ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 160/4757/20
провадження № К/9901/3449/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів Божко Л.А., Лукманової О.М.)
у справі № 160/4757/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.05.2020 та заяви про зменшення позовних вимог від 01.06.2020, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 11.10.2005 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 11.10.2005 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011; з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату суми заборгованості частини недоотриманої пенсії за періоди: з 11.10.2005 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011; з 01.01.2014 по 02.08.2014 однією сумою, з нарахуванням компенсації частини доходів;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові провести нарахування та виплату індексації пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2019;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму індексації пенсії 444 грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2019.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 11.10.2005 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 11.10.2005 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 - скасовано.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - залишено без розгляду.
5. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять даних про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, починаючи з 2005 року.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. У своїй касаційній скарзі позивач посилається на статтю 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. ОСОБА_1 зазначає, що в цьому випадку у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень ухиляється від виконання своїх зобов`язань по відношенню до позивача.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
9. Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
11. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
12. У цій справі спір торкається дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали; внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 12.01.2005 по 31.12.2007; з 22.05.2008 по 22.07.2011; з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням виплачених сум.
13. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивач міг дізнатись ще в 2005 році, отримавши відповідні виплати.
14. Позивач же наголошує, що до спірних правовідносин будь-які строки не застосовуються, посилається на статтю 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
15. Питання строків звернення до суду в подібних правовідносинах вже вирішувалось Верховним Судом.
16. Так, у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, розглянута у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду) Верховний Суд сформував такий правовий висновок:
а) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
б) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
17. Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, колегія суддів бере до уваги, що матеріали справи не містять даних про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, починаючи з 2005 року.
18. Щодо посилання позивача в позовній заяві та касаційній скарзі на положення статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведеної норми строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
19. Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
20. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
21. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -