ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/28022/15
адміністративне провадження № К/9901/50455/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2016 у складі судді Келеберди В.І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у складі колегії суддів: Губської Л.В. (суддя-доповідач), Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М. у справі №826/28022/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія Домініон" Стеля Григорій, про визнання протиправним та скасування рішення
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (надалі - позивач, ПАТ "Златобанк") звернулось до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - ГТУЮ у м. Києві), третя особа: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Домініон" Стеля Григорій (надалі - ліквідатор ТОВ "ФК Домініон" Стеля Г.), в якому просив відмінити державну реєстрацію припинення ТОВ "ФК Домініон".
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2016, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Судами попередніх інстанцій в межах судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини справи:
3.1. 22.12.2014 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ФК Домініон" укладені договори відступлення права вимоги реєстраційні №10183, №10184, оплата боргу за якими ТОВ "ФК Домініон" повинно було здійснити до 30.12.2015.
3.2. На переконання ПАТ "Златобанк", станом на 21.12.2015 заборгованість ТОВ "ФК Домініон" становить: за договором від 22.12.2014 №10183 42793988,64 грн. за основним зобов`язанням та 7365855,90 грн. за процентами; за договором від 22.12.2014 №10184 37397637,40 грн. за основним зобов`язанням та 6381163,99 грн. за процентами.
3.3. 05.10.2015 державним реєстратором Відділу державної реєстрації юрили них осіб та фізичних осіб - підприємців Шевченківського району реєстраційної служби ГТУЮ у м. Києві внесено запис №10741110010054566 про припинення державної реєстрації юридичної особи ТОВ "ФК Домініон" у зв`язку з ліквідацією.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів факт порушення своїх прав, свобод та інтересів внаслідок проведення оспорюваної державної реєстрації та, крім того, належним способом захисту порушених прав у даному випадку є звернення позивача, як кредитора припиненої юридичної особи, до суду з позовом до ліквідаційної комісії про стягнення коштів заборгованості.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем - ПАТ "Златобанк", подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що ТОВ "ФК Домініон" для проведення державної реєстрації припинення як юридичної особи були подані не усі необхідні документи, що прямо порушує права позивача, який є кредитором даної юридичної особи, а також свідчить про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації, яка не відповідає ознаці достовірної та не може мати характер офіційної.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.08.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою.
7. Постановою Верховного Суду від 08.08.2018 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.08.2016 скасовано, а справу передано до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду для вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
8. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2018 у складі колегії суддів: Гриціва М.І. (суддя-доповідач), Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Златобанк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2016 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016.
9. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу цієї справи від 03.07.2019, у зв`язку із обранням судді Гриціва М.І. до складу Великої Палати Верховного Суду, її передано на розгляд колегії суддів у складі: Шарапи В.М. (головуючий), Єзерова А.А., Чиркіна С.М.
10. Учасниками справи відзиву на дану касаційну скаргу подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
11. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
12. Згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду та вирішення справи судами попередніх інстанцій), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
13. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).
14. Такі ж правила визначення предметної юрисдикції адміністративних судів закріплені у статтях 4 і 19 КАС України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень.
15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих (вчинених) ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
16. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
17. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.
18. Водночас, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до його порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.
19. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів даної справи, позивач - ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк", звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що відповідач з порушенням визначеної законодавством процедури вніс запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи - ТОВ "ФК Домініон", яке має заборгованість перед ПАТ "Златобанк" за договорами про відступлення права вимоги від 22.12.2014 №10183, №10184, у зв`язку із чим позивач позбавлений можливості задовольнити свої вимоги да даного боржника.
20. Відповідно до частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
21. Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, яка кореспондує статті 10 цього Закону у редакції, чинній на даний час) встановлено спростовану презумпцію достовірності відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. У той же час, у разі якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, то внесення до реєстру запису про припинення цієї юридичної особи не тягне її припинення. У подібних випадках до реєстру вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 41 Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та пункт 2 частини 1 статті 25 Закону в чинній редакції).
22. Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суб`єктом владних повноважень запису про припинення юридичної особи і не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість певної особи брати участь у конкретних правовідносинах. При цьому, процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.
23. Вважаючи за необхідне заповнити цю прогалину закону, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 20.09.2018 у справі №813/6286/15 дійшла висновку, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.
24. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з до суду з даним позовом), господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
25. Зазначені приписи кореспондуються з нормам пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України у чинній редакції.
26. Отже, оскільки спірні правовідносини є найбільш наближеними до правовідносин, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.09.2018 у справі №813/6286/15 зазначила, що такий спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.
27. Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин і їх суб`єктний склад, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про непоширення на цей спір предметної юрисдикції адміністративних судів і необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.
28. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
29. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
30. Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
31. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та наявні підстави для закриття провадження у справі, що визначені пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України.
32. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
33. Враховуючи норми частини 1 статті 239 та частини 3 статті 354 КАС України, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції і що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
34. З огляду на це, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.
35. Враховуючи те, що провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю, колегія суддів не надає оцінки решті доводів касаційної скарги, які стосуються правильності вирішення заявлених позовних вимог по суті.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,