 27 червня 2013 року та 10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 позичив у неї кошти на загальну суму 33 730 доларів США, які зобов`язався повернути із відсотками до 10 жовтня 2014 року. На виконання цієї домовленості відповідачем були складені розписки.
Позивачка зазначала, що в обумовлений у розписках строк кошти повернуті не були, а тому ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі 65 050 доларів США, що станом на 15 травня 2018 року (подачі позову до суду) було еквівалентно 1 702 353 грн.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розписками у загальному розмірі 1 662 965 грн 32 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними й допустимими доказами у справі доведено існування між сторонами правовідносин, які виникли із договорів позики. Неповернення відповідачем коштів, позичених за цими договорами, призвело до існування заборгованості, яка підлягає стягненню у сумі 1 662 965 грн 32 коп.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2019 року залишено без задоволення.
27 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2019 року до суду апеляційної інстанції.
Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 05 березня 2021 року та від 29 березня 2021 року частково задоволено клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору. Надано заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплати 9 500 грн судового збору та надання доказів їх оплати. Сплату решти суми судового збору у розмірі 3 715 грн відстрочено до ухвалення судового рішення у справі судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій він просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, якій надійшов до Верховного Суду 30 липня 2021 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Ткачук Г. М. просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувану ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За змістом частин першої - другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій крім скасування заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2019 року, просив відстрочити йому сплату судового збору через його незадовільний майновий стан, на підтвердження якого додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми отриманих доходів.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05 березня 2021 року клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору задоволено частково, оскільки ним не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплатити йому судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У зв`язку з цим заявнику було надано строк протягом 10 днів з дня отримання ним копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги - сплати судового збору у розмірі 9 500 грн за вказаними реквізитами. Сплату решти суми судового збору у розмірі 3 715 грн відстрочено до ухвалення судового рішення у справі судом апеляційної інстанції. Заявникові роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду.
22 березня 2021 року ОСОБА_2 надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з повторно доданою до неї заявою про відстрочення сплати судового збору, мотивовану тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2018 року, на виконання якого відкрито виконавче провадження стягнуто з нього 1 664 483 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором, надано інформацію про наявність у нього у власності житлового будинку та земельної ділянки, а також розміру отриманої пенсії з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року в сумі 22 727 грн 88 коп., як доказ того, що розмір судового збору є більшим 5% від отриманої ним пенсії за минулий рік.
Перевіривши доводи заяви та додані до неї матеріали, Миколаївський апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявником не надано повної інформації на підтвердження свого майнового стану, а тому ухвалою від 29 березня 2021 року клопотання ОСОБА_2 задовольнив частково у спосіб, зазначеній у попередній ухвалі суду від 05 березня 2021 року. Надав строк протягом 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для надання доказів оплати судового збору у розмірі 9500 грн. за вказаними реквізитами. При цьому суд роз`яснив заявникові наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 30 квітня 2021 року про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2019 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 29 березня 2021 року була отримана ОСОБА_2 10 квітня 2021 року, отже останнім днем виконання її вимог було 20 квітня 2021 року, а з урахуванням поштообігу - 26 квітня 2021 року.
Ураховуючи те, що ОСОБА_2 станом на 30 квітня 2021 року не усунув недоліків апеляційної скарги, про які зазначалося в ухвалах 05 та 29 березня 2021 року та не надав доказів оплати судового збору, Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 30 квітня 2021 року відповідно до вимог частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України обґрунтовано визнав неподаною та повернув апеляційну скаргу скаржнику.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду