ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/1096/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2021 року (головуючий - Аленін О.Ю., судді: Лавриненко Л.В., Мишкіна М.А.) і рішення Господарського суду Херсонської області від 25 лютого 2021 року (суддя Немченко Л.М.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"
про стягнення 104 898 411, 41 грн.
(у судовому засіданні взяли участь представники Позивача - Лисенко В.О. та Відповідача - Колганова Ю.М.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини спору
1. 23.10.2018 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі АТ "НАК "Нафтогаз України", Постачальник) та Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі АТ "Херсонська теплоелектроцентраль", Споживач) було укладено договір постачання природного газу № 1021/1819-ЕЕ (далі Договір).
1.1. Основними умовами вказаного Договору є наступні:
- Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору (пункт 1.1.);
- право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (пункт 3.1. Договору);
- приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (пункт 3.7. Договору);
- ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4 942 грн за 1000 куб.м. (пункт 5.1. Договору);
- загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (пункт 5.4. Договору);
- оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 8.1. Договору);
- у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 8.2. Договору);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за даним договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (пункт 10.3 Договору);
- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 до 26 жовтня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. Договору).
2. До Договору сторонами вносилися зміни та доповнення відповідно до додаткових угод № 1 від 25.10.2018, № 2 від 02.11.2018, № 3 від 28.11.2018, № 4 від 18.03.2019, № 4/5 від 20.03.2019 та № 6 від 29.03.2019.
3. На виконання умов Договору Постачальник передав Споживачеві, а останній, в свою чергу, прийняв за актами приймання-передачі природний газ на суму 140 186 877, 98 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
4. У звязку з тим, що оплату за переданий газ Споживач здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, Постачальник (далі також Позивач) звернувся до місцевого господарського суду з позовом у якому просив стягнути з АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі також Відповідач) 82 831 706, 03 грн основного боргу, 15 772 120, 09 грн пені, 3 668 071, 07 грн 3 % річних та 2 626 514, 22 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст і мотиви судових рішень
5. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.02.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 82 831 706, 03 грн основного боргу, 7 886 060, 05 грн пені, 2 451 571, 96 грн інфляційних втрат та 3 668 071, 07 грн 3 % річних; в задоволенні решти позову відмовлено.
5.1. В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що в частині суми основного боргу Позивачем доведено позовні вимоги, проти яких не заперечував і Відповідач. Також суд вирішив, що позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат заявлені Постачальником правомірно на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
5.2. Разом з цим, господарський суд першої інстанції перевірив наданий Позивачем розрахунок і встановив, що за період з 01.02.2019 по 31.08.2020 загальна сума інфляційних втрат становить 2 451 571, 96 грн, тобто на 174 942, 26 грн менше ніж заявлено у позові. З огляду на це місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в цій частині у сумі 2 451 571, 96 грн.
5.3. Що ж до заявленої Позивачем до стягнення пені, то суд першої інстанції, пославшись на приписи статей 233 Господарського кодексу України (далі ГК України) та статті 551 ЦК України вирішив, що в даному спорі є підстави для її зменшення на 50 % і саме тому задовольнив вимоги Позивача у цій частині на суму 7 886 060, 05 грн.
6. За наслідками здійснення апеляційного перегляду даної справи, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2021 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у розмірі 165 663, 10 грн та розподілу судових витрат скасовано. Позов в частині стягнення інфляційний втрат у розмірі 165 663, 10 грн задоволено. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
7. Приймаючи вказану постанову апеляційний господарський суд, який переглядав судове рішення тільки в частині стягнення пені та її зменшення судом, а також в частині стягнення інфляційних втрат виходив з такого.
7.1. Законом не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому дане питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
7.1.1. Так, зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції взяв до уваги, що в даному спорі Позивач не надав суду належних доказів спричинення йому збитків у зв`язку із невиконанням Відповідачем обов`язків по Договору, а тому невиконання останнім своїх зобов`язань не спричинило негативних економічних та фінансових наслідків Постачальнику; крім цього, місцевий господарський суд врахував, що Відповідач є підприємством, що має суспільну цінність для територіальної громади міста Херсона, оскільки забезпечує значну частину помешкань міста теплоенергією; суд врахував також, що Позивачем пеня нарахована починаючи з листопада 2018 року, що у сукупності з інфляційними витратами та 3 % річних складає більше 26% від основного боргу; відмітив суд і той факт, що сторонами у Договорі визначений 5 річний строк позовної давності щодо нарахування пені, а тому, на його думку, певне зменшення нарахованих сум є справедливим по відношенню до обох сторін.
7.1.2. За викладеного, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені на 50 % до 7 886 060, 05 грн, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки; апеляційний господарський суд таку позицію господарського суду першої інстанції підтримав і підстав для зміни чи скасування судового рішення у цій частині не вбачав.
7.2. Разом з цим, апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що за період з 01.02.2019 по 31.08.2020 загальна сума інфляційних втрат становить 2 451 571, 96 грн, тобто на 174 942, 26 грн менше ніж заявлено у позові, оскільки встановив, що під час здійснення перевірки поданого Позивачем розрахунку судом першої інстанції не було враховано, що АТ "НАК Нафтогаз України" не було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, який враховано судом першої інстанції при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, що, в свою чергу, призвело до невірного визначення остаточної суми. Здійснивши власний розрахунок, з урахуванням заявлених періодів заборгованості, вчинених Відповідачем оплат у спірний період, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що загальна сума інфляційних втрат за заявлений період становить 2 617 235, 06 грн, а тому постановила задовольнити позовні вимоги у цій частині саме у вказаному розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись із судовими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. У скарзі просить рішення і постанову у відмовленій частині позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нове рішення про повне задоволення позову. Підставою касаційного оскарження визначає приписи пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги Позивача (узагальнено)
9. Скаржник стверджує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України. Крім цього вказує, що здійснене судами застосування наведених норм матеріального права суперечить висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах, який було викладено у постанові від 04.05.20118 у справі № 908/1453/14. Обґрунтовуючи вказане Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки його доводам щодо відсутності у даному випадку підстав для зменшення заявленої до стягнення пені, зокрема, вони залишили поза увагою майновий стан скаржника, заподіяння йому збитків, співвідношення штрафних санкцій до загальної суми боргу чим фактично надали перевагу правам Відповідача перед правами Позивача, що є неправомірним.
10. Разом з цим, вказує, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано приписи статті 625 ЦК України в контексті обрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат з урахуванням вимог Закону України "Про індексація грошових доходів населення" та приписів Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Зазначає, що правильність застосування вказаних положень наведена у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 і хоча апеляційний господарський суд в цілому правильно послався на висновки касаційного суду із вказаної постанови, однак при розрахунку заявлених до стягнення інфляційний втрат все ж допустився помилок.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
11. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні пені у сумі 7 886 060, 04 грн та 9 279, 16 грн інфляційних втрат.
13. Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
13.1. Згідно ж з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
14. Як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
15. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
16.1. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
16.2. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19).
17. Оцінюючи доводи скаржника про помилковість зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, колегія суддів Касаційного господарського суду враховує, що суд першої інстанції зменшив розмір пені на 50 %, та вказав, що на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів він встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість застосування таких повноважень. Із рішення суду вбачається, що він взяв до уваги, що в даному спорі Позивач не надав належних доказів спричинення йому збитків у зв`язку із невиконанням Відповідачем обов`язків по Договору; крім цього, місцевий господарський суд врахував, що Відповідач є підприємством, що має суспільну цінність для територіальної громади міста Херсона, оскільки забезпечує значну частину помешкань міста теплоенергією; суд врахував також, що Позивачем пеня нарахована починаючи з листопада 2018 року, що у сукупності з інфляційними витратами та 3 % річних складає більше 26% від основного боргу; відмітив суд і той факт, що сторонами у Договорі визначений 5 річний строк позовної давності щодо нарахування пені, а тому, на його думку, певне зменшення нарахованих сум є справедливим по відношенню до обох сторін.
17.1. У свою чергу, звертаючись із касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження у цій частині, скаржник посилається на неврахування судами правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 щодо застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України.
17.2. Так, у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв`язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому, окрім іншого, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема, з критичного фінансово-господарського стану позивача та обставин наявності в останнього заборгованості по заробітній платі, податкового боргу, зменшення прибутку підприємства, відсутності коштів на банківських рахунках, існування дебіторської заборгованості перед постачальниками товарів та послуг.
17.3. За викладеного колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що висновки судів про часткове задоволення клопотання про зменшення розміру пені у справі, яка розглядається, не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14 у якій відмовлено у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки право суду зменшити розмір пені було реалізоване ним у обох справах у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин кожної справи, наведених учасниками справ обґрунтувань та дослідження доказів.
17.4. Отже, наведена у касаційній скарзі постанова Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 хоча і була прийнята за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі № 923/1096/20, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто зазначена справа № 908/1453/14 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них. За таких обставин, касаційний суд відхиляє посилання скаржника в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 і підстав для перегляду судових рішень по суті у цій частині не вбачає.
18. Що ж до вимог про стягнення інфляційних втрат Верховний Суд зазначає таке.
19. За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
19.1. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
19.2. У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
20. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.
20.1. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
21. Із проведеної апеляційний судом перевірки поданого АТ "НАК "Нафтогаз України" розрахунку позовних вимог вбачається, що господарський суд апеляційної інстанції правильно підійшов до обрахунку заявлених інфляційних втрат і застосований судом алгоритм повністю відповідає наведеним вище висновкам Верховного Суду, зокрема, і порядку, який детально розкрито у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
21.1. Колегія суддів Касаційного господарського суду за наведених скаржником мотивів не вбачає підстав для сумнівів у правильності проведеного апеляційним судом розрахунку, оскільки Позивач належно не обґрунтовує обставин визначення ним збільшеної суми боргу за період прострочення з 01.04.2018 по 31.07.2018 за зобов`язаннями січня 2019 року; розбіжність же в 19 коп за це самий період за зобов`язаннями лютого 2019 року пов`язана виключно із застосуванням судом округлення використаного індексу інфляції, а тому зауваження скаржника у цій частині касаційний суд відхиляє.
21.2. Верховний Суд вважає доцільним також вказати, що доводи касаційної скарги у цій частині взагалі не пов`язані із питаннями права чи правозастосування, а тому касаційним судом оцінюються критично.
21.3. Крім цього, касаційний суд у прийнятті даної постанови керується також і принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не доведено і не обґрунтовано.