ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 825/1843/16
касаційне провадження № К/9901/28722/18 К/9901/28723/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Інспекція) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 (суддя Клопот С.Л.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) та касаційну скаргу Приватного підприємства "Ротранс" (далі - Підприємство) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі за позовом Приватного підприємства "Ротранс" до Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, Прилуцького управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі - Казначейство) про стягнення пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість,
У С Т А Н О В И В:
Підприємство звернулося до суду з позовом до Інспекції та Казначейства, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо несвоєчасного відшкодування ПДВ в сумі 135169 за листопад 2015 року; стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 135169,00 грн; стягнути з Державного бюджету України пеню в сумі 27472,27 грн, нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року.
Позивач подав до суду заяву від 31.10.2016 про відмову від частини позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 135169,00 грн.
Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 31.10.2016 закрив провадження у справі за позовом в частині стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 135169,00 грн, у зв`язку з відмовою від позову в цій частині внаслідок добровільного виконання вимог.
Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.11.2016 закрив провадження у справі в частині позову про визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо несвоєчасного відшкодування ПДВ в сумі 135169 за листопад 2015 року, оскільки спір вже вирішено судом (постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 у справі № 825/366/16).
Обґрунтовуючи позов про стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року, позивач зазначає, він подав до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, згідно з якою сума податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України, становила 135169 грн. Контролюючий орган провів камеральну перевірку на відповідність платника критеріям, що надають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування, унаслідок якої не установив відсутності таких критеріїв, про що свідчить ненадіслання позивачу повідомлення про своє рішення про невідповідність платника податку визначеним в законі критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Тому, протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки контролюючий орган зобов`язаний був надати органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню, а орган державного казначейства - протягом трьох операційних днів після отримання висновку надати позивачу суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника.
Контролюючий орган не виконав свого обов`язку щодо подання до органу казначейства зазначеного висновку, у зв`язку з чим позивач не отримав автоматичного бюджетного відшкодування у встановлений законом строк.
Відповідно до підпункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Бюджетне відшкодування позивач отримав на свій рахунок в банку тільки 26.10.2016, вже після того як Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2016 у справі №825/366/16, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2016, визнав протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неприйняття і неподання на адресу Казначейства висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету на користь Підприємства, та зобов`язав контролюючий орган вчинити відповідні дії.
Позивач вважає, що періодом прострочення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 135169 грн за листопад 2015 року є період з 20.01.2016 по 26.10.2016, кількість прострочених днів - 281. При цьому, позивач виходить з того, що згідно із установленими законом строками для проведення камеральної перевірки, подання контролюючим органом органу держказначейства висновку про автоматичне бюджетне відшкодування та перерахування автоматичного бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника в банку граничний строк перерахування автоматичного бюджетного відшкодування припав на 19.01.2016 (з 21.12.2015 по 11.01.2016 тривало 20 днів на проведення камеральної перевірки, з 12.01.2016 по 14.01.2016 тривали три робочі дні для подачі висновку на автоматичне відшкодування, з 15.01.2016 по 19.01.2016 тривали три операційні дні для перерахування автоматичного бюджетного відшкодування).
Чернігівській окружний адміністративний суд постановою від 02.11.2016 адміністративний позов задовольнив повністю. Стягнув з Державного бюджету України на користь Підприємства пеню в сумі 27472,27 грн за прострочку погашення боргу бюджету з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.12.2016 змінив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та стягнув з Державного бюджету України на користь Підприємства пеню в сумі 10078,79 грн за прострочку погашення боргу бюджету з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року. В іншій частині залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 без змін.
Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю. Зазначає, що відшкодування податку на додану вартість з держбюджету не проводиться органами ДФС та не належить до їх компетенції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права: пункти 200.15 та 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.
Підприємство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 в частині зменшення суми пені та залишити в сили постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи суму пені, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на його користь, порушив норми матеріального та процесуального права. Скаржник наголошує на безпідставному застосуванні судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, унаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про виникнення у контролюючого органу обов`язку подати до органу держказначейства висновок про автоматичне відшкодування податку на додану вартість після набрання законної сили постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 у справі №825/366/16, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2016. Так, безпідставно застосовуючи цю норму права, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що контролюючий орган за результатами камеральної перевірки не ставив під сумнів правомірність заявлення до бюджетного відшкодування за листопад 2015 року податку на додану вартість, тобто факт неузгодження ним такого бюджетного відшкодування відсутній і у контролюючого органу після закінчення зазначеної перевірки виник обов`язок подати органу держказначейства висновок про автоматичне бюджетне відшкодування суми податку. Відповідно, позивач не розпочинав за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, процедур адміністративного чи судового оскарження, про які йдеться у пункті 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, що б зупинило виконання контролюючим органом зазначеного обов`язку до завершення цих процедур. Оскарження позивачем в суді бездіяльності контролюючого органу щодо невиконання ним обов`язку подати зазначений висновок після проведення камеральної перевірки не є процедурою судового оскарження за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, оскільки результат такої перевірки не був негативним для позивача. У справі № 825/366/16 вирішувався спір щодо обов`язку фіскального органу виконати законодавчо встановлену процедуру відшкодування податку на додану вартість, а не спір щодо узгодження суми цього податку, на що помилково вказав суд апеляційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 24.01.2017 - за касаційною скаргою Інспекції.
