ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 805/2794/15-а
адміністративне провадження № К/9901/25416/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року (Суддя: Толстолуцька М.М.),
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року (судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О., Чебанов О.О.),
у справі № 805/2794/15-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (далі - позивач, ПАТ "Азовзагальмаш") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ у м. Донецьку) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення заліку надміру сплачених ПАТ "Азовзагальмаш" грошових зобов`язань з податку на прибуток в рахунок сплати збору за спеціальне використання води за II-IV квартали у розмірі 801 264,78 грн; зобов`язати здійснити залік надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в рахунок сплати збору за спеціальне використання води за II-IV квартали у розмірі 801 264,78 грн; зобов`язати відобразити в інтегрованій картці ПАТ "Азовзагальмаш" станом на 24.03.2015 залік надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 801 264,78 грн в рахунок збору за спеціальне використання води за II-IV квартали у розмірі 801 264,78 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу обґрунтував неврахуванням судами, що з 1 січня 2015 року Законом України від 28.12.2014 за № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" набрали чинності норми щодо зарахування 90 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності та податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності) до загального фонду державного бюджету, решта 10 відсотків - до загального фонду обласних бюджетів та м. Києва. Виходячи з викладеного, кошти з податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності, та податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності), які помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету до 1 січня 2015 року, підлягають поверненню виключно за рахунок коштів державного бюджету. До того ж відповідач зазначив, що Міністерством фінансів України направлено повідомлення (листом від 25.03.2015 року № 31-11220-12-10/10445 "Щодо повернення податку на прибуток підприємств") до ДФС України та Державної казначейської служби про необхідність привести у відповідність нормативно-правові акти. Отже вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки СДПІ жодним чином не порушило права ПАТ "Азовзагальмаш" та не відмовляло позивачу у зарахуванні надміру сплаченої суми з податку на прибуток на сплату збору за спеціальне використання води.
В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначив на правильності висновків судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, оскільки в розумінні вимог пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 та п. 87.1 ст. 87 ПК України позивач має право на погашення суми податкового зобов`язання за рахунок надміру сплачених податків по інших платежах за умови подання відповідної заяви до контролюючого органу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не є спірним між сторонами, станом на 11.01.2015 року за позивачем обліковується переплата авансових внесків з податку на прибуток в розмірі - 40 715 293,55 грн (код платежу 11024000), та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 11 913 171,10 грн (11021000), що підтверджуються актами звірки № 162-20 та №164-20 від 11.02.2015 року, № 2813-20, № 2809-20 від 13.05.2015 року, № 5391-20 від 08.08.2015 року, складеними між позивачем та СДПІ у м. Донецьку. Проте за позивачем обліковується заборгованість зі сплати спеціального використання води за II-IV квартали у розмірі 801 264,78 грн.
24.03.2015 року позивач звертався до відповідача із заявою про зарахування переплати з податку на прибуток (код платежу 11021000) у виплату заборгованості зі сплати за спеціальне використання води (код платежу 13020100).
Листом від 02.04.2015 р. №1727/10/2803-13-03 відповідач надав відповідь, в якій, з посиланням на Закон України від 28.12.2014 за № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" зазначив, що з 1 січня 2015 року набрали чинності норми щодо зарахування 90 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності та податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності) до загального фонду державного бюджету, решта 10 відсотків - до загального фонду обласних бюджетів та м. Києва. До 1 січня 2015 року, податок на прибуток підприємств (крім податку па прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності) зараховувався у повному обсязі до державного бюджету. Виходячи з вищезазначених положень Бюджетного та Податкового кодексів України кошти з податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності, та податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності), які помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету до 1 січня 2015 року, підлягають поверненню виключно за рахунок коштів державного бюджету. Крім цього, Міністерством фінансів України було направлено повідомлення (листом від 25.03.2015р. за № 31-11220-12-10/10445 "Щодо повернення податку на прибуток підприємств") до Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України про необхідність привести у відповідність нормативно-правові акти. На теперішній час ця проблема вирішується.
Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що лист Міністерства фінансів України від 25.03.2015 р. за № 31-11220-12-10/10445 "Щодо повернення податку на прибуток підприємств" відповідачем судам не надано, як і не було надано відповіді Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України на наведений лист.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції керувались фактом доведеності наявної переплати у позивача по податку на прибуток приватних підприємств, що з врахуванням вимог Податкового Кодексу України надає право позивачу на зарахування переплати в рахунок сплати боргу зі сплати за спеціальне використання води.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 14.1.115 п.14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України (далі- ПК України) надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до п.п.17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Пунктом 43.4 ст. 43 ПК України визначено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанції, наявна у позивача переплата з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 11 913 171,10 грн (11021000) відповідачем не заперечується, що підтверджується актами звірення розрахунків № 162-20 та №164-20 від 11.02.2015 року, № 2813-20, № 2809-20 від 13.05.2015 року, № 5391-20 від 08.08.2015 року, та станом на дату подання заяви переплата зарахована до Державного бюджету України понад нараховані суми грошових зобов`язань. До того ж заява про повернення надміру сплаченого податкового зобов`язання подана позивачем протягом 1095 днів відповідно до положень п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України.
З огляду на наявність переплати з податку на прибуток приватних підприємств, контролюючий орган, отримавши заяву про перерахування надміру сплачених коштів в рахунок інших платежів, був зобов`язаний провести відповідні дії для здійснення зарахування грошових коштів в рахунок сплати збору за спеціальне використання води, що останнім впротеріч вимог Податкового кодексу здійснено не було та обгрунтованих підстав відмови судами не надано. Тому суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність таких дій відповідача та зобов`язання здійснити зарахування сум переплати в рахунок сплати боргу за напрямом, зазначеним позивачем.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд