ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 5023/5722/11 (922/3331/20)
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Огородніка К.М. - головуючого, Банаська О.О., Васьковського О.В., Жукова С.В., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" - Кравченко В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021
у справі № 5023/5722/11 (922/3331/20)
за позовом Фізичної особи-підприємця Співака Владислава В`ячеславовича
до: 1) ОСОБА_1 ;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"
про визнання недійсними договорів,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи та заявлених вимог
У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 5023/5722/11 про банкрутство Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Співака Владислава В`ячеславовича.
Постановою Господарського суду Харківської області від 22.11.2011 у справі № 5023/5722/11 визнано ФОП Співака В.В. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до статей 22-34, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2016 у справі № 5023/5722/11 призначено ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражного керуючого Ткаченка Олександра Анатолійовича (свідоцтво від 22.03.2013 №658).
У жовтні 2020 року ФОП Співак В.В. у межах справи про банкрутство № 5023/5722/11 звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 29.06.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі - ТОВ "ФК "Форінт") та ОСОБА_1, згідно якого ТОВ "ФК "Форінт" відступило ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором (генеральна кредитна угода №07-01-56-08 від 13.03.2008, кредитний договір №110-2/07-01-0228-08 від 13.03.2008, які укладені між АТ "Райффайзен Банк Аваль" і боржником - ФОП Співаком В.В.);
- визнати недійсним договір відступлення права за договором іпотеки від 29.06.2017, укладений між ТОВ "ФК "Форінт" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2176, відповідно до якого ТОВ "ФК "Форінт" передав, а ОСОБА_1 прийняла права за договором іпотеки № 07-01-56/1-08 від 13.03.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1989.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та її апеляційне оскарження
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі № 5023/5722/11 (922/3331/20) (суддя - Бринцев О.В.) позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Залишаючи позов без розгляду з посиланням на положення статті 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 1, 59 та 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), суд першої інстанції зазначив, що з дня призначення (12.04.2016) ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражного керуючого Ткаченка О.А. саме до нього перейшли повноваження ФОП Співака В.В., зокрема, щодо пред`явлення до суду заяв (позовних заяв) про визнання недійсними правочинів (договорів). З огляду на те, що доказів укладення договору про надання правової допомоги між ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражним керуючим Ткаченком О.А. та адвокатом Магомедрасуловим А.М., який підписав позов, матеріали справи не містять, останній не мав права його підписувати та подавати до господарського суду.
Місцевим господарським судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.09.2019 у справі № 925/1879/15, щодо права фізичної особи-підприємця, визнаного банкрутом, звертатися до суду та підписувати позовну заяву у справі про банкрутство, відкритої щодо нього відповідно до вимог Закону про банкрутство.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ФОП Співак В.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі № 5023/5722/11(922/3331/20) і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм ГПК України та КУзПБ, зазначав, що оскільки запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності відсутній, він, як суб`єкт господарювання, має процесуальну правоздатність та право захищати свої права та законні інтереси в суді на власний розсуд самостійно або через свого представника. А тому висновок суду, що адвокат Магомедрасулов А.М., який діяв на підставі статей 60, 61 ГПК України, не мав права особисто підписувати та подавати позовну заяву, суперечить нормам законодавства та порушує права ФОП Співака В.В. на звернення до господарського суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 (колегія суддів: Крестьянінов О.О. - головуючий, Білоусова Я.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ФОП Співака В.В. задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі № 5023/5722/11 (922/3331/20) скасовано. Справу передано на розгляд місцевого господарського суду.
Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні не погодився з позицією місцевого господарського суду, оскільки ні положення КУзПБ, ні інші норми чинного законодавства не встановлюють обмежень для фізичної особи або фізичної особи - підприємця, визнаних банкрутами, у праві на звернення до суду, зокрема, з позовом про визнання правочинів (договорів) недійсними; не містить таких обмежень і постанова Господарського суду Харківської області від 22.11.2011 у справі № 5023/5722/11, якою визнано ФОП Співака В.В. банкрутом; матеріали справи також не містять доказів обмеження боржника у вказаних правах будь-якими іншими судовими рішеннями.
За висновком апеляційного суду, невірним є посилання суду першої інстанції на положення статей 59 та 61 КУзПБ, які передбачають наслідки визнання юридичної особи - боржника банкрутом, відкриття щодо нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора, зокрема, перехід функцій щодо управління і розпорядженням майном, а також виконання повноважень керівника (органів управління) банкрута до ліквідатора.
Апеляційний господарський суд також зазначив про помилкове застосування у цій справі правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 925/1879/15, враховуючи, зокрема, те, що предметом спору у ній було стягнення дебіторської заборгованості боржника (а не визнання правочинів недійсними), а правові висновки суду касаційної інстанції ґрунтувалися на положеннях Закону про банкрутство, який втратив чинність з дня введення в дію КУзПБ.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 5023/5722/11(922/3331/20), ТОВ "ФК "Форінт" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2021.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржена постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 51 ЦК України, статей 1, 59, 61 КУзПБ.
У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник вказує на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 925/1879/15.
Доводи інших учасників справи
ФОП Співак В.В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні останньої з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
Касаційне провадження
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/5722/11 (922/3331/20) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.04.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2021 касаційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт" залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05.05.2021 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Форінт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 5023/5722/11 (922/3331/20); призначено скаргу до розгляду на 07.07.2021 о 10:30 год.
У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 справу № 5023/5722/11(922/3331/20) передано на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Підставою передачі справи на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство касаційного суду визначено формування сталої судової практики з розгляду справ про неплатоспроможність боржників - фізичних осіб-підприємців, враховуючи необхідність уточнення правової позиції щодо застосування законодавства про банкрутство у подібних правовідносинах, а також можливість відступлення від відповідної правової позиції, викладеної у постанові від 05.06.2019 у справі № 925/1879/15.
На підставі ухвали Верховного Суду від 07.07.2021, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5023/5722/11 (922/3331/20) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я., Пєсков В.Г., Жуков С.В., Білоус В.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.07.2021.
У зв`язку з відпусткою суддів Жукова С.В, Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я., Білоус В.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.07.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2021 справу № 5023/5722/11 (922/3331/20) за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Форінт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 прийнято до провадження судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; розгляд касаційної скарги призначено на 08.09.2021 о 15:00 год.
У зв`язку з виходом з відпустки суддів Жукова С.В, Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я., Пєсков В.Г., Жуков С.В., Білоус В.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.09.2021.
У зв`язку з відпусткою суддів Ткаченко Н.Г., Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Погребняк В.Я., Пєсков В.Г., Жуков С.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2021 справу № 5023/5722/11 (922/3331/20) за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Форінт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 прийнято до провадження судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у вказаному складі колегії суддів; ухвалено розглянути касаційну скаргу у судовому засіданні, призначеному на 08.09.2021 о 15:00 год.
Судове засідання 08.09.2021 відбулось за участі представника ТОВ "ФК "Форінт", який надав пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників у справі.
При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача-2, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги.
Відтак предметом касаційного дослідження є перевірка правомірності скасування ухвали місцевого господарського суду про залишення без розгляду позову боржника - фізичної особи-підприємця, визнаного банкрутом у відповідності до вимог Закону про банкрутство, та передачі справи для продовження її розгляду.
Судова палата зауважує, що до предмету дослідження, у даному випадку, належить вирішення питання застосування законодавства про банкрутство щодо права фізичної особи-підприємця на звернення до суду та підписання позовної заяви, поданої у межах справи про її банкрутство (відкритої за нормами Закону про банкрутство), саме після ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом на підставі положень вказаного Закону, якщо така позовна заява подана у часі до введення в дію КУзПБ, однак розглянута судом, коли провадження у справі про банкрутство уже здійснювалося за нормами цього Кодексу.
Вирішуючи питання належного обсягу процесуальної правосуб`єктності визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця, суд керується таким.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Отож, право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду й те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізувати право на доступ до суду без будь-яких обмежень, перешкод чи труднощів. Можливість людини одержати судовий захист є провідним змістовим критерієм поняття доступу до правосуддя.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002 ).
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Варто зауважити, що відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення у Конституції України, згідно положень якої права і свободи людини і громадянина захищає суд (стаття 55); звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8); суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (стаття 129).
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.
Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного/господарського законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором, та звернутися з відповідним позовом до компетентного суду.
Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суду, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 ЦК України, зокрема, передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Поняття цивільної дієздатності фізичної особи визначено статтею 30 ЦК України, згідно частини третьої якої обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх (пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/50/19).
У питанні процесуальної правосуб`єктності учасників судового процесу, суд керується приписами статті 44 ГПК України, якими, зокрема, визначено здатність усіх фізичних і юридичних осіб мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність), а також здатність фізичних осіб, які досягли повноліття, та юридичних осіб особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).
Таким чином, право на звернення до суду гарантується Конституцією України, при цьому обмеження цивільної та процесуальної дієздатності можуть бути встановлені лише в порядку, передбаченому законом.
Як зазначалось, предметом судового розгляду у цій справі є позовна заява визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця.
Частиною четвертою статті 205 ГК України визначено, що у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб`єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з статтею 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
У справі, що розглядається, постановою суду від 22.11.2011 визнано ФОП Співака В.В. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до статей 22-34, 47-49 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін).
Поряд з цим, відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, правомірним є висновок апеляційного господарського суду, що з 21.10.2019 провадження у справі № 5023/5722/11 про банкрутство ФОП Співака В.В. має здійснюватися згідно з положеннями КУзПБ.
Відповідно до статті 1 КУзПБ боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом
Особливості провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, визначені положеннями Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ.
Зокрема, статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
У передбачених статтею 130 КУзПБ випадках господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника. Цією постановою суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з статтею 1 КУзПБ керуючий реалізацією (арбітражний керуючий) призначається господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів.
Оскільки норми процесуального закону - ГПК України не містять жодних обмежень у праві фізичної особи - підприємця на звернення із позовом до господарського суду, тож у вирішенні питання щодо можливості обмеження цивільної та процесуальної дієздатності вказаної особи, визнаної банкрутом, суд звертається до положень КУзПБ, що регулюють відповідну процедуру неплатоспроможності.
Зокрема, з моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією (частини четверта, п`ята статті 131 КУзПБ).
Таким чином, визнання фізичної особи банкрутом має для неї певні правові наслідки, зокрема, у вигляді обмеження повноважень розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, які переходять до керуючого реалізацією.
Водночас, вказані обмеження не стосуються майна боржника, визначеного частиною шостою статті 131 КУзПБ за відповідних умов, що не включається до ліквідаційної маси, а також майна (коштів), зазначеного у частині сьомій цієї статті. Крім того, законодавцем визначено можливість виключення окремих майнових об`єктів із складу ліквідаційної маси (стаття 132 КУзПБ).
Обмеження стосовно фізичних осіб, визнаних банкрутами, також передбачені статтею 135 КУзПБ, норми якої встановлюють заборону на повторне звернення цих осіб протягом п`яти років із заявою про відкриття провадження про їх неплатоспроможність, крім випадків погашення усіх боргів у повному обсязі у передбаченому цим Кодексом порядку, а також обов`язок протягом того ж терміну щодо письмового повідомлення про факт своєї неплатоспроможності інших сторін кредитних договорів та договорів позики, поруки чи застави.
Однак, вірним є твердження апеляційного господарського суду про те, що ні положення КУзПБ, ані інші норми чинного законодавства (в тому числі процесуального) не встановлюють обмежень для фізичної особи або фізичної особи - підприємця, визнаних банкрутами, у праві на звернення до суду, зокрема, з позовом про визнання правочинів (договорів) недійсними.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що вказаних обмежень не містить і постанова місцевого господарського суду від 22.11.2011 про визнання ФОП Співака В.В. банкрутом, при цьому матеріали справи теж не містять доказів обмеження боржника у вказаних процесуальних правах будь-якими іншими судовими рішеннями.
Судова палата звертає увагу, що чинне законодавство України щодо відновлення платоспроможності визначає відмінні судові процедури, які застосовуються до боржників юридичних та фізичних осіб, в тому числі підприємців. Зокрема, порівняно із нормами Закону про банкрутство, КУзПБ не передбачено застосування до фізичних осіб - підприємців ліквідаційної процедури (у розумінні вказаного Закону) та призначення ліквідатора.
Наведеним підтверджується правомірність висновку апеляційного суду про помилковість посилання суду першої інстанції на положення статей 59 та 61 КУзПБ, які передбачають наслідки визнання юридичної особи - боржника банкрутом, відкриття щодо нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора, зокрема, перехід функцій щодо управління і розпорядженням майном, а також виконання повноважень керівника (органів управління) банкрута до ліквідатора.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що з 12.04.2016 - дня призначення ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражного керуючого Ткаченка О.А., - саме до нього перейшли повноваження боржника щодо пред`явлення до суду заяв (позовних заяв) про визнання недійсними правочинів (договорів) є неправомірними, що правильно встановлено апеляційним судом в оскаржуваній постанові.
Обставини відсутності у матеріалах справи № 5023/5722/11 про неплатоспроможність ФОП Співака В.В. судового рішення про введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючого реалізацією майна у відповідності до положень розділу ІV "Визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника" Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ, не спростовують вказаного висновку суду апеляційної інстанції, оскільки, як зазначалось, з дня введення в дію КУзПБ, зокрема, подальше провадження у справах про банкрутство здійснюється відповідно до цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що ФОП Співак В.В. не позбавлений права звернення до суду з позовом у цій справі, оскільки таких обмежень ні законом, ні судом не встановлено.
Установивши наявність в матеріалах справи копії ордеру серії ДН №094810 від 12.10.2020 та договору від 12.10.2020 про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про підтвердження повноважень адвоката Магомедрасулова А.М. на представництво інтересів боржника в суді у відповідності до вимог частини першої статті 56, частини першої статті 58 та частини четвертої статті 60 ГПК України.
Оскільки при постановленні Господарським судом Харківської області ухвали від 26.01.2021 про залишення позову без розгляду мало місце неправильне застосування норм процесуального права, тому керуючись статтями 275, 280 ГПК України апеляційним господарським судом правомірно було її скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Щодо посилань скаржника про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 925/1879/15, судова палата зазначає наступне.
Ухвалюючи 05.06.2019 постанову у справі № 925/1879/15 за результатами перегляду судових рішень про розгляд позовних вимог визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця Костогриза О.П. про стягнення сум дебіторської заборгованості, Верховний Суд, керуючись положеннями Закону про банкрутство (статтями 38, 41 цього Закону в цього редакції з 19.01.2013), дійшов висновку, окрім іншого, що з дня визнання ФОП Костогриза О.П. банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лойфера А.Е. до останнього перейшли повноваження щодо пред`явлення від імені ФОП Костогриза О.П. до третіх осіб вимог, зокрема, про повернення банкруту сум дебіторської заборгованості. З огляду на наведені вимоги Закону про банкрутство, касаційний суд зауважив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ФОП Костогриз О.П. станом на день звернення з позовом до суду у справі № 925/1879/15 не мав права на підписання та пред`явлення такого позову, оскільки з дня визнання позивача банкрутом його господарська діяльність припиняється, а повноваження щодо стягнення дебіторської заборгованості переходять до ліквідатора.
Судова палата враховує, що обставини справи № 925/1879/15 та цієї справи № 5023/5722/11(922/3331/20), що розглядається, не є аналогічними, в тому числі за предметом позову, проте однаковим є сам порядок звернення до суду визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця з позовом до третіх осіб.
Визначальним, у цьому випадку, є зміна правового регулювання процедур відновлення платоспроможності та пов`язаних з ними правовідносин, що полягає у введенні в дію КУзПБ та втраті чинності, у зв`язку з цим, Законом про банкрутство.
Так, норми КУзПБ, у відповідності з якими здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність/банкрутство (назва процедури, що застосовувалась до ФОП згідно Закону про банкрутство) ФОП Співака В.В., враховуючи вимоги пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, не встановлюють обмежень для фізичної особи - підприємця, визнаної банкрутом, у праві на звернення до суду, зокрема, з позовом про визнання правочинів (договорів) недійсними.
З наведеного слідує правомірність висновку апеляційного господарського суду, що у справах № 925/1879/15 та № 5023/5722/11 (922/3331/20) обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального та процесуального права, не є подібними, а механізм правового регулювання спірних правовідносин, який застосований Верховним Судом у справі № 925/1879/15, є відмінним від визначеного КУзПБ, яким повинні регулюватися правовідносини у цій справі, що виключає, в такому випадку, можливість застосування висновку, викладеного Верховним Судом у вказаній постанові.
Таким чином, судова палата зазначає про відсутність правових підстав для відступу від правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 925/1879/15 щодо обмеження процесуальної дієздатності визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця, а саме у праві на звернення до суду із відповідним позовом, оскільки розгляд справи № 925/1879/15 здійснювався відповідно до положень Закону про банкрутство, натомість спірні правовідносини, що полягають у можливості звернення до суду визнаної банкрутом фізичної особи-підприємця з позовом до третіх осіб, у цій справі, що переглядається, врегульовано нормами КУзПБ, що не містять жодних обмежень у такому праві.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваної постанови, як і аргументи про неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за касаційним переглядом справи.