Верховний Суд ухвалою від 20.09.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції та касаційну скаргу Підприємства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 21.09.2021.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
Підприємство 16.12.2015 подало до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2015 року разом із заявою на відшкодування ПДВ в сумі 135169 грн. Згідно з квитанцією № 2 податкова декларація прийнята 16.12.2015.
Інспекція провела перевірку правомірності декларування бюджетного відшкодування ПДВ, унаслідок якої не виявила неправомірності заявленого відшкодування ПДВ за листопад 2015 року в сумі 135169 грн, про що свідчить факт ненаправлення позивачу повідомлення, передбаченого пунктом 200.21 статті 200 Податкового кодексу України,
про своє рішення про невідповідність критеріям, визначеним статтею 200 цього Кодексу.
Проте автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2015 року в сумі 135169 грн за результатами камеральної перевірки здійснено не було, у зв`язку з чим станом на 20.01.2016 перед позивачем виникла заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ в сумі 135169 грн.
Підприємство у лютому 2016 року звернулося до адміністративного суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо невиконання обов`язків, установлених підпунктом 200.18.1 пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України, про надання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету, в тому числі в сумі 135169 грн за листопад 2015 року.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2016 у справі №825/366/16, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2016, задовольнив позов повністю, визнав протиправною бездіяльність Інспекції щодо невиконання обов`язків, установлених підпунктом 200.18.1 пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України, щодо прийняття (складання) і подання (направлення) на адресу Казначейства висновків із зазначенням сум ПДВ, у тому числі 135169 грн за листопад 2015 року, що підлягають автоматичному відшкодуванню з бюджету на користь Підприємства, та зобов`язав Інспекцію прийняти (скласти) і подати (направити) на адресу Казначейства, що здійснює обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум ПДВ, у тому числі 135169 грн за листопад 2015 року, що підлягають автоматичному відшкодуванню з бюджету на користь Підприємства.
Головний державний виконавець постановою від 13.07.2016 відкрив виконавче провадження ВП № 51659941 та зобов`язав Інспекцію добровільно виконати рішення суду до 20.07.2016 щодо прийняття (складання) і подання (направлення) на адресу Казначейства висновку із зазначенням суми ПДВ 135169 грн за листопад 2015 року.
Казначейство у листі від 22.09.2016 № 3-08/1147 повідомило позивача, що станом на 21.09.2016 у нього перебуває на виконанні висновок Інспекції на бюджетне відшкодування ПДВ Підприємству за листопад 2015 року в сумі 135169 грн, але він не виконаний у зв`язку з ненадходженням узагальненої інформації на вказану суму.
Інспекція у листі від 05.10.2016 № 8873/Ф/25-16-07-24 повідомила позивача про те, що при направленні висновків до органу казначейства одночасно формуються реєстри сформованих висновків для формування узагальненої інформації, які направляються в адресу центрального органу державної податкової служби, і саме центральний орган державної податкової служби здійснює формування узагальненої інформації щодо обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ та направляє її до органу казначейства.
Отже, станом на дату подачі адміністративного позову до суду заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ становила 135169,00 грн.
Після відкриття провадження в адміністративній справі, 26.10.2016 на рахунок позивача було перераховано бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 135169 грн за листопад 2015 року, з огляду на що позивач відмовився від позову в частині стягнення бюджетного відшкодування і суд закрив провадження у справі у відповідній частині.
Позивач визначив періодом прострочення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 135169 грн за листопад 2015 року період з 20.01.2016 по 26.10.2016, кількість прострочених днів - 281.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК).
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.8 статті 200 ПК до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.
Відповідно до пункту 200.18 статті 200 ПК платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 200.18.1 пункту 200.18 статті 200 ПК контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.
Згідно з підпунктом 200.18.2 статті 200.18 ПК орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів п