ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/13819/18
адміністративне провадження № К/9901/16464/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Мельничук В.П., Оксененко О.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Меблісам" до Київської міської ради про визнання протиправним і нечинним пункту рішення,
установив:
У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Меблісам" (далі - ПрАТ "Меблісам") звернулось до суду з позовом Київської міської ради (далі - КМР, Рада), в якому просило визнати протиправним та нечинним пункт 5.4 Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві", в редакції рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629" (далі за текстом - пункт 5.4. Положення), наступного змісту: " 5.4. Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення. Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку", який відтворює зміст пункту 5.6 "Положення про плату за землю в місті Києві", яке є додатком 3 до рішень Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629, визнаного протиправним та нечинним рішенням суду, що набрало законної сили.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 лютого 2020 року та прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку оскаржуваного пункту рішення КМР на його відповідність Конституції та відповідним законам України, а скасував його з одних лише формальних міркувань. Окрім того, суд апеляційної інстанції не дослідив спірне у цій справі правове питання, а саме: оподаткування користувачів земельних ділянок, які не оформили належним чином своє право у визначеному законом порядку, однак фактично користуються земельною ділянкою для своїх потреб. Наполягає на тому, що оскаржений пункт рішення вже скасований в судовому порядку під час розгляду справи №826/10434/16, тобто, задовольнивши позов суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права в частині застосування статті 264 КАС України.
У розрізі підстав касаційного оскарження відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правових позицій, викладених наступних постановах судових рішеннях Верховного Суду:
постанова КАС ВС від 18 липня 2019 року у справі №826/16725/17, де зроблено висновок, що за приписами статті 264 КАС України оскаржувати можна лише чинні, активні нормативно-правові акти, і, відповідно, не підлягають судовому оскарженню такі акти, що втратили чинність;
постанова КАС ВС від 11 червня 2020 року у справі №826/11485/17, де вказано, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону;
постанова КАС ВС від 14 травня 2020 року у справі №826/13115/16, де зазначено, що особа, яка придбала будівлю, має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно;
постанова ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17, згідно з позицією якої порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом, а обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря земельної ділянки.
Також Рада наполягає на тому, що наразі відсутній висновок Верховного Суду стосовно питання, чи відповідає положенням ПК України (в тому числі статтям 8, 10 цього Кодексу) встановлення такого виду місцевого податку як плата за користування земельними ділянками, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу КМР - без задоволення, повністю погоджуючись із висновками та мотивами, з яких виходив суд при ухваленні рішення.
Позивач, ПрАТ "Меблісам" явку свого представника в судові засідання, призначені на 11 серпня та 22 вересня 2021 року, не забезпечив. Направлені на адресу Товариства повістки не були вручені адресату з незалежних від суду причин й поверталися на адресу суду. З урахуванням приписів частини одинадцятої статті 126 КАС України повістки вважаються врученими належним чином.
Відповідач, КМР, забезпечив явку свого представника у судове засідання, однак, оскільки ним не надано доказів належного уповноваження на здійснення представництва чи самопредставництва юридичної особи, - його не було допущено до участі у справі.
З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 345 КАС України, ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" та викладено у новій редакції: "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві та акцизного податку" відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Пунктом 3 цього рішення затверджено, зокрема, Положення про плату за землю, що є додатком 3 до цього рішення.
Так, пунктом 5.6 Положення про плату за землю передбачалось, що "плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення. Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку".
Рішенням Київської міської ради від 3 березня 2016 року №126/126 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" внесено зміни до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923) наступного змісту: пункт 5.6 розділу 5 після слів "не оформлено" доповнити словами "(крім комунальної власності)" і далі за текстом.
В подальшому, рішенням Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві" внесено зміни до Положення про плату за землю в місті Києві, якими, зокрема, вирішено: пункти 5.4 та 5.5 виключити та у зв`язку з цим пункт 5.6 вважати пунктом 5.4.
Головним управлінням ДФС у м. Києві за результатами проведених камеральних перевірок уточнюючих податкових декларацій з плати за землю за 2016, 2017, 2018 роки ПрАТ "Меблісам" встановлено, що сума податкових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб є нижча, ніж зазначено за результатами камеральних перевірок, оскільки не відповідає вимогам п. 5.4 Положення про плату за землю в м. Києві.
З огляду на встановлені перевіркою порушення, податковим органом складено податкові повідомлення-рішення: від 19 липня 2018 року №0448811209, від 25 липня 2018 року №0466011209, від 31 липня 2018 року №0482971209, відповідно до яких позивачу донараховано суми несплаченого земельного податку за оскаржуваним пунктом 5.4. Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923) "Про встановлення місцевих податків у м. Києві" зі змінами та доповненнями.
Вважаючи, що пункт 5.4 Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923) "Про встановлення місцевих податків у м. Києві" зі змінами і доповненнями, повністю відтворює пункт 5.6 Положення про оплату за землю в м. Києві, який раніше вже визнано судовими рішеннями у справі №826/10434/16 протиправним та нечинним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні позову окружний суд виходив з того, що технічна зміна нумерації пунктів Положення про плату за землю не вплинула на зміст та не змінила суті викладеної у ньому норми, щодо якої вже ухвалені судові рішення, що набрали законної сили,