Постанова
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 445/1198/17
провадження № 61-7332св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, Золочівська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року в складі судді Кіпчарського О. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Левик Я. А., Шандра М. М. в справі за позовом ОСОБА_1, правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до ОСОБА_4, Золочівської державної нотаріальної контори про розірвання договору довічного утримання, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, Золочівської державної нотаріальної контори про розірвання договору довічного утримання, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позов мотивований тим, що 16 грудня 2005 року між нею та її сином ОСОБА_5 укладений договір довічного утримання, за умовами якого вона передала у власність ОСОБА_5 належний їй на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами на АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Житловий будинок на АДРЕСА_1 успадкувала дружина сина - ОСОБА_4, яка відповідно до пунктів 6, 12 зобов`язана була забезпечувати її харчуванням, одягом, лікувальними засобами, надавати побутові послуги тощо.
Посилаючись на те, що відповідач після отримання в спадщину житлового будинку на АДРЕСА_1 виїхала за кордон, внаслідок чого не виконує зобов`язань за договором довічного утримання, ОСОБА_1 просила:
- розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 16 грудня 2005 року між нею та ОСОБА_5 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВМЕ № 422774, видане 23 травня 2009 року державним нотаріусом Золочівської нотаріальної контори Львівської області ОСОБА_4 на житловий будинок на АДРЕСА_1 з приналежними до будинку господарськими будівлями та дворовими спорудами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 16 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Плотицею Г. Д., зареєстрований в реєстрі за № 2682. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_5 за законом, видане 23 травня 2009 року державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Папірянською О. О., зареєстроване в реєстрі за № 1412, на ім`я ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що ОСОБА_4 обов`язків набувача за спірним договором довічного утримання не виконує, догляд за ОСОБА_1 не здійснює, зокрема, не забезпечує її щоденним триразовим харчуванням, одягом, взуттям, лікувальними засобами, не здійснює прання речей, надання побутових послуг тощо, що відповідно до частини першої статті 755 ЦК України є підставою для розірвання договору довічного утримання та відповідно до статті 1301 ЦК України визнання недійсним виданого ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як правонаступників позивача.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 залишено без задоволення, заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи, що до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити позов без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із Золочівського районного суду Львівської області.
У жовтні 2020 року справу № 445/1198/17 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд позбавив її права на залишення позову без розгляду, не з`ясував її думки щодо підтримання апеляційної скарги. Просить суд касаційної інстанції відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що за життя ОСОБА_1 не відмовлялась від позовних вимог та повністю їх підтримувала. Відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив, а тому вимога ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду суперечить діям спадкодавця ОСОБА_1 . Крім того, чинним процесуальним законодавством передбачено право позивача залишати позов без розгляду до початку розгляду справи по суті, а не за заявою правонаступника в суді касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Плотицею Г. Д., зареєстрований в реєстрі за № 2682, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 (а. с. 4-5, т. 1).
Відповідно до пункту 6 вищевказаного договору ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання довічно утримувати ОСОБА_1 у вигляді: забезпечення права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку, забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням, забезпеченням придатним для носіння одягом та взуттям, надання побутових послуг (прання білизни, послуг перукаря, тощо), забезпечення належними лікувальними засобами на підставі лікарняних рецептів, забезпечення послуг адвокатів та нотаріусів.
Грошова оцінка матеріального забезпечення відчужувача визначена договором на рівні не менше половини мінімальної заробітної плати (пункт 7 договору).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 6, т. 1).
Належний ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання (догляду) від 16 грудня 2005 року житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 успадкувала його дружина ОСОБА_4 (а. с. 7, т. 1).
ОСОБА_1 була людиною з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням. У період з 31 серпня 2016 року по 08 вересня 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні (а. с. 11, 44-46, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 померла (а. с. 8, т. 2).
За життя ОСОБА_1 була зареєстрована в житловому будинку на АДРЕСА_1 (а. с. 25, т. 1).
Допитані в судові засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали суду покази, що були сусідами ОСОБА_1 . Після смерті сина ОСОБА_1 - ОСОБА_5 її ніхто не доглядав, вона проживала одна та самостійно себе обслуговувала. Також вказували, що останній раз відповідача ОСОБА_4 бачили близько шести місяців назад. У позивача є дочки, які також нею не опікуються.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.