ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 805/4572/16-а
адміністративне провадження № К/9901/31514/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року (Суддя Троянова О.В.),
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 року (Судді: Геращенко І.В., Арабей Т.Г., Міронова Г.М.),
у справі № 805/4572/16-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"
до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, Бахмутська ОДПІ) у якому просило суд (з урахуванням ухвали суду від 23.11.2016 року про роз`єднання справи) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Горлівської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 1129-23 від 9 березня 2016 року на суму 56 458,27 грн; зобов`язати Бахмутську ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області внести зміни до інтегрованих карток з земельного податку та орендної плати юридичних осіб шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу недоїмки (пені) на загальну суму 13 388,17 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив задовольнити скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В доводах касаційної скарги зазначив, що станом на 08.03.2016 року позивачем не сплачена самостійно визначена ним в декларації з земельного податку по строку сплати 01.03.2016 року сума земельного податку з юридичних осіб у розмірі 56 458, 27 грн. З огляду на те, що жодних змін до Податкового кодексу України щодо пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII внесено не було, вимога сформована правомірно.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18 лютого 2016 року та 20 квітня 2016 року позивачем подані до Горлівської ОДПІ (Дзержинське відділення) податкові декларації з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб із визначенням зобов`язань на 2016 рік.
09 березня 2016 року Горлівською ОДПІ прийнято податкову вимогу форми "Ю" №1129-23 про сплату суми податкового боргу з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, що виник станом на 08 березня 2016 року у розмірі 56 458,27 грн.
28 грудня 2016 року позивачем надано до Артемівської ОДПІ (Дзержинське відділення) (правонаступник Бахмутська ОДПІ) уточнюючі податкові декларації з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, в яких у рядку 6-12 нараховане до зменшення податкові зобов`язання за періоди січень, лютий, березень, квітень, травень та частина червня 2016 року (а.с.122-141). Вказані уточнюючі податкові декларації за 2016 рік прийняти відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2.
Як встановлено судами, з 28 липня 2016 року позивач почав сплачувати визначені грошові зобов`язання з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, проте відповідач зараховував останні в рахунок сплати боргу, що виник з січня 2016 року, тому відповідачем в автоматичному режимі нарахована пеня, яка відповідно до інтегрованої картки платника податку складає 13 388,17 грн.
Задовольняючи позов, суди виходили з відсутності обов`язку сплати земельного податку у період з 15 жовтня 2014 року до 08 червня 2016 року з огляду на вимоги Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII, та як наслідок, відсутність підстав і для нарахування пені.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до того, що жодних змін до Податкового кодексу України в частині звільнення від обов`язку сплати земельного податку внесено не було.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), який є чинним з 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція та згідно з додатком до якого до відповідних населених пунктів належить, зокрема, місцезнаходження відповідача (м. Артемівськ).
08 червня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17 травня 2016 року № 1365-VIII, пунктом 2 якого текст статті 6 викладено в такій редакції: "Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".
Статтю 4 Закону № 1669-VII доповнено частиною четвертою такого змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 1085-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого місто Артемівськ (місто Бахмут) не віднесено.
Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що платники земельного податку, які здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від своїх обов`язків, зокрема, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14 квітня 2014 року до 08 червня 2016 року.
До того ж, Закон України № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 5 червня 2018 року №805/4569/16-а (№К/9901/48827/18).
Згідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Разом з цим, відсутність обов`язку сплати податкового зобов`язання виключає можливість утворення податкового боргу та, як наслідок цього, формування контролюючим органом податкових вимог.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 5 червня 2018 року №805/4569/16-а (№К/9901/48827/18).
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,