ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2021 року
Київ
справа №802/252/17-а
адміністративне провадження № К/9901/23065/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2017 (суддя - Мультян М.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (судді - Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В., Боровицький О.А.) у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" про стягнення заборгованості,
встановив:
У лютому 2017 року управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці звернулось в суд з позовом, в якому просило стягнути з ПАТ "Вінницький завод "Металіст" заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку призначених за віком на пільгових умовах пенсій в сумі 42595,24 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Вінницький завод "Металіст" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці з 26 лютого 1991 року (код ЄДРПОУ 02968711).
На підприємстві відповідача виконуються роботи з особливо шкідливими та важкими умовами праці за Списками №1, 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 16 січня 2003 року №36.
Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків УПФУ в м. Вінниці заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з грудня 2016 року по січень 2017 року складає: по Списку №1 - 24324,85 грн., по Списку №2 - 18270,39 грн.
Зазначені розрахунки направлялись на адресу відповідача та були отримані уповноваженими особами відповідача.
Враховуючи, що в добровільному порядку відповідач суму боргу не відшкодував, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих сум.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за грудень 2016 по січень 2017 років у останнього виникла заборгованість перед Пенсійним фондом, яка становить 42595,24 грн., і яка відповідачем самостійно не сплачена.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, позов задоволено частково.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах, в сумі 37442 (тридцять сім тисяч чотириста сорок дві) гривні 04 копійки.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт заборгованості відповідача по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсіонерам, підтверджується копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та залишаються не відшкодованими відповідачем, у зв`язку з чим підлягають стягненню в судовому порядку за винятком витрат по відшкодуванню пільгових пенсій за Списком №2 призначеним пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог по стягненню заборгованості по пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суди виходили з того, що позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки зміни до зазначеної статті щодо збільшення пенсійного віку були внесенні вже після призначення їм пенсії.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по виплаті та доставці пільгових пенсії щодо вказаних осіб за період з грудня 2016 року по січень 2017 року.
З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами невірно застосовано положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою встановлено строк виходу на пенсію за наявності страхового стажу. Позивач зазначає, що кінцевою датою відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам, є момент досягнення ними пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV зі змінами, чинними з 01.10.2011 року.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Враховуючи, що в частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій не були предметом касаційного оскарження, а тому за правилами частини 1 статті 341 КАС України, в цій частині рішення судів не переглядаються.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі- Закон №1058-IV) покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування факти