Постанова
Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 345/2344/20
провадження № 61-11442св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Калуська міська рада Івано-Франківської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Горейко М. Д., Максюти І. О., від 08 червня 2021 року.
Короткий зміст заяви та її обґрунтування
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява обґрунтована тим, що з 04 жовтня 1969 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24 грудня 2007 року шлюб між ними розірвано. Заявниця вказувала, що після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім`єю, вести спільне господарство, виконувати права та обов`язки подружжя. Ані вона, ані ОСОБА_3 в іншому шлюбі не перебували. Стверджувала, що внаслідок проживання з чоловіком без реєстрації шлюбу у неї виникли ускладнення при оформленні спадщини, тому встановлення цього факту має для неї юридичне значення та необхідне для подальшого оформлення спадкових прав.
Посилаючись на зазначені обставини, заявниця просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та
ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 24 грудня
2007 року по день його смерті.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської областіу складі судді Юрчака Л. Б. від 14 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 24 грудня 2007 року
по 13 вересня 2019 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 понад п`ять років до дня смерті останнього проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, матеріально підтримували одне одного. Суд зазначив, що в інший спосіб, як через встановлення даного факту судовим рішенням, заявниця документально не може підтвердити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 . При цьому районний суд дійшов висновку про те, що заява не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 14 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишено без розгляду.
Роз`яснено ОСОБА_1, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність спору про право. Апеляційним судом встановлено, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення в провадженні суду знаходилася справа №345/2054/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, а саме на 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1, що свідчить про те, що на момент розгляду та вирішення заяви ОСОБА_1 існував спір про право.На думку суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, який може вплинути на спадкові права й обов`язки інших спадкоємців, а тому справа підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі
№ 336/709/18-ц, від 12 серпня 2019 року у справі № 521/16365/15,
від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не встановив між ким існує спір про право, не врахував, що існування спору має бути реальним. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що ОСОБА_2, яка оскаржувала рішення суду першої інстанції, є дочкою спадкодавця, прийняла спадщину після смерті батька, тому встановлення факту проживання у цій справі не вплинуло на її права та обов`язки.
У визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 12 грудня 2007 року у справі № 2-3232/07 розірвано шлюб, зареєстрований 04 жовтня 1969 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, актовий запис № 482.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16 вересня
2019 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 18 вересня 2019 року № 27868, виданої Центром надання адміністративних послуг Калуської міської ради Івано-Франківської області, а також листа від 27 листопада 2019 року
№ 1790/09303, ОСОБА_3 з 1977 року і до дня смерті був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . На даний час у зазначеній квартирі зареєстрована та проживає ОСОБА_1, що також підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 03 вересня 2020 року.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 02 жовтня 1996 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 .
Згідно листа приватного нотаріуса Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Черепій Т. М. від 17 березня 2020 року
№ 17/02-14, 26 вересня 2019 року приватним нотаріусом заведена спадкова справа № 10/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживав та був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . Згідно з матеріалами спадкової справи спадкоємцями за законом першої черги є: донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
17 березня 2020 року до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_1 з проханням видати їй як спадкоємцю четвертої черги свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 . Нотаріусом роз`яснено ОСОБА_1, що оскільки з матеріалів спадкової справи вбачається наявність спадкоємців першої черги та відсутність нотаріально посвідченого договору заінтересованих спадкоємців про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування, видати їй свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 неможливо.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Згідно зі статтею 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частині четвертій статті 315 ЦПК Українипередбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права. Спір є суперечністю, конфліктом, протиборством сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження вирішення спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права, оспорюють таке право.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди можуть розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня
2004 року тощо.
За змістом статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 фактично просила встановити факт проживання зі спадкоємцем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою зміни черговості спадкування, оскільки нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про права на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю спадкоємців першої черги та відсутністю нотаріально посвідченого договору заінтересованих спадкоємців про зміну черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування.
За таких обставин, обгрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що існує спір про право між ОСОБА_1 та спадкоємицями першої черги після смерті ОСОБА_3, який не може бути вирішено в порядку окремого провадження в межах цивільного судочинства.
Про наявність спору свідчить також те, що на розгляді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває справа
№ 345/3169/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом. Обґрунтовуючи позов,
ОСОБА_2 зазначала, що вона є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 . Співвласником квартири є її матір - ОСОБА_1 . Як власник 1/4 частини квартири, вона має намір користуватися цим житлом, вчиняти дії по його утриманню, підтриманню в належному стані тощо, проте ОСОБА_1 чинить їй перешкоди у користуванні власністю.
Спір щодо спадкового майна між спадкоємицями першої черги після смерті ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був предметом розгляду
у справі № 345/405/21.
Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України є безпідставним, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявницею у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду