Постанова суду № 826/17866/18 від 23.09.2021 про визнання протиправними і скасування постанови, визнання протиправним і скасування розпорядження

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа №826/17866/18

адміністративне провадження № К/9901/27842/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/17866/18

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України, Представництва Президента України в Автономній республіці Крим

про визнання протиправними і скасування постанови, визнання протиправним і скасування розпорядження,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (головуючий суддя: Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Оксененко О.М.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України і Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, у якому просив:

- визнати протиправною і скасувати з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року №784 в частині, що стосується Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим;

- визнати протиправним і скасувати з моменту прийняття розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 4 жовтня 2018 року №26 із здійсненням наступного перерахунку заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 18 січня 2018 року він працював на посаді головного консультанта служби правового аналізу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - "Предстваництво"), що відноситься до посад державної служби категорії "В". Розмір його посадового окладу з моменту призначення на посаду і до 4 жовтня 2018 року становив 7 500 грн згідно умов конкурсу на посаду.

4 жовтня 2018 року Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим повідомило позивача про зменшення розмірів посадових окладів державних службовців Представництва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року №784 (далі - "Постанова №784").

Позивач зазначає, що Постановою №784 змінено юрисдикцію Представництва із загальнодержавної до такої, яка поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, що, у свою чергу, призвело до зменшення посадових окладів посадових осіб і державних службовців Представництва, у тому числі позивача.

ОСОБА_1 посилається на статтю 139 Конституції України, Закон України "Про Представництво Президента України в АРК", якими визначено статус Представництва саме як загальнодержавного органу, а тому Кабінет Міністрів України своєю постановою не мав повноважень цей статус змінювати.

За таких обставин, зважаючи на те, що оспорюваною постановою було порушено, в тому числі, права позивача на оплату праці у належному розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною і скасування Постанови №784, а також визнання протиправним і скасування розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 4 жовтня 2018 року №26, якою було введено в дію новий штатний розпис згідно Постанови №784.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними і такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, положення Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304, затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304" від 12 вересня 2018 року №784 в частині:

1) пункту 2 Змін, які вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304, а саме: положення стосовно доповнення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 абзацом такого змісту:

"Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається за погодженням з Главою Адміністрації Президента України";

2) пункту 3 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 а саме: положення стосовно виключення з Додатку (Додатку 1 у новій редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304) такої позиції: "Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 13100, Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12900, Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12500";

3) наявності у назві Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304, запровадженого пунктом 4 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 слів "Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим";

4) наявності у тексті Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304, запровадженого пунктом 4 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 слів "Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 1,6, Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 1,4, Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 1,25".

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 4 жовтня 2018 року №26 "Про введення в дію штатного Розпису Представника Президента України в Автономній Республіці Крим" в частині, що стосується виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304" від 12 вересня 2018 року №784.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про скасування Постанови КМУ №784.

Постановою Верховного Суду від 18 червня 2020 року було скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Повертаючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд зауважив про необхідність:

- дослідження (перевірки) під час апеляційного розгляду питання визначення юрисдикції Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим як такого, що поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, у зв`язку з прийняттям оскаржуваної постанови КМУ;

- дослідження питання обґрунтованості віднесення Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим до органів, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, а не на територію держави в цілому.

До того ж, Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушеного права позивача у зв`язку з прийняттям оскаржуваної Постанови №784, адже він був здійснений без перевірки фактичних обставин справи, так як не був наданий аналіз розміру фактичної заробітної плати позивача після прийняття Постанови №784. Відтак, Суд відхилив доводи суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі.

Шостий апеляційний адміністративний суд, повторно розглянувши справу, прийняв постанову від 24 вересня 2020 року, якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2019 року скасував повністю й ухвалив нове про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2019 року залишити без змін.

Скаржник у касаційній скарзі покликається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Кабінет Міністрів України просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представництво Президента України в Автономній республіці Крим у поданому відзиві на касаційну скаргу також зазначило про правильність вирішення спору судом апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим, просило залишити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 18 січня 2018 року працював на посаді головного консультанта служби правового аналізу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, що відноситься до посад державної служби категорії "В".

Згідно з довідкою від 25 жовтня 2018 року №2217/06-27-18 розмір його посадового окладу з моменту призначення на посаду і до 4 жовтня 2018 року становив 7 500 грн згідно умов конкурсу на посаду.

Постановою Кабінету Міністрів України №784 від 12 вересня 2018 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304" були внесені зміни у цю постанову Уряду України.

У цей же день ОСОБА_1 повідомлено про зміну умов оплати державної служби.

З урахуванням цих змін, керівником Представництва видано розпорядження №26 від 4 жовтня 2018 року "Про введення в дію штатного Розпису Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим".

Відповідно до цього штатного розпису посадовий оклад головного консультанта служби правового аналізу становить 4 800 грн.

Позивач вважає постанову Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року №784 і розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 4 жовтня 2018 року №26 протиправними і просить їх скасувати.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року, Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з частиною другою статті 3 цього Закону, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з частиною третьою статті 4 цього Закону, Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Частинами першою і другою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" установлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 50 указаного Закону, проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

За приписами частини першої статті 51 цього Закону, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

За змістом пункту 1 параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №950 від 18 липня 2007 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1156 від 9 листопада 2011 року) (далі - "Регламент"), проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту. Розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення Мін`юстом правової експертизи.

Пунктами 1, 2, 4, 5 § 33 глави 2 розділу 4 Регламенту зазначено, що головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів України.

Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів України є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Якщо питання, що потребує: врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акта або його погодженні, є: заінтересованими органами.

Проект акта Кабінету Міністрів України підлягає погодженню усіма заінтересованими органами, зокрема, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Національним агентством України з питань державної служби, Міністерством юстиції України. Крім того, проект акта опрацьовано Адміністрацією Президента України та Національним агентством з питань запобігання корупції.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року, умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.

На виконання вказаних законодавчих положень, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" (у редакції до 4 жовтня 2018 року) затверджено розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" (далі - керівні працівники), згідно з додатком.

Згідно з Додатком в первісній редакції посада Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим передбачала місячний посадовий оклад в розмірі 13 100 грн, Першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим - 12 900 грн, Заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим - 12 500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2016 року №411 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304" назву постанови викладено в такій редакції: "Про умови оплати праці керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2016 року №493 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року №518" назву постанови викладено в такій редакції: "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", додаток до постанови викладено у новій редакції (розміри посадових окладів вказаних вище посадових осіб Постійного Представництва Президента України в АРК не змінилися).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року №784 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304" пункт 1 викладено в такій редакції:

1. Затвердити такі, що додаються:

розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" (далі - керівні працівники) згідно з додатком 1;

коефіцієнти співвідношень посадових окладів керівних працівників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" (далі - керівні працівники), до посадового окладу керівника державної служби в державному органі з урахуванням його юрисдикції згідно з додатками 2 і 3.".

2. Пункт 4 доповнено абзацами такого змісту: "Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається за погодженням з Главою Адміністрації Президента України; першому заступнику та заступнику Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим";

3. У додатку до постанови: 1) слово "Додаток" замінено словом і цифрою "Додаток 1"; 2) виключено такі позиції: Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 13 100 грн, Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12 900 грн, Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12 500 грн.

4. Доповнено постанову додатками 2 і 3 такого змісту: "Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304 "КОЕФІЦІЄНТИ СПІВВІДНОШЕНЬ посадових окладів керівних працівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", до посадового окладу керівника державної служби в державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя", до якого включено посади голів обласної державної адміністрації, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх перших заступників, заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим з коефіцієнтами 1,6; 1, 4; 1, 25.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні цього спору, яке полягає у наступному:

1) Позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята у складі суддів Шостого апеляційного адміністративного суду за участю судді Мельничука В.П. Зауважує, що суддя Мельничук В.П. був у складі колегії суддів апеляційного суду в справі №640/22415/18, постановою якої було відмовлено у задоволенні позову Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим щодо оскарження, серед іншого, Постанови №784, тобто тієї, що є предметом розгляду в цій справі. Відтак, на переконання позивача, суддя Мельничук В.П. мав бути відведений (або написати заяву про самовідвід) від розгляду цієї справи, оскільки є упередженим з підстав розгляду справи №640/22415/18.

До того ж, звертав увагу, що 4 липня 2020 року позивачем було подано заяву про відвід судді Мельничука В.П. на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України (т. 4 а.с. 106-110), однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мельничука В.П. було визнано необґрунтованою, справу передано для визначення судді для вирішення питання про відвід (т. 4 а.с. 121-122).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Мельничука В.П. було відмовлено (т. 4 а.с. 125-128).

2) Позивач вказує на безпідставне затягування розгляду справи судом апеляційної інстанції.

3) ОСОБА_1 зазначає, що розгляд справи й ухвалення в ній остаточного судового рішення відбулось за відсутності позивача та його представника. Зауважує, що при новому апеляційному розгляді справи відбулось три судові засідання, з яких на перших двох були присутні позивач і його представник, а останнє судове засідання, у якому було ухвалено остаточне судове рішення у справі, було проведено за відсутності як позивача, так його представника.

Позивач зауважує, що заздалегідь до судового засідання, яке відбулось 24 вересня 2020 року, представником позивача було подано клопотання про його відкладення, з підстав того, що він братиме участь в цей день в розгляді двох адміністративних справ у П`ятому апеляційному адміністративному суді у якості представника (місто Одеса) (т. 4 а.с. 226). До того ж, ОСОБА_1 також було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача (т. 4 а.с. 225). Попри наявність обох клопотань сторони позивача про перенесення судового засідання, суд розглянув справу по суті й ухвалив у ній остаточне судове рішення.

4) Позивач зазначає, що апеляційним судом не було досліджено зібрані у справі докази і не надано їм належної оцінки, чим не виконано вимоги Верховного Суду, визначені постановою від 18 червня 2020 року, та які стали підставою для направлення справи на новий апеляційний розгляд.

5) ОСОБА_1 також зазначає, що апеляційний суд безпідставно вийшов за межі апеляційної скарги Кабінету Міністрів України. Таку тезу позивач обґрунтовує тим, що апеляційна скарга Кабінету Міністрів України була подана на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 серпня 2018 року в частині вимог щодо визнання протиправною і скасування з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року №784 в частині, що стосується Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим. Тобто, рішення окружного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування з моменту прийняття розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 4 жовтня 2018 року №26 ніким не було оскаржене. Вихід за межі вимог апеляційної скарги позивач вбачає безпідставним і необґрунтованим.

6) До того ж, позивач зауважив, що при апеляційному розгляді справи брав участь в якості представника відповідача-2, а саме: Представництва Президента України в Автономній республіці Крим, неналежний представник. Позивач зазначає, що Чехун А.В., який був допущений судом до участі у справі в якості представника Представництва Президента України в Автономній республіці Крим, не надав суду доказів того, що він є адвокатом. Тому, брати участь у справі в якості представника сторони міг виключно у порядку самопредставництва юридичної особи. Проте, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - "ЄДРПОУ"), Чехун А.В. не включений до цього реєстру як підписант Представництва, інших доказів щодо самопредставництва в матеріалах справи немає.

Про ці обставини позивачем було доведено до відома суду шляхом подання заяви про припинення повноважень представника, яка скерована до суду 31 серпня 2020 року (т. 4 а.с. 207-208).

За таких обставин, позивач вбачає указані порушення процесуального права підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Предметом дослідження в цьому випадку постають виключно процесуальні аспекти прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення.

................

Перейти до повного тексту