1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2601/8050/12

провадження № 61-4413св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Ткачука О. С., Петров Є. В.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",

заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", ОСОБА_1,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В. у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за заявою публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про видачу виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Київтрансбуд", в якій просило замінити стягувача у виконавчому листі № 6/2601/116 на його правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Заява мотивована тим, що 06 березня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі ? ТОВ "ОТП Факторинг Україна") та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладений договір факторингу № 03/20-дтг, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № МL-005/157/2008, укладеним між публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_1 та всіма договорами забезпечення, перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Стягувача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у справі за заявою ПАТ "ОТП Банк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення судді Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Київтрансбуд" Рогачова Ю. М. у справі № 100/10 за позовом ЗАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, замінено на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" як правонаступника за правом грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" було укладено договір факторингу № 03/20-дтг, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло статусу нового кредитора у фінансових правовідносинах з боржником і новим стягувачем у виконавчих провадженнях.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено частково.

Стягувача ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у справі за заявою ПАТ "ОТП Банк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення судді Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Київтрансбуд" Рогачова Ю. М. у справі № 100/10 за позовом ЗАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором замінено на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" як правонаступника за правом грошової вимоги до боржника ? ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні. Водночас, судом першої інстанції при постановленні ухвали порушені норми процесуального права, оскільки заяву розглянуто за відсутності боржника, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що є безумовною підставою для скасування ухвали суду відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений про факт продажу або відступлення прав вимоги до нового кредитора. ОСОБА_1 не отримував відзив ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на апеляційну скаргу, у зв`язку із чим не мав можливості надати додаткові пояснення, докази та подати відповідні заяви та клопотання. Судами не встановлено ні законності відступлення прав вимоги новому кредитору, ні обсягу відступлення прав вимог, не перевірено строків звернення до суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У серпні 2021 року справу № 2601/8050/12 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 липня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, визнанні пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Відзив від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2012 року заяву ПАТ "ОТП Банк" про видачу виконавчого листа задоволено. Видано виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Київтрансбуд" від 12 жовтня 2009 року у справі № 100/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" суми основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 65 387,95 доларів США, що складає еквівалент в гривнях за курсом Національного банку України - 498 550,42 грн, та пеню в розмірі 40 598,16 грн (а. с. 18).

13 березня 2013 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 6/2601/116 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" суми основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 65 387,95 доларів США, що складає еквівалент в гривнях за курсом Національного банку України - 498 550,42 грн та пеню в розмірі 40 598,16 грн (а. с. 59).

16 січня 2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Іванківського міжрайонного управління юстиції Лагезою О. Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46026640 з виконання виконавчого листа № 6/2601/116 (а. с. 106).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року заяву ПАТ "ОТП Банк" про заміну сторони у виконавчому провадженні № 46026640 задоволено. Стягувача ПАТ "ОТП Банк" замінено на ТОВ "ОТП Факторинг" (а. с. 120).

06 березня 2020 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладений договір факторингу № 03/20-дтг, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № МL-005/157/2008, укладеним між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 і всіма договорами забезпечення, перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (а. с. 131-134).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження"у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі).

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі № 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 зазначено, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Встановивши, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" передало свої права кредитора ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" за договором факторингу від 06 березня 2020 року № 03/20-дтг, який в установленому законом порядку не оспорювався, недійсним не визнавався, а тому в силу вимог статті 204 ЦК України є правомірним, суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені вище норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Водночас, встановивши, що суд першої інстанції не повідомив належним чином боржника ОСОБА_1 про дату, час та місце засідання суду, у зв`язку із чим розгляд справи відбувся за відсутності останнього, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про факт продажу або відступлення прав вимоги до нового кредитора, оскільки в силу частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а томувказаний факт не є підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримував відзив ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на апеляційну скаргу, у зв`язку із чим не мав можливості надати додаткові пояснення, докази та подати відповідні заяви та клопотання, є безпідставними, оскільки ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" до відзиву додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів ОСОБА_1 на адресу, зазначену останнім в апеляційній скарзі (а. с. 188).

Доводи касаційної скарги про те, що судами не встановлено ні законності відступлення прав вимоги новому кредитору, ні обсягу відступлення прав вимоги, є необґрунтованими, оскільки факт передачі ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" прав вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 підтверджується договором факторингу від 06 березня 2020 року № 03/20-дтг, який в установленому законом порядку не оспорювався, недійсним не визнавався, а тому в силу вимог статті 204 ЦК України є правомірним.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не перевірено строків звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, є безпідставними, оскільки чинним законодавством таких строків не встановлено.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги, спрямовані на скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року, не заслуговують на увагу, оскільки вказана ухвала скасована постановою суду апеляційної інстанції.


................
Перейти до повного тексту