ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/704/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (колегія суддів: Миханюк М. В. - головуючий, Саврій В. А., Коломис В. В.) у справі
за позовом керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, 3) Національної академії аграрних наук України
до 1) Баківцівської сільської ради, 2) Боратинської сільської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Веремчука Сергія Володимировича, 2) Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської Мирослави Валеріївни,
про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації та припинення речових прав,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст обставин справи
1.1. У вересні 2020 року керівник Волинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом, з урахуванням заяв про зміну предмета позову від 06.11.2020 (вх. № 01-72/ 13/20) та від 14.12.2020 (вх. №01-72/14/20), в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) до Баківцівської сільської ради та Боратинської сільської ради про:
- визнання незаконними та скасування рішень Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 16.06.2020 № 30/2 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області" (далі - Рішення від 16.06.2020 № 30/2); від 19.06.2020 № 31/2 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області" (далі - Рішення від 19.06.2020 № 31/2); від 24.06.2020 № 32/2 "Про внесення змін до рішення сесії № 30/2 від 16.06.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів на території Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області" (далі - Рішення від 24.06.2020 № 32/2);
- скасування рішень державних реєстраторів про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно, якими проведено державну реєстрацію за Баківцівською сільською радою права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722880500:04:000:0008, 0722880500:03:000:0014, 0722880500:04:000:0007, 0722880500:03:000:0015, 0722880500:03:000:0001, 0722880500:03:000: 002, 0722880500:04:000:0002, 0722880500:03:000:0007, 0722880500:03:000:0003, 0722880500:05:000: 0002, 0722880500:04:000:0003, 0722880500:04:000:0001, 0722880500:03:000:0008, 0722880500:03: 000:0011, 0722880500:04:000:0006 (далі - спірні земельні ділянки);
- скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та припинення речових прав Баківцівської сільської ради на спірні земельні ділянки.
1.2. Прокурор зазначав, що при прийнятті Баківцівською сільською радою Рішень від 16.06.2020 № 30/2, від 19.06.2020 № 31/2 та від 24.06.2020 № 32/2 порушено вимоги статей 6, 24 Закону України "Про землеустрій", частини 2 статті 117, статті 122 Земельного кодексу України, пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.09.2012 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 8 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.06.2019 № 476. Прокурор стверджував, що оспорюваними Рішеннями від 16.06.2020 № 30/2, від 19.06.2020 № 31/2 та від 24.06.2020 № 32/2 Баківцівською сільською радою вирішено провести реєстрацію права комунальної власності на спірні земельні ділянки, які на підставі Державного акта на право постійного користування від 25.03.1994 серії ВЛ № 11 перебувають у користуванні Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" (далі - ДП "ДГ "Перемога").
1.3. Разом із позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов наступними заходами забезпечення позову:
- накладенням арешту на спірні земельні ділянки, що розташовані на території Баківцівської сільської ради та на даний час на праві комунальної власності належать Баківцівській сільській раді, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо них;
- забороною Баківцівській сільській раді вчиняти дії щодо розгляду питань про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації та затвердження землевпорядної документації щодо спірних земельних ділянок, в тому числі заборонити вчиняти дії щодо поділу цих земельних ділянок, приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів поділу, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність чи користування або оренду, виставляти на земельні торги, заборонити вчиняти дії (приймати рішення) щодо розгляду проектів відведення земельних ділянок, які розташовані в межах спірних земельних ділянок та сформовані шляхом поділу (об`єднання) спірних земельних ділянок, що є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.
1.4. Прокурор посилався на те, що Баківцівська сільська рада вживає усіх можливих заходів щодо розпорядження спірними земельними ділянками та передачі їх у приватну власність, про що свідчать спірні рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволів на складання проекту землеустрою на земельні ділянки. Передача у приватну власність спірних земельних ділянок призведе до неможливості їх повернення у державну власність за рішенням суду за цим позовом, що ускладнить або навіть унеможливить ефективний захист інтересів держави. Крім того, прийняття сільською радою рішень щодо поділу або об`єднання спірних земельних ділянок зумовить неможливість їх повернення у державну власність у зв`язку із тим, що відповідно до частини 2 статті 79-1 Земельного кодексу України за результатами такого поділу або об`єднання сформуються нові земельні ділянки як об`єкт цивільних прав. Таким чином, необхідність подання зазначеної заяви про забезпечення позову обумовлена недопущенням подальшої передачі Баківцівською сільською радою спірних земельних ділянок у приватну власність фізичним або юридичним особам, їх поділу та об`єднання.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 (суддя Слободян О. Г.) заяву прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ГУ Держгеокадастру, НААН України про забезпечення позову у справі № 903/704/20 задоволено частково. Накладено арешт на спірні земельні ділянки, що розташовані на території Баківцівської сільської ради та на даний час на праві комунальної власності належать Баківцівській сільській раді. Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок. Заборонено Баківцівській сільській раді вчиняти дії щодо розгляду питань про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації та затвердження землевпорядної документації щодо спірних земельних ділянок, у тому числі: заборонено вчиняти дії щодо поділу цих земельних ділянок, приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів поділу, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність чи користування або оренду, виставляти на земельні торги, заборонено вчиняти дії (приймати рішення) щодо розгляду проектів відведення земельних ділянок, які розташовані в межах спірних земельних ділянок та сформовані шляхом поділу (об`єднання) спірних земельних ділянок.
2.2. Суд першої інстанції, посилаючись на положення статті 124 Конституції України, статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зазначив, що обрані заявником способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, однак не є тотожними з позовними вимогами, що забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті. Разом із тим, суд, враховуючи положення статті 145 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що заява не підлягає задоволенню в частині забезпечення позову до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 скасоване; прийнято нове рішення, яким відмовлено повністю у задоволенні заяви прокуратура в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ГУ Держгеокадастру, НААН України про забезпечення позову у справі № 903/704/20.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурор не довів фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову. Оскільки предметом спору у цій справі не є спірні земельні ділянки і вимоги про витребування/повернення цього майна з чужого незаконного володіння не заявлялися, а також враховуючи відсутність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, судова колегія апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020, залишити в силі ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2020.
3.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2020 у справі № 915/113/20, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 12.08.2020 у справі № 904/5058/19.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. 24.11.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (повний текст складено 23.10.2020), ухвалену за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Волинської області від 28.09.2020 про забезпечення позову у справі № 903/704/20, подана 28.10.2020 до Північно-західного апеляційного господарського суду через засоби поштового зв`язку.
Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 відкладено вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 903/704/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1096/20.
Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2021 відкладено вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 903/704/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1570/20.
18.05.2021 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 914/1570/20, яка була оприлюднена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 01.07.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 903/704/20 у порядку письмового провадження.
4.2. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
4.3. Предметом касаційного перегляду є судове рішення, винесене за результатами розгляду заяви прокурора про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї, заборони Баківцівській сільській раді вчиняти дії щодо розгляду питань про надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації та затвердження землевпорядної документації щодо спірних земельних ділянок, в тому числі заборони вчиняти дії щодо поділу цих земельних ділянок, приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів поділу, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність чи користування або оренду, виставляти на земельні торги, заборонити вчиняти дії (приймати рішення) щодо розгляду проектів відведення земельних ділянок, які розташовані в межах спірних земельних ділянок та сформовані шляхом поділу (об`єднання) спірних земельних ділянок, що є предметом спірних правовідносин.
4.4. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор посилався на незаконність оскаржуваних рішень Баківцівської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, та протиправність державної реєстрації права власності Баківцівської сільської ради на спірні земельні ділянки. Прокурор зазначав, що Баківцівська сільська рада вживає усіх можливих заходів щодо розпорядження спірними земельними ділянками шляхом їх передачі в приватну власність. Передача у приватну власність спірних земельних ділянок призведе до неможливості їх повернення у державну власність за рішенням суду та ускладнить або навіть унеможливить ефективний захист інтересів держави. Крім того, прокурор зазначав, що прийняття сільською радою рішень щодо поділу або об`єднання спірних земельних ділянок зумовить неможливість їх повернення у державну власність.
4.5. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконанню ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
4.6. Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
4.7. Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
4.8. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
4.9. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
4.10. При вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
4.11. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
4.12. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання незаконними та скасування рішень Баківцівської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, скасування державної реєстрації права власності Баківцівської сільської ради на спірні земельні ділянки.
Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру, тому судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, тому в цьому випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.13. Суд першої інстанції зазначив, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор стверджував про те, що Баківцівська сільська рада вживає усіх можливих заходів щодо розпорядження спірними земельними ділянками та передачі їх у приватну власність. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки прокурором наведені обґрунтування, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав позивача.
4.14. Натомість суд апеляційної інстанції встановив, що прокурор звернувся з позовними вимогами немайнового характеру, тому у цьому випадку мала б досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд установив, що прокурор не надав доказів того, що існує реальна загроза порушення права користування земельними ділянками, та не навів обґрунтувань на підтвердження того, як імовірні незаконні дії відповідача можуть вплинути на виконання рішення у цій справі. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність зв`язку між предметом спору, підставою його виникнення та імовірними діями відповідача.
4.15. Колегія суддів погоджується з позицією апеляційного господарського суду про те, що накладаючи арешт на нерухоме майно (земельні ділянки) та забороняючи відповідачу, як органу місцевого самоврядування, здійснювати дії щодо спірних земельних ділянок, суд першої інстанції не врахував, що у такому випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у справі.
4.16. Крім того, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (подібний за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку характеру заявлених позовних вимог у цій справі, та характеру спору, що виник між сторонами у справі, встановивши, що предметом позову є немайнові вимоги, тому дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо недоведеності заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також неспівмірності заходів забезпечення із позовними вимогами, у зв`язку з чим правильно скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
4.17. Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 915/113/20, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 12.08.2020 у справі № 904/5058/1, як на підставу скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.