1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.006025

адміністративне провадження № К/9901/1289/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 (головуючий суддя: Кухтей Р.В., Шинкар Т.І., Онишкевич Т.В.) у справі №1.380.2019.006025 за позовом Приватного підприємства "Промтехімпекс" до Міністерства культури України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-Енергія" про визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2019 року Приватне підприємство "Промтехімпекс" (далі - ПП "Промтехімпекс" або позивач) звернулося з позовом до Міністерства культури України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-Енергія" (ТОВ "Львів-Енергія"), в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо складання припису №44/10-5/74-19 від 15.10.2019;

скасувати припис Міністерства культури України №44/10-5/74-19 від 15.10.2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано припис Міністерства культури України №44/10-5/74-19 від 15.10.2019 щодо ПП "Промтехімпекс".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішення, 15.07.2020 Міністерство культури та інформаційної політики України (далі - МКІП України) вперше подало апеляційну скаргу, однак ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 така була повернута скаржнику у зв`язку із тим, що апеляційна скарга підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження на вчинення таких дій.

08.10.2020 відповідач засобами поштового зв`язку повторно подав апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2020.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу МКІП України залишено без руху у зв`язку із тим, що така подана із пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, а вказані підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали МКІП України 26.11.2020 подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки первинна апеляційна скарга подана вчасно, та 10.09.2020 після отримання ухвали про повернення первинної апеляційної скарги від 26.08.2020 було подано повторно апеляційну скаргу, у 30-денний строк. Також апелянт вказав на те, що із запровадженням у країні карантину працівники управління правового забезпечення були змушені перейти на дистанційний режим роботи, що відповідно викликало затримку у підготовці та оформленні повторної апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 визнані неповажними у зв`язку із чим відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, МКІП України подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 24.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2020. Суд апеляційної інстанції констатував, що ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, поданої вперше, отримано скаржником 10.09.2020, натомість повторно апеляційну скаргу подано лише 08.10.2020, тобто майже через місяць після отримання ухвали про повернення.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про відсутність поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник стверджує, що після повернення скарги скаржник вжив усіх заходів для якнайшвидшої її повторної подачі з урахуванням того, що на території України було запроваджено карантин, а для працівників Міністерства - дистанційний режим роботи. Ухвала суду апеляційної інстанції свідчить про надмірний формалізм під час застосування процесуальних норм, який вплинув на справедливість провадження у справі. Також скаржник зазначає про те, що чинним законодавством не встановлено строків подачі повторної апеляційної скарги.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Правила вирішення питання прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції у разі подання такої скарги після закінчення строків, установлених статтею 295 цього КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 вказаного Кодексу передбачено, що якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Відповідно до приписів частини восьмої статті 169 КАС України, яка застосовується також і до апеляційного перегляд справ, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Праву особи на повторне звернення із апеляційною скаргою кореспондує обов`язок суду прийняти таку скаргу, за умови усунення недоліків попередньо поданої скарги та дотримання встановленої процесуальним законом процедури.

Поряд із цим, КАС України не визначає строку, протягом якого особа може реалізувати таке право, у тому числі, повторно звернутися з апеляційною скаргою до суду після повернення первинної скарги. Отже, така дія має бути вчинена у найкоротший можливий строк.

Водночас необхідно враховувати положення статті 44 КАС України, яка передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, зокрема, й щодо подання апеляційних скарг, сплати судового збору тощо.

Отже, з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у найкоротші можливі строки, без невиправданих зволікань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 апеляційну скаргу МКІП України повернуто особі, яка її подала у зв`язку із неналежним чином оформленням довіреності особи, яка підписала скаргу. Копію ухвали суду отримано відповідачем 10.09.2020.

Вдруге апеляційну скаргу МКІП України було подано 08.10.2020. Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції обумовлений введеним постановою Уряду карантином та обмежувальними заходами, пов`язаними із поширенням коронавірусної хвороби.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 в задоволенні заяви МКІП України про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, також вказаною ухвалою відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не наведено поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Водночас, визнаючи неповажними наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження та стверджуючи про зволікання відповідача із зверненням з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції не врахував, що скаржником вчинялися всі залежні від нього дії щодо вчасного звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі, зокрема вперше апеляційну скаргу було подано в строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, а наступний пропуск строку із повторним зверненням з апеляційною скаргою було обумовлено запровадженням Урядом обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Колегії суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

З огляду на наведені відповідачем аргументи й докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях МКІП України не вбачається ознак зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Проте, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, не врахував, що обставини, наведені відповідачем на обґрунтування причин пропуску строку, дійсно свідчать про те, що він намагався вчинити усіх залежних від нього процесуальних дій у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Заявник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а можливе, на думку суду апеляційної інстанції, пропущення строку на апеляційне оскарження є незначним, тому перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

На думку колегії суддів, у цій справі зазначений вище пропуск строку на апеляційне оскарження не є співмірним з таким наслідком, як відмова у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів також враховує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107.


................
Перейти до повного тексту