ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 812/1543/18
адміністративне провадження № К/9901/29055/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року (суддя Борзаниця С.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року (головуючий суддя Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (надалі також - ПрАТ "ЛИНІК") звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; надалі також - Відповідач, скаржник) від 26 січня 2018 року №0000604712, №0000614712, №0000624.
У позовній заяві Позивач зазначає про необґрунтованість висновків перевірки щодо нарахування податкових зобов`язань по податку на додану вартість за наслідками операцій, які, на думку податкового органу, не пов`язані з господарською діяльність платника, та за відсутності економічної мети отримання прибутку.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, залишеним без змін Першого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року позов задоволено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, самостійно не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов`язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу. Суть та ділова мета господарських операцій ПрАТ "ЛИНІК" за цей період полягає в підтримці безпеки виробництва та відновлення майнового комплексу на майбутнє та подальшої нафтопереробки. Судами попередніх інстанцій також враховано, що сформований розмір від`ємного значення податкового періоду жовтня 2017 року містить в своєму складі періоди, які були предметом інших перевірок, достовірність визначення якого раніше вже була підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили. Зазначені обставини в силу положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) носять преюдиційний характер та не підлягають доказуванню у межах цієї справи.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16 листопада 2017 року ПрАТ "ЛИНІК" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року за №92422329582, в якій визначено: усього податкових зобов`язань у сумі 1089776 грн (р. 9); придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою 3706422 грн (р. 10.1), від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 10098383 грн (р. 16), значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду 10098383 грн (р. 16.1); усього податкового кредиту 13829275 грн (р. 17); позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету - (р. 18); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) 12739499 грн (р. 19); сума від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 2252107 грн (р. 20.2.1); сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 10487392 (р.21).
Разом із податковою декларацією платником подано додатки, у тому числі:
витяг суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування податку на додану вартість;
розрахунок коригування сум податку на додану вартість;
довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відповідно до якої сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складається з таких звітних (податкових) періодів, у якому виникло значення: жовтень 2017 року 1143689,00 грн, вересень 2017 року 189886,00 грн, березень 2017 року 144198,00 грн, лютий 2017 року 306454,00 грн, січень 2015 року 802081,00 грн, грудень 2014 року 7881052,00 грн, березень 2013 року 20032,00 грн;
розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідно до якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 2252107,00 грн фактично сплачена у звітних (податкових) періодах вересень-жовтень 2017 року;
заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або нарахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника;
довідку (Д6), що подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів;
розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).
Згідно з наказом Офісу великих платників від 6 грудня 2017 року №2771 призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПрАТ "ЛИНІК" з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2017 року, яке становить більше 100 тис. грн.
11 грудня 2017 року Відповідачем направлено Позивачу запит про надання документів за №64115/10/28-10-47-12-43, який отримано платником податку 12 грудня 2017 року.
Відповідно до наказу від 6 грудня 2017 року №2771 посадовими особами Офісу великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "ЛИНІК" з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2017 року, результати якої оформлено актом від 28 грудня 2017 року №134/28-10-47-12/32292929.
Згідно з висновками акта від 28 грудня 2017 року №134/28-10-47-12/32292929 перевіркою встановлено порушення підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23 лютого 2017 року №276), в частині заниження розміру податкового зобов`язання, внаслідок чого порушено вимоги пунктів 200.1, 200.2, 200.4 абзаців "б" та "в" статті 200 ПК України, а саме ПрАТ "ЛИНІК" по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 рік:
1) занижене позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року на суму 606321 грн;
2) завищене від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року на суму 12739499 грн;
3) завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року на 2252107 грн;
4) завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) декларації за жовтень 2017 року на 10487392 грн.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки Позивачем 9 січня 2018 року подано заперечення за №130000/100000-0311 до акта перевірки від 28 грудня 2017 року №134/28-10-47-12/32292929, які згідно з відповіддю Офісу великих платників від 23 січня 2018 року №2946/10/28-10-47-08 визнані безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі Акта перевірки ОВПП ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 26 січня 2018 року №0000604712, яким за порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 в частині заниження розміру податкового зобов`язання та завищення розміру податкового кредиту, наслідком чого стало порушення вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4 абзаців "б" та "в" статті 200 розділу V ПК України та підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, ПрАТ "ЛИНІК" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 2252107 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 1126053 грн;
від 26 січня 2018 року №0000614712, яким за порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 ПК України в частині заниження розміру податкового зобов`язання, наслідком чого стало порушення вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4 абзаців "б" та "в" статті 200 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, ПрАТ "ЛИНІК" завищене від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 10487392,00 грн за жовтень 2017 року;
від 26 січня 2018 року №0000624712, яким за порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 в частині заниження розміру податкового зобов`язання, наслідком чого стало порушення вимог пунктів 200.1, 200.2 статті 200 розділу V ПК України, підпункту 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, ПрАТ "ЛИНІК" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 606321 грн, і застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 303160,50 грн.
Позивачем оскаржено в адміністративному порядку податкові повідомлення рішення від 26 січня 2018 року №0000604712, 0000614712, 0000624712, які рішенням ДФС від 5 квітня 2018 року за №12120/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін, а скаргу платника - без задоволення.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі Відповідач акцентує на тому, що податковий кредит формується платником податку за наслідком операцій, здійснених в межах господарської діяльності платника податку, що має наслідком отримання прибутку та економічний зміст. Тому вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій винесені без урахування висновків Верховного Суду за подібних правовідносин у постановах від 17 лютого 2021 року по справі №804/588/17, від 26 лютого 2021 року по справі №280/4795/18, від 15 квітня 2021 року по справі №804/2949/16, від 20 квітня 2021 року по справі №808/669/16, від 23 квітня 2021 року по справі №460/742/19.
При цьому Відповідач не заперечує, що Позивачем вживаються заходи, направлені на запобігання аваріям, захист людей і довкілля, забезпечення належного технічного стану основних фондів у період призупинення виробництва та понесення відповідних витрат. В той же час, й на цьому акцентує, такі витрати не відносяться до собівартості виготовленої і реалізованої продукції, тому в частині сплаченого податку на додану вартість такі витрати не мають відшкодовуватися з державного бюджету. Зауважує, що такі висновки узгоджуються з положеннями податкового законодавства із внесенням до ПК України норм пункту 198.5 статті 198 ПК України щодо необхідності нарахування податкових зобов`язань по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Але, відповідно до аналізу здійснених операцій, по яким у жовтні 2017 року сформовано від`ємне значення по податку на додану вартість, підприємство не здійснювало виробництво поліпропілену або бітуму, відтак, відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, відповідні операції є об`єктом справляння податку на додану вартість на загальних підставах. У цій частині підставою касаційного оскарження вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України в частині не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, підпункту 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 ПК України.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає про безпідставність посилань скаржника на постанови Верховного Суду обґрунтовуючи тим, що висновки Суду у наведених Відповідачем справах стосуються ризикових операцій, які фактично не відбулись. Натомість у цій справі висновки контролюючого органу про безпідставність формування складу податкового кредиту зроблено з огляду на тимчасову відсутність виробництва нафтопродуктів.
Наголошує на тому, що спірним питання, що постало у цій справі, є правомірність віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товарів (послуг), придбаних в межах інших, аніж виробництво продуктів нафтоперероблення (19.20), видів діяльності. Посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2018 ороку у справі №812/910/15 стверджує, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість не залежить від виду (основного чи іншого) господарської діяльності, яку здійснює платник податків, оскільки жодна норма податкового законодавства не ставить в залежність операції поставки з різновидами господарської діяльності для цілей формування податкового кредиту чи податкового зобов`язання з податку на додану вартість.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Тобто, розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Поняття економічного ефекту в нормах ПК України на час виникнення спірних правовідносин не було розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості. При цьому не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції.
Сам таке розуміння поняття "економічного ефекту" в подальшому знайшло відображення із внесенням змін до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України шляхом доповнення абзацом другим згідно із Законом №466-IX від 16 січня 2020 року та із змінами, внесеними згідно із Законом №786-IX від 14 липня 2020 року: економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Отже, з визначеного ПК України (також і на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.
За правилами підпункту г) пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до викладеного, основним критерієм для віднесення діяльності до господарської у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є зв`язок з виробництвом, спрямованим на отримання доходу.
За змістом встановлених обставин у цій справі, ПрАТ "ЛИНІК" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (послуг) в межах господарських операцій, пов`язаних з ремонтними та іншими операціями, в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції в межах господарської діяльності підприємства. За висновком контролюючого органу, які покладені в основу спірних податкових розрахунків, відповідні витрати Позивача за припиненої виробничої діяльності, не відносяться до собівартості виготовленої і реалізованої продукції, тобто не охоплюється межами господарської діяльності платника податку. Відповідач вважає, оскільки ПрАТ "ЛИНІК" сформовано податковий кредит за господарськими операціями, які не пов`язані з основною господарською діяльністю підприємства, у спірних господарських операціях відсутня економічна мета отримання прибутку, що позбавляє платника податку на формування податкового кредиту.
В контексті наведеного правового регулювання та з урахуванням встановлених обставин у цій справі суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки, що отримання доходу не може вважатись основним критерієм для віднесення понесених платником податків витрат до витрат, що вважаються здійсненими в межах господарської діяльності, адже підприємницька діяльність пов`язана з певними ризиками, в тому числі, простою, зупиненням виробництва, що не залежать від волі платника податків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ "ЛИНІК" віднесений до юридичних осіб підвищеної небезпеки, та у відповідності до статті 8 Закону України від 18 січня 2001 року №2245-III "Про об`єкти підвищеної небезпеки" зобов`язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу, забезпечувати експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику, виконувати вимоги цього закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об`єктів підвищеної небезпеки.
