ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 2а/1570/4880/2011
адміністративне провадження № К/9901/2761/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №2а/1570/4880/2011
за позовом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса (правонаступником якого є Приморське відділення міста Одеси Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області)про стягнення коштів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Приморського відділення міста Одеси Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Стефанова С.О., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Єщенка О.В., суддів: Димерлія О.О., Бойка А.В.
в с т а н о в и в :
У червні 2011 року Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси звернулося до суду з позовом, в якому просило відшкодувати витрати на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території колишнього СРСР, за період з травня 2004 року по травень 2011 року у розмірі 167676,23 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року позовні вимоги за період з травня 2004 року по грудень 2010 року залишені без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2017 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
За результатами нового розгляду справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса на користь Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі суму витрат з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період січень 2011 року - травень 2011 року у розмірі 18700 грн 74 коп.
Крім того, протокольною ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року було замінено відповідача його правонаступником - Приморським відділенням міста Одеси Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.
Суди встановили, що за період з січня 2011 року по травень 2011 року включно, згідно списків осіб, яким призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що не були прийняті до заліку Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України такими особами були: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
За вказаний період, згідно довідок УПФУ у Київському районі м. Одеси, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які перебували на обліку в УПФУ у Київському районі м. Одеси отримали пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Разом з тим, Управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси було направлено відповідачу відповідні акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з січня 2011 року по травень 2011 року.
Проте, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Одеси при складанні та узгодженні актів звірки, зокрема, з січня по травень 2011 року, не прийнято до заліку витрати управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси по виплаті та доставці пенсій вказаним вище особам, яким заподіяно каліцтво на території колишньої Російської РФСР, що підтверджується вищезазначеними списками осіб, яким призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що не були прийняті до заліку Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та актами щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв`язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Між сторонами не існує спору щодо виплачених Управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси протягом вказаного періоду сум пенсії, а також щодо правильності їх нарахування.
Натомість, спір між сторонами виник з приводу того, чи повинні пенсійні виплати, здійснені особі, яка отримала трудове каліцтво на підприємстві, розташованому на території іншої держави, відшкодовуватися Пенсійному Фонду України за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, тому саме він повинен відшкодувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті пенсії по інвалідності.
Відповідач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує, що приймаючи оскаржувані рішення суди порушили норми матеріального та процесуального права.
У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених КАС України, колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи).
Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов`язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Згідно із статтею 12 Основ спори, що виникають із правовідносин за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.
Відповідно до пункту 1 статті 25 Основ за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Частиною четвертою статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов`язане з виконанням нею трудових обов`язків. Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Статтею 2 Угоди СНД про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з виконанням ними трудових обов`язків, підписаної 09 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров`я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов`язаного з виконанням працівниками трудових обов`язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров`я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту вказаної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов`язані з відшкодуванням витрат Пенсійного фонду України, понесених у зв`язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік колишнього СРСР.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у сфері пенсійного забезпечення, яка 13 березня 1992 року підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом України, зокрема, в постановах від 12 листопада 2013 року у справі № 21-394а13 та 31 березня 2015 року у справі № 21-2а15, а також Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №808/7287/14.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд