ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 680/1111/17
адміністративне провадження № К/9901/59848/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 680/1111/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Новоушицький коледж Подільського Державного аграрно-технічного університету про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року
(прийняте у складі головуючого судді Польової В.Є.)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Смілянця Е. С., суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
УСТАНОВИВ
1. 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Новоушицький коледж Подільського Державного аграрно-технічного університету, у якому просив скасувати рішення відповідача про відмову у призначені йому пенсії та зобов`язати зарахувати до стажу викладача, який дає право на пенсію відповідно до пункту "е" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи у Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно відмовив йому у зарахуванні стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки посада вихователя гуртожитку не передбачена Переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Вважає вказані дії незаконними, оскільки в період з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року він, перебуваючи на посаді вихователя гуртожитку, здійснював викладання предметів географії та правознавства, за що отримував заробітну плату, що підтверджено відповідними довідками, тобто обіймав посаду викладача, що не було враховано відповідачем.
Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
3. 15 березня 2018 року Новоушицький районний суд Хмельницької області вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Віньковецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у призначені ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії на підставі п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов`язати Віньковецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до спеціального стажу, який визначає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи у Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Віньковецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на користь ОСОБА_1 1280,00 грн сплаченого судового збору.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стаж роботи позивача у період з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року, у який він поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додатково виконував педагогічну роботу, зокрема викладав предмети географії та правознавства, належить до педагогічного, а отже відмова відповідача у зарахуванні його до спеціального стажу, який визначає право на призначення пенсії за вислугу років є протиправною.
5. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Вінницький апеляційний адміністративний суд 12 липня 2018 року прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 21 серпня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.
У касаційній скарзі відповідач просить рішення Новоушинського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 у справі № 680/1111/17 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У скарзі відповідач наголошує, що призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти проводиться виключно з урахуванням стажу за основним місцем роботи, що у свою чергу унеможливлює зарахування такого стажу здобутого позивачем за сумісництвом.
7. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.
8. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на рішення Новоушинського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 у справі № 680/1111/17.
9. 11 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25 червня 2019 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т.О., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи в зв`язку із виходом на пенсію за вислугою років, про що було видано наказ № 231-К від 31 серпня 2017 року. Дані обставини підтверджуються відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1, виданої 15 серпня 1989 року на ім`я ОСОБА_1 .
10 жовтня 2017 року позивач звернувся до Віньковецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак листом від 17 жовтня 2017 року йому було повідомлено про відмову в призначенні пенсії, оскільки до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років зараховано 24 роки 5 місяців 20 днів, а необхідний спеціальний стаж повинен становити з 01 квітня 2017 року - 26 років 6 місяців, що не дає права на призначення пенсії за вислугу років. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Кабінет Міністром України 04 листопада 1993 року за № 909, зі змінами і доповненнями від 17 грудня 2012 року № 1181 не передбачено посаду вихователя гуртожитку, а тому період роботи з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року не зарахований до стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, що підтверджується листом № 1456/03 від 17 жовтня 2017 року.
Вважаючи свої права порушеними вказаними діями пенсійного органу: позивач звернувся до суду для вирішення цього питання в судовому порядку.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Як встановлено пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія за вислугу років працівникам освіти призначається після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України з 1 квітня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців.
Згідно зі ст.28 Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ, чинного на час виникнення даних правовідносин, (далі - Закон) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Статтею 29 Закону встановлено, що структура освіти включає поряд з іншими видами також професійно-технічну освіту.
Відповідно до розділу 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, правом на пенсію за вислугу років користуються працівники вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, директори, їх заступники з виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 963, прийнятою 14 червня 2000 року, затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким конкретизовано, що до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вихователі в закладах професійного навчання.
Згідно ст. 45 Закону України "Про професійно-технічну освіту", до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, педагоги професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники професійно-технічних навчальних закладів, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов`язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу.Педагогічною діяльністю у професійно-технічних навчальних закладах та установах професійно-технічної освіти можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, моральні якості і фізичний стан яких дає змогу виконувати обов`язки педагогічного працівника.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Згідно записів в трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 в період з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року поряд з основною роботою додатково виконував педагогічну роботу, зокрема викладав предмети географії та правознавства.
Постановою КМУ від 12.06.1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, п. 1.2 якого зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
При цьому, зазначений порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.
Разом з тим, як вказано вище, у трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства.
Як вбачається зі змісту довідки № 461 від 24 листопада 2017 року, виданої Новоушицьким коледжем Подільського Державного аграрно-технічного університету, ОСОБА_1 працював викладачем за внутрішнім сумісництвом в Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства та мав таке педагогічне навантаження: 1992-1993 навчальний рік - 330 годин; 1993-1994 навчальний рік - 546 годин.
З відомостей про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 у Новоушицькому коледжі Подільського Державного аграрно-технічного університету за 1992-1994 роки, вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 складалась із окладу вихователя та доплати за педагогічні години.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 442/456/17) звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.
Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.
У пункті 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Виходячи з зазначених вище норм, зарахування роботи на посаді викладача (у тому числі й у позашкільному закладі освіти) до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
Враховуючи, що у спірний період позивач працював за сумісництвом на посадах педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати) та з обсягом понад 180 викладацьких годин на навчальний рік, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що період роботи позивача з 11 листопада 1992 року по 30 серпня 1994 року, слід зарахувати до спеціального стажу, який дає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років як педагогічному працівнику.
За таких обставин колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів, що відмова відповідача у зарахуванні зазначеного вище періоду праці позивача за сумісництвом до спеціального стажу, який визначає право на призначення пенсії за вислугу років, є протиправною.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд вважає доводи, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
15. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
16. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду