ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13084/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Кабінету Міністрів України
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (в частині розподілу судових витрат)
у справі № 910/13084/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до 1) Кабінету Міністрів України
2) Державної казначейської служби України
про стягнення в рахунок відшкодування завданої шкоди в розмірі 6633860000,00 грн
Учасники справи:
від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Сидорченко В. В.;
від Кабінету Міністрів України - Полець Д. М.;
від ДКС України - не з`явився;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін, відповідач-1) в рахунок відшкодування завданої шкоди 6633860000,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Кабмін своєю бездіяльністю, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, завдав НАК "Нафтогаз України" шкоди на суму 6633860000,00 грн.
1.3. В ході судового розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 до участі у справі як співвідповідача було залучено Державну казначейську службу України (далі - ДКС України, відповідач-2).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладено на позивача.
2.2. Судове рішення, серед іншого, мотивоване наступним:
- позивач, звертаючись із даним позовом про відшкодування шкоди, фактично має намір стягнути з Кабміна суму компенсації;
- правовідносини, які виникли між НАК "Нафтогаз України" та Кабміном, за своєю правовою природою є зобов`язальними та підлягають захисту в спосіб передбачений нормами Господарського та Цивільного кодексів України, зокрема, але не виключно шляхом стягнення суми компенсації. У межах даного позову, встановлене порушене право НАК "Нафтогаз України" не може бути відновлено крізь призму деліктних правовідносин;
- порушене імперативне право сторони на отримання матеріальної компенсації не може бути інтерпретоване такою стороною, як завдання шкоди.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. Не погодившись з ухваленим рішенням, НАК "Нафтогаз України" та Кабмін звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, згідно з якими:
- НАК "Нафтогаз України" просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити;
- Кабмін просив змінити мотивувальну частину судового рішення з урахуванням доводів, викладених в апеляційній скарзі.
3.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021:
- прийнято відмову "НАК "Нафтогаз України" від позову у справі № 910/13084/18;
- визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та закрито провадження у справі № 910/13084/18;
- повернуто НАК "Нафтогаз Україна" з Державного бюджету України 546 000,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/13084/18, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 7003247 від 08.04.2019;
- повернуто Кабміну з Державного бюджету України 462 525,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/13084/18, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 680 від 13.05.2019.
3.3. Врахувавши положення частини другої статті 130 ГПК України та частини четвертої статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судових витрат, повернувши НАК "Нафтогаз України" та Кабміну з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого ними під час подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду. Крім того, суд вказав, що з огляду на пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та вимоги прохальної частини заяви НАК "Нафтогаз України" про відмову від позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 83475,00 грн як такий, що сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
3.4. Разом з цим, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача у заяві про відмову від позову на положення другого речення частини третьої статті 130 ГПК України в обґрунтування вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1625225,00 грн витрат по сплаті судового збору, а також посилання Кабміну на положення першого речення частини третьої вказаної статті в обґрунтування вимог про стягнення з позивача на користь відповідача-1 понесених витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання Кабміном апеляційної скарги у даній справі у розмірі 462525,00 грн, зазначивши про те, що суд не вбачає підстав для застосування частини третьої статті 130 ГПК України.
4. Короткий зміст касаційної скарги
4.1. 07.07.2021 Кабмін звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив: скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 в частині відмови у задоволенні заяви Кабміну про розподіл судових витрат, а саме щодо стягнення з НАК "Нафтогаз України" витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 462 525 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказану заяву Кабміну про розподіл судових витрат та стягнути з НАК "Нафтогаз України" на користь Кабміну понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 462 525 грн згідно з платіжним дорученням від 13.05.2019 №680. В іншій частині оскаржувану ухвалу суду залишити в силі.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги:
- судом апеляційної інстанції під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат не було застосовано норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" і залишено поза увагою, що компенсація економічно обґрунтованих витрат, здійснених з метою виконання покладених на НАК "Нафтогаз України" відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" спеціальних обов`язків, виплачена на користь позивача не Кабміном, а Верховною Радою України, що на переконання скаржника надає право Кабміну стягнути суми понесених судових витрат з позивача, внаслідок відмови останнього від позову.
- суд апеляційної інстанції, враховуючи підстави відмови позивача від позову, постановив ухвалу з порушенням частини третьої статті 130 та частини п`ятої статті 236 ГПК України, оскільки судом не досліджено підстави відмови позивача від позову. Можливість встановлення судом особи, якою було самостійно задоволено позов і випливає із конструкції норми частини третьої статті 130 ГПК України, адже необхідність вчинення вказаних дій судом повністю пов`язана із встановленням правильного розподілу судових витрат між сторонам у разі відмови позивача від позову.
6. Узагальнені позиції інших учасників справи щодо касаційної скарги
6.1. НАК "Нафтогаз України" у відзиві заперечувала проти касаційної скарги, зазначаючи про її необґрунтованість, просила суд відмовити в задоволенні скарги. Крім того, у відзиві зазначено про те, що НАК "Нафтогаз України" помилково сплачено судовий збір при поданні позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, у розмірі 616700,00 грн (платіжне доручення №6008649 від 27.09.2018) та за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2019 у справі №910/13084/18 у розмірі 1008525,00 грн (платіжне доручення № 7003247 від 08.04.2019). НАК "Нафтогаз України" вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат необхідно керуватись статтею 129 ГПК України та пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" і повернути НАК "Нафтогаз України" всю суму помилково сплаченого судового збору у справі № 910/13084/18 у загальному розмірі 1625225,00 грн. Наразі позивачу повернуто лише 546000,00 грн судового збору. З урахуванням викладеного, НАК "Нафтогаз України" просить суд здійснити розподіл судових витрат та повернути позивачу помилково сплачений судовий збір у сумі 1079225 грн (1625225 - 546000 = 1079225).
6.2. ДКС України відзив на касаційну скаргу не подало, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабміну на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (в частині розподілу судових витрат), призначено її до розгляду в судовому засіданні на 31.08.2021 о 10:45.
7.2. В судовому засіданні 31.08.2021 представник Кабміну підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити. Представник НАК "Нафтогаз України" заперечував проти доводів касаційної скарги згідно з наведеним у відзиві обґрунтуванням. ДКС України явку свого представника у судове засідання 31.08.2021 не забезпечило.
7.3. У судовому засіданні 31.08.2021 оголошено перерву до 14.09.2021 о 15:30.
7.4. В судовому засіданні 14.09.2021 представник Кабміну підтримав доводи касаційної скарги та навів заперечення проти відзиву НАК "Нафтогаз України" згідно з поданими додатковими письмовими поясненнями. Представник НАК "Нафтогаз України" навів усні пояснення на заперечення Кабміну та підтримав пояснення по суті касаційної скарги, наведені у попередньому судовому засіданні. ДКС України явку свого представника не забезпечило.
7.5. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 14.09.2021.
7.6. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
7.7. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача-2.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційної скарги.
8.2. У даній справі НАК "Нафтогаз України" заявлено позов про стягнення з Держави в особі Кабміну в рахунок відшкодування завданої шкоди грошових коштів у розмірі 6633860000,00 грн.
8.3. Місцевий господарський суд рішенням від 28.02.2019 відмовив в позові у повному обсязі.
8.4. Під час здійснення апеляційного перегляду вказаного рішення місцевого господарського суду за апеляційними скаргами НАК "Нафтогаз України" та Кабміну, позивачем було подано заяву про відмову від позову, яка була задоволена судом апеляційної інстанції із застосуванням процесуальних наслідків, передбачених частиною другою статті 274 ГПК України. Крім того, апеляційний господарський суд здійснив розподіл судових витрат, повернувши НАК "Нафтогаз Україна" та Кабміну з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого ними за подання апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у цій справі, відповідно до статті 130 ГПК України.
8.5. Зі змісту касаційної скарги слідує, що скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині розподілу судового збору, а саме відмови у стягненні з НАК "Нафтогаз Україна" на користь Кабміну 50% від суми сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, що складає 462 525 грн.
8.6. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України, зазначає наступне.
8.7. З матеріалів справи та встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається наступне:
- НАК "Нафтогаз України" подано до суду апеляційної інстанції заяву, в якій позивач просив суд прийняти відмову НАК "Нафтогаз України" від позову у даній справі, визнати нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/13084/18 та стягнути з Державного бюджету України на користь НАК "Нафтогаз України" 1625225,00 грн витрат по сплаті судового збору. Подана заява мотивована тим, що у грудні 2020 року з Державного бюджету України сплачено 32204882999,70 грн в рахунок компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених у процесі виконання покладених на НАК "Нафтогаз України" спеціальних обов`язків за рахунок імпортованого газу за період з 01.10.2015 до 31.12.2019, у зв`язку з чим НАК "Нафтогаз України" відмовляється від позову та не підтримує свої позовні вимоги внаслідок їх задоволення Державою після пред`явлення позову;
- Кабмін в поданій заяві з процесуальних питань просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні заяви НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з Державного бюджету України повної суми сплаченого позивачем судового збору;
- Кабмін подав апеляційному господарському суду заяву про розподіл судових витрат у справі № 910/13084/18, в якій він просив суд повернути Кабміну з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 13.05.2019 № 680, за подання апеляційної скарги у даній справі у розмірі 462 525,00 грн та стягнути з НАК "Нафтогаз України" решту понесених витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 462 525,00 грн згідно із вищезгаданим платіжним дорученням.
8.8. Відповідно до положень ГПК України:
- позивач вправі, зокрема, відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу (пункт 1 частини другої статті 46);
- позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша статті 191);
- у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову; якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (стаття 274).
8.9. Зі змісту ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 вбачається, що перевіривши повноваження представника НАК "Нафтогаз України", який підписав заяву про відмову від позову, адвоката Короленка В. В. на право подання такої заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову та визнання у зв`язку з цим нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 і закриття провадження у справі № 910/13084/18.
8.10. Згідно з частиною четвертою статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
8.11. Порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено статтею 130 ГПК України, згідно з частиною другою якої у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
8.12. На виконання вказаної норми судом апеляційної інстанції було вирішено повернути з Державного бюджету України на користь НАК "Нафтогаз України" та Кабміну 50% судового збору, сплаченого ними під час подання апеляційних скарг.
В цій частині ухвала суду апеляційної інстанції не оскаржується та не заперечується жодною із сторін.
8.13. Причиною подання касаційної скарги стала незгода Кабміну з відмовою у задоволенні його заяви про розподіл судових витрат в частині вимоги про стягнення з НАК "Нафтогаз України" на користь Кабміну решти 50% суми судового збору, сплаченого ним під час подання апеляційної скарги. В обґрунтування вказаної вимоги Кабмін посилався на перше речення частини третьої статті 130 ГПК України, відповідно до якого у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
8.14. Як вбачається з матеріалів справи, у своїй заяві про відмову від позову НАК "Нафтогаз України", зазначаючи про задоволення Державою заявлених ним вимог після пред`явлення позову, просив суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь витрати по сплаті судового збору у сумі 1625225,00 грн (тобто відшкодувати судовий збір, сплачений при поданні позову та апеляційної скарги). При цьому НАК "Нафтогаз України" послалося на друге речення частини третьої статті 130 ГПК України, за змістом якого у разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
8.15. Врахувавши, що позивач як на підставу відмови від позову посилається на факт задоволення позовних вимог після пред`явлення позову, тоді як відповідачем-1 (Кабміном) заперечується факт визнання та задоволення ним позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень частини третьої статті 130 ГПК України, на яку посилалися НАК "Нафтогаз України" та Кабмін у своїх заявах, зазначивши про те, що питання про задоволення вимог позивача після пред`явлення позову у даному випадку є спірним та не може бути з`ясоване під час розгляду заяви позивача про відмову від позову, оскільки спір не вирішується по суті. Водночас, відмова від позову є правом позивача, закріпленим у пункті 1 частини першої статті 46 ГПК України.
8.16. Тобто фактично суть порушеного у касаційній скарзі питання стосується того, чи підлягали застосуванню положення частини третьої статті 130 ГПК України при здійсненні розподілу судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги Кабміном.
8.17. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
8.18. У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат. Так, відповідно до частин першої та другої названої статті:
- у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову;
- у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
8.19. Тобто частинами першою і другою статті 130 ГПК України визначений порядок розподілу саме суми сплаченого судового збору у разі укладення мирової угоди, відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем у суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.
8.20. В частинах третій - шостій статті 130 ГПК України визначено наступне:
- у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача;
- якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат;
- у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача;
- у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
8.21. Наведені положення статті 130 ГПК України врегульовують питання щодо розподілу інших витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 3 статті 123 ГПК України), зокрема витрат на правничу допомогу.
8.22. Частина третя статті 130 ГПК України, на яку послався Кабмін в обґрунтування підстав для стягнення з НАК "Нафтогаз України" 50% від суми сплаченого при поданні апеляційної скарги судового збору, дійсно передбачає можливість стягнення з позивача у разі його відмови від позову понесені відповідачем витрати згідно з поданою з цього питання заявою. Водночас у цьому випадку йде мова саме про витрати, пов`язані з розглядом справи, а не про судовий збір, розподіл якого визначений в частині першій та другій названої статті, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування частини третьої статті 130 ГПК України.
8.23. Відносно доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не було досліджено підстави відмови позивача від позову та не з`ясовано особу, яка фактично задовольнила вимоги позивача, що і зумовило відмову позивача від позову, колегія суддів зазначає, що наведене в цій частині обґрунтування фактично зводиться до заперечень скаржником самого позову, тоді як дослідження цих обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
8.24. До того ж, реалізація права позивача на відмову від позову гарантується на будь-якій стадії провадження у справі і, розглядаючи відповідну заяву, судом апеляційної інстанції не було встановлено будь-яких заперечень з приводу відмови інших учасників справи та обставин, за наявності яких відмова позивача від позову не могла бути прийнята судом.
8.25. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема частини третьої статті 130 та частини п`ятої статті 236 ГПК України, як такі, що не знайшли свого підтвердження.
8.26. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
8.27. Верховний Суд також враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
8.28. Відносно викладеного у відзиві на касаційну скаргу клопотання (заяви) щодо повернення НАК "Нафтогаз України" судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви та при поданні апеляційної скарги, за винятком суми судового збору, яка повернута з Держаного бюджету України оскаржуваною ухвалою, з тих підстав, що судовий збір сплачено помилково, Верховний Суд зазначає наступне.
8.29. З мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що при здійсненні розподілу судових витрат (судового збору) позивача у зв`язку з відмовою від позову, суд врахував приписи частини другої статті 130 ГПК України, які аналогічні за змістом положенням частини четвертої статті 7 Закону України "Про судовий збір", та ухвалив повернути позивачу (НАК "Нафтогаз України") з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого ним під час подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у цій справі, що становить 462525,00 грн. Крім того, пославшись на пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України також судовий збір у розмірі 83475,00 грн як такий, що сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відтак, загальна сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України становить 546000,00 грн (462525,00 + 83475,00).
8.30. З наведеного слідує, що судом апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо помилково сплаченої суми судового збору, як такого, що взагалі не підлягав сплаті, а позивачем такі обставини не повідомлялися. В ухвалі суд апеляційної інстанції вказав про наявність переплати судового збору (сплати у більшому розмірі, ніж встановлено законом), а відтак фактично визнав, що судовий збір підлягав сплаті. Докази звернення НАК "Нафтогаз України" до суду першої чи апеляційної інстанції щодо повернення судового збору як такого, що сплачений помилково при поданні позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, відсутні. Тобто відповідне питання НАК "Нафтогаз України" порушило лише у поданому до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу Кабміну.
8.31. Натомість підстави, за яких позивач просить повернути судовий збір, суперечать мотивам та висновкам, викладеним в ухвалі суду апеляційної інстанції від 01.06.2021, відтак, звертаючись із відповідним клопотанням з цього приводу, НАК "Нафтогаз України" фактично просить суд касаційної інстанції змінити рішення апеляційного господарського суду, не подаючи при цьому власну касаційну скаргу на це рішення. Однак відзив на касаційну скаргу не може слугувати підставою для перегляду ухваленого судом попередньої інстанції судових рішень.
8.32. У випадку, якщо позивач не погоджується із здійсненим судом апеляційної інстанції розподілом судових витрат або вважає, що судом не вирішено питання про судові витрати, він не позбавлений процесуальної можливості звернутися до суду з цього приводу в порядку, визначеному ГПК України.
8.33. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.34. Зважаючи на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, що не спростовано скаржником.