Виробнича діяльність Позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов`язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічна підтримка будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення.
12 лютого 2015 року наказом Генерального директора №0214/1 на ПрАТ "ЛИНІК" затверджено та введено в дію новий Регламент Забезпечення промислової та екологічної безпеки в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції Р 22929.002:2015. Цей Регламент визначає комплекс технічних та організаційних заходів, затвердження мінімального переліку об`єктів інфраструктури необхідних для забезпечення промислової та екологічної безпеки об`єктів підприємства в період тривалого простою головних технологічних установок, що здійснюють переробку нафти та нафтопродуктів, в тому числі для забезпечення схоронності таких об`єктів від дії корозії та небезпечних природних факторів з метою якомога швидкого відновлення виробничого стану та наступного відновлення технологічного процесу.
Крім того, положеннями статей 6,8, 19 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII "Про охорону праці" передбачено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, з-поміж іншого, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.
За наведеного, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що неотримання економічного ефекту від придбання відповідних товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки спірні господарські операції спрямовані на відновлення роботи підприємства та недопущення техногенної катастрофи у зв`язку з його призупиненням. Обов`язкові за своїм призначенням регламентні операції, поточний або капітальний ремонт технологічного обладнання, будівель, технологічних споруд, їх утримання в належному санітарному та технічному стані, витрати на щоденні регламентні роботи, витрати на підтримання безпеки виробництва, доставка на підприємство та забезпечення працівників підприємства необхідними умовами праці є складовою виробничого процесу із підтримки безпеки виробництва, підготовки до випуску нафтопродуктів.
Оскільки такі операції здійснювалися у цехах та на установках, що належать ПрАТ "ЛИНІК", в межах зупиночного капітального ремонту, або пов`язані з поточними витратами на ведення господарської діяльності, суди обох інстанцій зробили обґрунтовані висновки, що придбання товарів та послуг для таких цілей відбувається в межах господарської діяльності платника податку, тобто суть та ділова мета господарських операцій ПрАТ "ЛИНІК" за цей період полягає в підтримці безпеки виробництва та відновлення майнового комплексу для подальшої нафтопереробки.
Висновки про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість не залежить від виду (основного чи іншого) господарської діяльності, яку здійснює платник податків та яка відповідає чинному законодавству України, висловлені також Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2018 року у справі №812/910/15 за подібних правовідносин.
Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 189.1 статті 189 та пункту 198.5 статті 198 ПК України за подібних правовідносин є безпідставними. Водночас, нормами пункту 213.1 статті 213 ПК України, про що також вказує скаржник, визначено об`єкт оподаткування акцизним податком, спір між сторонами щодо якого за обставинами у цій справі відповідно до змісту оскаржуваних актів індивідуальної дії між сторонами відсутній.
У цій справі суди попередніх інстанцій також обґрунтовано врахували й те, що сформований розмір від`ємного значення по податку на додану вартість за жовтень 2017 року містить у своєму складі періоди, які були предметом інших перевірок, достовірність щодо яких раніше вже була підтверджена судовими рішеннями у справах №812/9439/13-а, №812/903/15, №812/1215/17; №812/1544/17; №812/1195/18, що в силу норми частини четвертої статті 78 КАС України звільнено від доказування під час розгляду інших справ. При цьому суди обох інстанцій правильно виходили з того, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Щодо посилань Відповідача на постанови Верховного Суду від 17 лютого 2021 року по справі №804/588/17, від 26 лютого 2021 року по справі №280/4795/18, від 15 квітня 2021 року по справі №804/2949/16, від 20 квітня 2021 року по справі №808/669/16, від 23 квітня 2021 року по справі №460/742/19, слід зазначити, що висловлене у вказаних судових рішеннях правозастосування не суперечить висновкам, зробленим судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається.
Так, у наведених постановах Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами в контексті застосування норм статей 134, 198 ПК України.
Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Великою Палатою Верховного Суду у пункті 68 постанови від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц зауважено, що висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником висновки Верховного Суду, зроблені виходячи з встановлених обставин у справах №804/588/17, №280/4795/18, №804/2949/16, №808/669/16, №460/742/19, не є подібними зі спірними, оскільки предметом дослідження у вказаних справах були інші господарські операції. Висновки у кожній з цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані доводи та заперечення учасників вказаних справ.
У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різні обставини, що досліджувалися судами у межах вказаних справ, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.
Отже, вказані Позивачем висновки Верховного Суду у наведених постановах не доводять ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки обставини у даних справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.
Таким чином, суди попередніх інстанцій на виконання завдання адміністративного судочинства надали оцінку всім виявленим Відповідачем фактам в акті перевірки, які стали підставою для винесення спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень. Натомість, Суд визнає, що Відповідач в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних актів індивідуальної дії, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України.