ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа №750/12742/15-а
адміністративне провадження № К/9901/47046/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у складі колегії суддів: Безименної Н.В. (головуючий), суддів: Аліменка В.О., Бєлової Л.В. у справі за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови у наданні щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції протиправним;
1.2 - зобов`язати призначити у виплату з часу подання заяви (4 грудня 2015 року) щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченою Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 (далі - Порядок №505).
2. Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 2 лютого 2016 року позов задовольнив.
Визнав протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові щодо відмови у наданні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Зобов`язав Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради призначити виплату ОСОБА_1 з часу подання заяви (4 грудня 2015 року) щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
2.1 Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення виходив із того, що оскільки щомісячна адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та грошова компенсація за піднайом (найом) житла, що передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №450 (далі - Порядок №450), мають різну правову природу, тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 березня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.
3.1 Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) унеможливлює отримання військовослужбовцями та членами їх сімей однакових пільг, гарантій та компенсації з кількох різних підстав.
Апеляційний суд зазначив, що компенсація і допомога мають однакову правову природу, оскільки вони виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України з метою покриття витрат особи на проживання, у тому числі й за піднайом житла.
Відтак, військовослужбовець, який є внутрішньо переміщеною особою не має права отримувати одночасно грошову компенсацію відповідно до Порядку №450 та адресну допомогу відповідно до Порядку №505.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 Позивач є військовослужбовцем військової частини А4444, яка передислокована із смт. Приморський (м. Феодосія) в м. Чернігів.
4.2 27 листопада 2014 року рішенням Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради позивачу призначено допомогу переміщеним особам на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
4.3 30 січня 2015 року на адресу управління надійшов лист Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, який направляв для користування в роботі лист Міністерства соціальної політики Україні від 22 січня 2015 року №684/о/14-15/5. У листі зазначалось про те, що питання надання сім`ям військовослужбовців щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, слід розглядати у разі, якщо військовослужбовець не забезпечується житлом та не отримує виплат на зазначені цілі.
4.4 30 січня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, з метою попередження нецільового використання бюджетних коштів, винесено розпорядження №05-15/244 відповідно до якого припинено позивачу виплату допомоги з 1 лютого 2015 року до з`ясування.
4.5 4 грудня 2015 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради із заявою поновити йому виплату щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
4.6 Листом №05-06/28804 від 18 грудня 2015 року управління відмовило позивачу у призначенні допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки позивач отримує грошову компенсацію за піднайом житла з 9 липня 2014 року.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив йому у задоволенні позову. Звертає увагу на те, що щомісячна адресна допомога, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та грошова компенсація за піднайом житла відносяться до різних видів соціальних виплат, порядок їх призначення регулюється різними нормативно-правовими актами, а тому їх одночасне отримання не суперечить вимогам статті 14 Закону №2011-XII.
6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
8. Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
10. За змістом абзацу п`ятого цієї частини зазначеної статті Закону №2011-XII у разі відсутності службового жилого приміщення для інших військовослужбовців (крім рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі) військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім`ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому Грошову компенсацію.
11. Разом із тим у частині десятій статті 14 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.
12. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац сьомий частини першої статті 12 Закону №2011-XII).
13. Згідно з пунктом 1 Порядку №450 грошова компенсація виплачується особам офіцерського складу Збройних Сил у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло.
14. Водночас Порядком №505 Кабінет Міністрів України врегулював механізм надання Адресної допомоги усім відповідним (незалежно від наявності певного спеціального статусу, зокрема й статусу військовослужбовця) особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (пункт 1 цього Порядку).
15. Відповідно до пункту 2 Порядку №505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Розміри цієї грошової допомоги визначені у пункті 3 цього Порядку.
16. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що певна змістовна неоднаковість визначеної Порядком №505 адресної допомоги та грошової компенсації, передбаченої Порядком №450, не змінює одного й того ж цільового призначення цих виплат з державного бюджету.
17. В аспекті встановлених судами обставин у справі, що розглядається, слід зазначити, що військовослужбовець, який є також внутрішньо переміщеною особою, не має права отримувати одночасно грошову компенсацію, передбачену Порядком №450, та адресну допомогу відповідно до Порядку №505. Разом із тим така особа може обрати той вид зазначених компенсаційних виплат, який є для неї більш сприятливим.
18. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року (справа №750/2414/15-а).
19. Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
20. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 15 серпня 2019 року (справа №751/2087/16-а) не може бути прийняте до уваги, оскільки наведене судове рішення стосуються оцінки судом інших фактичних обставин, що унеможливлює використання висновків Верховного Суду в межах даних правовідносин. Зокрема, у зазначеній справі суд зробив висновок щодо права на компенсацію не одній, а двом особам - ОСОБА_2 та її чоловіку ОСОБА_3 . Кожен із них має право на відповідний вид компенсаційних виплат згідно Порядку №505 та Порядку №450.
21. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Закон №2011-XII унеможливлює отримання військовослужбовцями та членами їх сімей однакових пільг, гарантій та компенсації з кількох різних підстав.
22. Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
23. Відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,