ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/7703/19
адміністративне провадження № К/9901/16099/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/7703/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ев`яп Трейдинг Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року у складі судді Вєкуа Н.Г. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів: Собків Я.М., Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВ`ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.03.2019 № 00002551402 в частині на суму 52 798 914 (п`ятдесят два мільйони сімсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень) 00 копійок;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.03.2019 № 00002561402;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України від 01.03.2019 № 00002541402;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.03.2019 № 00002531402.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2019 адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року.
14 вересня 2020 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2019 за нововиявленими обставинами.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 08 вересня 2020 року до управління правової роботи надійшла інформація з підсистеми "Amadeus" бази даних компанії Бюро ван Дайк Електронік Паблішінг (Bureu van Dijk Electronic Publishing, Amadeus.bvdinfo.com) про засновників/власників компаній "Evyap Sabun Yag Gliserin Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi", "Evyap International Dis Ticaret Anonim Sirketi" тa "Evyap Sabun Malaysia Sdn Bhd". Відповідно до отриманих даних засновниками/власниками вищезазначених компаній є компанія "Ев`яп Холдінг A.C." ("Evyap Holding Anonim Sirketi")", та зазначає про те, що ці компанії є пов`язаними.
Вищевказані обставини, на думку відповідача, є нововиявленими.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВ`ЯП ТРЕЙДИНГ Україна" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 101 966, 40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що інформація з підсистеми "Amadeus" бази даних компанії Бюро ван Дайк Електронік Паблішінг (Bureu van Dijk Electronic Publishing, Amadeus.bvdinfo.com) про засновників/власників компаній "Evyap Sabun Yag Gliserin Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi", "Evyap International Dis Ticaret Anonim Sirketi" тa "Evyap Sabun Malaysia Sdn Bhd", є нововиявленими обставинами у розумінні КАС України.
Відтак, скаржник уважає, що у даному випадку судами попередніх інстанцій не правильно застосовано частину 1, пункт 1 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України в частині визначення обставин, на які посилався відповідач в якості нововиявлених, за якими можливо здійснити перегляд рішення суду.
Крім того, відповідач не погоджується з визначеним судами розміром витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувать відповідача на користь позивача. Указав, що позивачем не було доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
У відзиві на касаційну скаргу відповідача ТОВ "Ев`яп Трейдинг Україна" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Частинами четвертою, п`ятою статті 368 КАС України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
У адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.
Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
Наведене у підсумку свідчить, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/15038/17, від 22 лютого 2021 року у справі № 420/3785/19 та від 10 березня 2021 року у справі № 826/15267/17.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для перегляду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2019 у справі № 640/7703/19 за нововиявленими обставинами, на думку заявника, є істотні обставини, а саме: 08 вересня 2020 року до управління правової роботи надійшла інформація з підсистеми "Amadeus" бази даних компанії Бюро ван Дайк Електронік Паблішінг (Bureu van Dijk Electronic Publishing, Amadeus.bvdinfo.com) про засновників/власників компаній "Evyap Sabun Yag Gliserin Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi", "Evyap International Dis Ticaret Anonim Sirketi" тa "Evyap Sabun Malaysia Sdn Bhd". Відповідно до отриманих даних засновниками/власниками вищезазначених компаній є компанія "Ев`яп Холдінг A.C." ("Evyap Holding Anonim Sirketi")", які свідчить про те, що ці компанії є пов`язаними, що не було і не могло бути відомо відповідачу на час розгляду даної справи.
Зі змісту акта перевірки від 06.02.2019 № 74/26-15-14-02-05/38649420 убачається, що ще на етапі проведення планової виїзної документальної перевірки TOB "ЕВ`ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА", податковим органом було встановлено, що компанія "ЕВ`ЯП САБУН ЯГ ГЛІСЕРІН САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А.Ш." ("Evyap Sabun Yag Gliserin Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi") є власником Торгових марок (стор. 6 Акту перевірки).
До того ж, відповідач зазначав, що товариство придбавало товари, марковані торговими марками у компаній "ЕВ`ЯП ІНТЕРНЕШНЛ ДІС ТІЖАРЕТ АС" ("Evyap International Dis Ticaret Anonim Sirketi") та "ЕВ`ЯП САБУН МАЛАЙЗІЯ СДН БХД" ("Evyap Sabun Malaysia Sdn Bhd") (стор. 37, 38 Акту перевірки щодо подання звіту про контрольовані операції).
Тобто, під час проведення перевірки податковий орган був обізнаний про взаємовідносини позивача із зазначеними вище компаніями та мав об`єктивну можливість перевірити чи є ці компанії пов`язаними.
Поряд із цим, судами встановлено, що особисто позивач під час розгляду справи неодноразово звертав увагу на той факт, що компанії-нерезиденти, з якими у товариства були господарські відносини, є пов`язаними між собою.
Водночас, у позовній заяві позивач також прямо зазначав про те, що товариство, у період, що перевірявся, придбавало товари марковані Торговими марками не у компанії "ЕВ`ЯП САБУН ЯГ ГЛІСЕРІН САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А.Ш." ("Evyap Sabun Yag Gliserin Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi"), яка є власником Торгових марок, а у компаній виробників товарів "ЕВ`ЯП ІНТЕРНЕШНЛ ДІС ТІЖАРЕТ АС" ("Evyap International Dis Ticaret Anonim Sirketi") та "ЕВ`ЯП САБУН МАЛАЙЗІЯ СДН БХД" ("Evyap Sabun Malaysia Sdn Bhd"), відповідно до контрактів № 1 від 01.11.2013 та № 3 від 02.03.2015.
Таким чином, після отримання позовної заяви відповідач був ознайомлений з підставами позову та мав можливість перевірити факт пов`язаності між компаніями.
Проте, як убачається зі службової записки від 08.09.2020 № 12/26-15-07-06-01, копія якої додана до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, на отримання інформації про пов`язаність вищезазначених компаній ГУ ДПС у м. Києві знадобилось 5 календарних днів.
Так, відповідна інформація була надана Управлінням трансферного ціноутворення ГУ ДПС у м. Києві на виконання службової записки від 03.09.2020 № 15713/26-15-08-03-19. Тобто інформацію щодо пов`язаності компаній-нерезидентів відповідач перевірив лише у вересні 2020 року, а саме через 9 місяців після винесення судом рішення у справі.
З урахуванням викладеного, суд першої та апеляційної інстанцій правильно вважали, що відповідач мав можливість скористатися такою системою, як на етапі проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та перевірити факт пов`язаності компаній-нерезидентів між собою.
Разом із цим, суд першої інстанції, ухвалюючи у цій справі рішення про задоволення позову, зазначав, що власник торгової марки втрачає право на комерційне використання товару, який був введений ним у цивільний оборот (проданий, реалізований тощо), і подальше використання знаку для товарів і послуг по відношенню до такого товару є вільним, не потребує дозволу власника торгової марки та не може бути ним обмежений або заборонений.
Таким чином, товари, що були вже марковані торговими марками, під час придбання їх товариством у нерезидентів "ЕВ`ЯП ІНТЕРНЕШНЛ ДІС ТІЖАРЕТ АС" та "ЕВ`ЯП САБУН МАЛАЙЗІЯ СДН БХД" вводились даними компаніями в цивільний оборот за згодою власника свідоцтва, що згідно із ч. 6 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" зумовило "вичерпання прав" власника торгових марок на подальшу заборону їх використання та отримання плати за їх використання від подальшої реалізації позивачем товарів, маркованих торговими марками на території України.
Відповідно, після введення товару на ринок, саме по собі використання позивачем торгових марок на товарах було некомерційним, а наявність торгових марок на упаковках, бірках товару не зумовлювало виникнення у позивача вигод щодо використання власне торгових марок.
За таких умов, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що інформація про те, що компанії-нерезиденти є пов`язаними особами не може вважатись істотною для справи обставиною і жодним чином не впливає на зміст правовідносин та не є нововиявленою обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України.
Таким чином, оскільки подана позивачем заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не містила нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Стосовно висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення клопотання про стягнення понесених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів виходить з наступного.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з п. 1 ч. З ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою отримання професійної правничої допомоги щодо судового розгляду заяви ГУ ДПС у м. Києві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2019 у справі № 640/7703/19, між TOB "ЕВ`ЯП ТРЕЙДИНГ УКРАЇНА" та Адвокатським об`єднанням "Гвоздій та Оберкович" було укладено договір про надання правової допомоги від 06.02.2019 № 14/02-19 та Додаток № 2 від 08.10.2020 до Договору.
Відповідно до пункту 2 Додатку № 2 сторони дійшли взаємної згоди, що у відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги Клієнту, згідно з Додатком № 2 складає гривневий еквівалент суми 3 000,00 (три тисячі) доларів США без ПДВ. Клієнт зобов`язується оплатити 100% (сто відсотків) фіксованого гонорару за відповідні послуги на підставі рахунку Адвокатського об`єднання. Загальна сума кожного рахунку збільшується на суму ПДВ.
Позивач, відповідно до умов додатку № 2, на підставі рахунку №3146 від 08.10.2020 оплатив професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням, у сумі 101 966, 40 грн з ПДВ (еквівалент 3000 Доларів США з урахуванням ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 3059 від 15.10.2020.
Адвокатське об`єднання, надало в свою чергу позивачу професійну правничу допомогу, яка передбачена додатком № 2, що підтверджується підписаними між Товариством та Адвокатським об`єднанням актом надання послуг № 1 від 15.10.2020 та детальним описом наданих послуг б/н від 15.10.2020.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 2) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 1) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, ураховуючи об`єм проаналізованої інформації, та необхідність підготовки додаткових пояснень (заперечень) на заяву, суд уважає розмір витрат на оплату послуг Адвокатського об`єднання співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.
При цьому, суди правильно взяли до уваги ту обставину, що заява була подана майже через 10 місяців після розгляду справи №640/7703/19 по суті, що викликало необхідність у повторному аналізі матеріалів цієї справи.
Водночас, суди обґрунтовано зважали на те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є також співмірним із ціною позову та значенням справи для позивача.
Ціна позову у справі № 640/7703/19 становить 65 252 523,00 грн. З урахуванням цього, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який складає 101 966,40 грн, становить всього 0,15 % від ціни позову.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у даному випадку підстав для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу або для зменшення указаної суми судом.
Поряд із цим, Верховний Суд наголошує на тому, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але й у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, що узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав уважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права при вирішенні спірного питання.
Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,