ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа №640/10979/20
касаційне провадження № К/9901/15774/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Дашутіна І.В., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Файдюк В.В.; судді - Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.)
у справі № 640/10979/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод ПТО" (далі - ТОВ "Київський завод ПТО"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2020 року № 0972615572, від 24 лютого 2020 року № 0982615572, від 24 лютого 2020 року № 0992615572.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 10 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю, дійшовши висновку про безтоварний характер здійснених господарських операцій.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення адміністративного позову.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, зокрема, звертає увагу на те, що Шостим апеляційним адміністративним судом не взято до уваги та не надано належної правової оцінки показанням директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід групп ЛТД" ОСОБА_1 як свідка про те, що вона не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, первинні документи не підписувала та нікого не це не уповноважувала.
Верховний Суд ухвалою від 06 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
06 серпня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на реальності оспорюваних поставок.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Київський завод ПТО" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід групп ЛТД" за листопад, грудень 2018 року, січень, квітень 2019 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік, півріччя 2019 року показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 28 січня 2020 року № 13/26-15-05-07-02-10/3658901.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних та оздоблювальних матеріалів тощо) в Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід групп ЛТД" за договором від 01 листопада 2018 року № 0111-2018-1 з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач звертав увагу на пояснення посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід групп ЛТД" щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, здобуті під час досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 жовтня 2019 року за № 12019100060004693 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.
На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві 24 лютого 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0972615572, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1955288,00 грн за основним платежем та 977644,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0982615572, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1764557,00 грн за основним платежем та 882278,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0992615572, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 45895,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд апеляційної інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ "Київський завод ПТО" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; рахунків на оплату; товарно-транспортних накладних; карток рахунку 201; актів отримання товару на складі; оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631; заявок на постачання товарів; протоколів приймання матеріальних цінностей; актів переміщення матеріальних цінностей; калькуляцій вартості виробництва продукції (в яких використано товари, придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід групп ЛТД"); звітів з виробництва. На підтвердження наявності сталих господарських взаємовідносин платником також подано й листування між сторонами правочину.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ "Київський завод ПТО" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.
Посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження, порушеного за частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, та протокол допиту посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід групп ЛТД" щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи об`єктивно не прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.
Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадової особи суб`єкта господарської діяльності не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагент можливо і має наміри щодо порушення податкового законодавства.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.
З огляду на встановлені Шостим апеляційним адміністративним судом обставини у цій справі щодо тиску на ОСОБА_1 з боку працівників податкової міліції не можна визнати й допустимим доказом її показання, надані 22 вересня 2020 року в судовому засіданні Окружного адміністративного суду м. Києва.
За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід групп ЛТД" господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -