Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 295/4790/18
провадження № 61-4724св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, поданою представником ОСОБА_7, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2020 року, ухвалене суддею Чішман Л. М., та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Коломієць О. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, орган опіки та піклування Житомирської міської ради, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений 07 лютого 2018 року між ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_3, скасувати реєстрацію права власності на вказану квартиру.
Позов обґрунтований тим, що Богунським районним судом м. Житомира розглядалася справа № 295/4357/17 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, 2012 року народження, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_8, про визнання незаконним та скасування пункту 1. 8 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06 травня 2015 року, розпорядження про приватизацію квартири, свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасування запису від 28 липня 2016 року про державну реєстрацію права власності.
У період розгляду судом вказаної справи, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поспішно здійснили відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_3, про що уклали договір купівлі-продажу від 07 лютого 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сетак В. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1304, індексний номер 39552654.
Позивачка зазначала, що в результаті відчуження квартири її та малолітню дочку ОСОБА_2 було незаконно позбавлено їхнього єдиного житла, оскільки протягом тривалого часу вони в ньому проживають та зареєстровані. Іншого житла вони не мають. У спірну квартиру вона з родиною (матір`ю та ОСОБА_6, який є третьою особою у справі) вселилася ще у 1982 році на підставі ордеру.
З огляду на ці обставини, а також те, що на час відчуження у квартирі була зареєстрована малолітня ОСОБА_2, 2021 року народження, то відчуження квартири повинно було відбуватися за згодою органу опіки та піклування. Однак орган опіки та піклування Житомирської міської ради дозвіл на відчуження спірної квартири не надавав, що на думку позивачки, є однією із підстав для визнання спірного правочину недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, який діяв від свого імені та імені ОСОБА_5, та ОСОБА_3, скасовано реєстрацію права власності на вказану квартиру. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що укладаючи 07 лютого 2018 року оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, у період розгляду справи № 295/4357/17 про визнання недійсним правовстановлюючого документа, яким підтверджувалося право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на спірну квартиру, останній діяв недобросовісно, що є неприпустимим у цивільних правовідносинах. Також, виходячи із того, що у цій справі встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 неправомірно набули у власність квартиру і їхні правовстановлюючі документи на неї скасовані як незаконні, то, відповідно, вони не права на її відчуження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7, у якій він просив скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 вересня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.
Заявник посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_6, у якому останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випаду, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щовідповідно до копії довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї і прописку) № 1650, виданої Комунальним підприємством "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 14" станом на травень 2015 року, у квартирі АДРЕСА_1 рахуються зареєстрованими та проживають 6 чоловік: ОСОБА_4, наймач, зареєстрований за вказаною адресою з 19 вересня 1992 року; ОСОБА_5, зареєстрована з 22 липня 1982 року; ОСОБА_8, зареєстрований з 23 вересня 1988 року; ОСОБА_6, племінник, зареєстрований з 29 жовтня 2013 року; ОСОБА_9, племінниця, зареєстрована з 30 травня 2007 року; ОСОБА_2, дочка племінниці, 2012 року народження (а. с. 12, т. 1).
15 липня 2016 ОСОБА_4, ОСОБА_5 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2017 року у справі № 295/8985/15-ц залишено без розгляду позов ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, третя особа - УДМС Богунського РВ у м. Житомирі, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України, у зв`язку з подачею позивачем заяви про залишення позову без розгляду (а. с. 16, т. 1).
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2018 року у цій справі визнано ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_2, такими, що мають право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 (а. с. 17, т. 1).
07 лютого 2018 року між ОСОБА_4, який діяв від свого імені та імені ОСОБА_5 (продавці), та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 6-7, т. 1). Документом, що підтверджував право власності продавців на цю квартиру було свідоцтво про право власності на житло, видане 15 липня 2016 року Управлінням житлового господарства Житомирської міської ради.
Установлено, що станом на час укладення цього договору, крім продавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у квартирі значилися зареєстрованими ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2, 2012 року народження, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а. с. 10, т. 1).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2019 року, яке набрало законної сили, у справі № 295/4357/17 частково задоволено позов ОСОБА_6, ОСОБА_1, які діють в своїх інтересах в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 . Визнано незаконним та скасовано розпорядження Управління житлового господарства Житомирської міської ради від 15 липня 2016 року № 64319 про приватизацію квартири АДРЕСА_1, а також видане на його підставі ОСОБА_4, ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на цю квартиру.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 постійно проживали у квартирі АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4, ОСОБА_5 без достатніх правових підстав набули права на приватизацію цієї квартири, позбавивши інших осіб, які в ній постійно проживали, зокрема ОСОБА_1, ОСОБА_2, на реалізацію такого права.
Предметом розгляду у справі, яка переглядається Верховним Судом, є вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07 лютого 2018 року квартири АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_4, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_3, скасування реєстрації права власності на вказану квартиру.