ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 0740/851/18
адміністративне провадження № К/9901/21199/19 № К/9901/26494/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №0740/851/18
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними і скасування рішень
за касаційними скаргами Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 (головуючий суддя Микуляк П.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 (колегія у складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Ужгородської міської ради по невнесенню з метою подальшого затвердження Ужгородською міською радою змін до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням ХХІХ сесії Ужгородської міської ради IV скликання №313 від 04.06.2004, щодо змін функціонального призначення території міста Ужгород в межах АДРЕСА_1, з врахуванням існуючого права власності з "зеленої зони загального користування" на землі з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі";
- визнати протиправним і скасувати: Рішення І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради №119 від 10.03.2016 в частині, що стосується земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111 (п.17 Додатку до рішення "Перелік територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації "Внесення змін до генерального плану" та плану зонування території міста"), Рішення ХVІІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради №846 від 09.11.2017 "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради №119 від 10.03.2016", Рішення ХХІV сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради № 1141 від 26.06.2018 "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради №119 від 10.03.2016".
2. В обґрунтування позову зазначає, що він є власником двох земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111) на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення між відповідачем Ужгородською міською радою (продавець) та позивачем ОСОБА_1 (покупець) з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі". Проте, рішенням виконкому Ужгородської міської ради № 176 від 27.06.2018 містобудівні умови та обмеження № 51/03-01/18 від 26.06.2018 були скасовані з огляду на прийняття Ужгородською міською радою нового рішення №1140 від 26.06.2018 "Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб", яке мотивовано "намірами влаштування скверів і зон відпочинку на територіях в межах вулиці Льва Толстого та АДРЕСА_1, які передбачені генеральним планом міста Ужгорода як зелені зони загального користування".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 23.11.2018 позов задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність виконавчого комітету Ужгородської міської ради по невнесенню з метою подальшого затвердження Ужгородською міською радою змін до генерального плану міста Ужгорода, затвердженого рішенням ХХІХ сесії Ужгородської міської ради IV скликання №313 від 04.06.2004, щодо змін функціонального призначення території міста АДРЕСА_1, з врахуванням існуючого права власності з "зеленої зони загального користування" на землі з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі".
Визнав протиправним і скасував Рішення І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради №119 від 10.03.2016 в частині, що стосується земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111 (п.17 Додатку до рішення "Перелік територій м. Ужгород щодо яких встановлено мораторій на прийняття рішень сесії міської ради до затвердження в установленому порядку містобудівної документації "Внесення змін до генерального плану" та плану зонування території міста").
Визнав протиправним і скасував Рішення ХVІІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради №846 від 09.11.2017 "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради №119 від 10.03.2016", в частині що стосується земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111.
Визнав протиправним і скасувати Рішення ХХІV сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради № 1141 від 26.06.2018 "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради №119 від 10.03.2016" в частині що стосується земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.06.2019 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 залишив без змін.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що жодних допустимих та належних доказів правомірності дій чи бездіяльності виконавчого комітету відносно не внесення змін до генерального плану на протязі багатьох років з врахуванням існуючого та підтвердженого відповідними документами права власності та правомірності прийнятих рішень відносно належних на праві власності земельних ділянок відповідачами суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 29.07.2019 та 17.09.2019 на адресу Верховного Суду надійшли касаційні скарги Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Ужгородської міської ради відповідно на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, в якій скаржники просять скасувати вказані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
7. В обґрунтування вимог своїх касаційних скарг, відповідачі зазначили про те, що оскільки позивач вважає своє право порушеним через непроведення містобудівного моніторингу та не внесення змін до містобудівної документації, то відповідачем у даній справі повинен бути орган виконавчої влади, що безпосередньо здійснює містобудівний моніторинг та вносить відповідні зміни до Генерального плану, а тому виконавчий комітет Ужгородської міської ради є не належним відповідачем у даній справі, оскільки управління містобудування та архітектури є відповідальним за проведення містобудівного кадастру (моніторингу), обґрунтування необхідності внесення змін до містобудівної документації та її розроблення. Також скаржник наголосив на порушенні судами процесуальних норм, а саме статтей 122, 123 КАС України (пропущення строку звернення до суду), 47 КАС України (назаконна одночасна зміна позивачем і предмету, і підстав позову), порушення принципу рівності сторін, неналежне дослідження судами публічно-правової природи повноважень Ужгородської міської ради у сфері містобудування.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. 29.07.2019 та 17.09.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказані касаційні скарги.
9. Ухвалами Верховного Суду від 03.09.2019 та 30.09.2019 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019.
10. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 24.09.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання пункту 1 рішення Ужгородської міської ради "Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону" від 16.07.2007 за №1181 та п.1 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради "Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 23.09.2009 за № 256, за результатами проведеного аукціону з продажу земельних ділянок, а також на підставі укладених договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення між відповідачем Ужгородською міською радою (продавець) та позивачем, ОСОБА_1 (покупець), придбано у приватну власність дві земельні ділянки 0,06 га та 0,11 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111).
12. Цільове призначення обох земельних ділянок, які були придбані з аукціону у 2010 році зазначено - "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі".
13. Право власності позивача на вказані земельні ділянки підтверджено актами на право власності, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 9-12).
14. 30.05.2017 власником земельних ділянок було укладено договір суперфіцію з ТОВ "Континент Інвест Груп" для проведення забудови земельних ділянок (не більше 40% земельної ділянки). Умови та обмеження забудови вказаних ділянок були предметом аукціонної документації та були складовою частиною лота.
15. Листом від 06.07.2018 за № 03-20/322 Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомив позивача про прийняття рішення Ужгородською міською радою за № 1140 від 26.06.2018 "Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб".
16. Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у зазначеному листі вказав, що Ужгородською міською радою вирішено викупити земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, кадастрові номери: 2110100000:01:001:0110 та 2110100000:01:001:0111. В листі також зазначено, що міська рада просить позитивно розглянути пропозицію, щодо продажу територіальній громаді земельних ділянок, які перебувають в приватній власності та просять в місячний строк повідомити Ужгородську міську раду про надання згоди на проведення переговорів, щодо умов викупу земельних ділянок (а.с. 23).
17. Листом від 06.07.2018 ОСОБА_1 повідомив про відмову у наданні згоди на викуп земельних ділянок та наголосив, що вказані земельні ділянки були продані міською радою з аукціону з визначеними містобудівними умовами, перебувають в приватній власності на законних підставах, а право на їх забудову передано юридичній організації, яка внаслідок неправомірних дій міської ради понесла матеріальні збитки (а.с. 25).
18. Рішенням виконкому Ужгородської міської ради № 176 від 27.06.2018 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 51/03-01/18 від 26.06.2018, які були видані на підставі Наказу управління містобудування та архітектури № 50-М від 26.06.2018, були скасовані, з огляду на прийняття Ужгородською міською радою нового рішення № 1140 від 26.06.2018 "Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб".
19. Рішення Ужгородської міської ради № 1140 від 26.06.2018 вмотивовано "намірами влаштування скверів і зон відпочинку на територіях в межах вулиці Л. Толстого та провулку Мостовий, які передбачені Генеральним планом міста Ужгорода як зелені зони загального користування" (відповідно до Генерального плану міста Ужгорода затвердженого рішенням XXIX сесії Ужгородської міської ради IV скликання № 313 від 04.06.2004).
20. Крім того, Ужгородська міська рада Рішенням № 119 від 10.03.2016 "Про затвердження містобудівної документації" ввела мораторій на видачу містобудівних умов щодо земельних ділянок, належних позивачу.
21. Рішеннями ХVІІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради №846 від 09.11.2017 та ХХІV сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради № 1141 від 26.06.2018 внесено зміни та доповнення до Рішення №119 від 10.03.2016 "Про затвердження містобудівної документації" щодо заборон та обмежень, зокрема, забудов розглядуваних земельних ділянок.
22. Не погоджуючись із прийнятими Ужгородською міською радою Рішеннями та не внесенням змін до Генерального плану міста Ужгорода щодо змін функціонального призначення території міста Ужгород в межах пров. Мостовий, 2 та 3, з врахуванням існуючого права власності з "зеленої зони загального користування" на землі з цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі", позивач звернувся до суду із даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
24. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
26. Відповідно до статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
27. Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
28. Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.
29. Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.
30. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 522/22780/16-а, від 26.11.2019 у справах № 826/4630/18 та № 183/6195/17, від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 21.12.2019 у справі № 826/14366/15, від 04.03.2020 № 450/1236/17.
31. Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).
32. В пунктах 2 та 7 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що:
- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
- містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
33. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. У разі виникнення державної необхідності рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту приймається Кабінетом Міністрів України. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання. Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
34. Аналіз положень статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає змогу дійти висновку, що генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.
35. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо внесення змін до генерального плану населеного пункту місцева рада формує обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
36. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Рішення І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради №119 від 10.03.2016 "Про затвердження містобудівної документації", яким затверджено містобудівну документацію: "Коригування генерального плану м. Ужгорода" та "План зонування території м. Ужгорода", Рішення ХVІІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради №846 від 09.11.2017 "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради №119 від 10.03.2016", Рішення ХХІV сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради № 1141 від 26.06.2018 "Про зміни та доповнення Рішення Ужгородської міської ради №119 від 10.03.2016" є нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування, оскільки містять правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїми рішеннями містобудівну документацію, а саме - генеральний та детальний плани населеного пункту, рада формує обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
37. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 369/7296/16-а, від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, від 27.04.2021 у справі №260/1336/18, від 25.05.2021 у справі №520/1176/19.
38. При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.
39. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень врегульовано статтею 264 КАС України.
40. Відповідно до частини третьої статті 264 КАС України встановлено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
41. Згідно з положеннями частин четвертої-десятої цієї статті у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.
42. Відповідно до частин першої та другої статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
43. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зауважує, що для оскарження нормативно-правових актів місцевого органу виконавчої влади передбачена інша процедура, ніж та, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії. Зважаючи на можливість багаторазового застосування нормативно-правового акта та поширення відповідних вимог на невизначене коло осіб, у випадку відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта відповідач повинен виконати покладений на нього судом обов`язок опублікувати оголошення про це у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений з урахуванням правил Указів Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ним чинності" від 10.06.1997 №503/97, "Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 13.12.1996 № 1207/96.
44. Недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права, яке впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта.
45. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №369/7296/16-а, від 04.03.2020 у справі №450/1236/17 та від 06.10.2020 у справі № 504/2797/16-а.
46. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції не дотримався встановленої статтею 264 КАС України особливої процедури розгляду справи щодо оскарження нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування, зокрема, не зобов`язував відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, унаслідок чого таке оголошення фактично опубліковане не було.
47. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
48. З огляду на те, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме - недотримання спеціального порядку розгляду спорів про оскарження нормативно-правового акта, яке не було враховано судом апеляційної інстанції, унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, й не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд