ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/78/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2020 (суддя Гладюк Ю. В.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (головуючий суддя Маціщук А. В., судді Гудак А. В., Петухов М. Г.)
у справі № 924/78/20
за позовом заступника прокурора Хмельницької області в особі Хмельницької міської ради
до Товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницький"
про скасування державної реєстрації права приватної власності
(у судове засідання з`явилися: прокурор - Семенчук М. А., представник відповідача - Щетинська І. В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник прокурора Хмельницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі - позивач, Хмельницька міськрада) звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницький" (далі - відповідач, ТДВ "Хмельницький"), у якому просив скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТДВ "Хмельницький" на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:18:001:0121, що розташована в межах міста Хмельницького.
2. Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що державний реєстратор Хмельницького БТІ 18.02.2019 зареєстрував право власності ТДВ "Хмельницький" на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,735 га, кадастровий номер 6810100000:18:001:0121, що розташована в межах міста Хмельницького, з порушенням вимог законодавства (зокрема, статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021, у задоволенні позову відмовлено.
4. Суди виходили (зокрема / як зазначено в оскаржуваній постанові / в контексті підстави касаційного оскарження, про яку детальніше нижче) з того, що у даній справі відсутні докази про те, що спірна земельна ділянка підлягала паюванню чи розподілу між власниками земельних часток (паїв), чи залишилась у колективній власності після паювання. Відсутнє рішення про це відповідної ради, відсутні матеріали щодо розподілу земельних часток (паїв) між власниками, до Державного акту серії ХМ від 22.12.2000 р. № 1088, яким посвідчено право власності відкритого акціонерного товариства, не додавались відповідні списки громадян, про що зазначено вище. Тому відсутні підстави для тверджень про порушення норм ст.7, 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", як це доводить прокурор.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
6. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, прокурор зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 7, 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при реєстрації права приватної власності на земельну ділянку на підставі державного акта на право колективної власності на землю за товариством.
7. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані пунктами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України.
Позиція інших учасників справи
8. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
9. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
10. Як зазначалося у пункті 6 цієї постанови, судові рішення у справі оскаржуються прокурором з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. У касаційній скарзі прокурор не погоджується з висновками судів і посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 7, 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
11. Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 5.06.2003 N 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції Закону України від 10.07.2018 N 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності з 01.01.2019) із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані, зокрема, землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна.
12. Цим же Законом України від 10.07.2018 N 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності з 01.01.2019, доповнено Закон України від 5.06.2003 N 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1, відповідно до змісту якої землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.
13. Відповідно до приписів пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
14. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
15. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
16. Колегія суддів зазначає, що скаржник у своїй касаційній скарзі, доводи якої зводяться до його незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, не обґрунтував неправильності висновків щодо застосування / відсутності підстав для застосування відповідних норм права, викладених у оскаржуваних судових рішеннях (пункт 4 цієї постанови).
17. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин та підстав відмови у задоволенні позовних вимог, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального права у подібних правовідносинах. У касаційній скарзі прокурор не обґрунтував необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Необхідність застосування до спірних правовідносин положень вказаного закону в редакції Закону України від 10.07.2018 N 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" також не обґрунтована прокурором у касаційній скарзі.
18. Щодо посилань скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних відносинах, то колегія суддів відзначає, що (безвідносно до відсутності належного обґрунтування порушення зазначеної норми судами попередніх інстанцій) такі посилання концептуально не узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.01.2020 у справі № 921/75/19 (якою (хоч і за відсутності висновку про застосування відповідної норми права) визнано право власності за позивачем у подібних правовідносинах).
19. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
20. За таких обставин, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження дійшов висновку про те, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій у цій справі є законними і обґрунтованими і не підлягають скасуванню.