ПОСТАНОВА
Іменем України
22 вересня 2021 року
Київ
справа №160/6846/21
адміністративне провадження № К/9901/23799/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 (головуючий суддя: Віхрова В.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 (головуючий суддя: Ясенова Т.І., судді: Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі №160/6846/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голос Дніпра", Товариства з обмеженою відповідальністю "Алесан", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетраграмматон 7" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи: Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голос Дніпра" (далі - ТОВ "Голос Дніпра"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Алесан" (далі - ТОВ "Алесан"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетраграмматон 7" (далі - ТОВ "Тетраграмматон 7") звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з окремими позовами до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - відповідач), треті особи: Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради (далі третя особа-1), Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради (далі - КП Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради або третя особа-2), в яких просили:
визнати нечинним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №441 від 27.04.2021 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги) та демонтаж рекламних засобів" з моменту його прийняття.
Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 справи №160/6845/21 (за позовом ТОВ "Алесан"), №160/6846/21 (за позовом ТОВ "Голос Дніпра" та №160/6781/21 (за позовом ТОВ "Тетраграмматон 7") об`єднано в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі номер №160/6846/21.
29.04.2021 позивачами до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано заяву про забезпечення адміністративного позову, у якій заявники просили суд забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.04.2021 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги) та демонтаж рекламних засобів" до набрання рішення суду у цій справі законної сили;
- заборони до набрання рішення суду законної сили Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради та/або будь-якому іншому структурному підрозділу Дніпровської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Дніпровської міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж рекламних засобів (рекламних конструкцій) ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7" за наступними адресами:
вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. № 58 (дозвіл № 2612/64);
вул. Набережна Перемоги, розділова смуга, біля лінії розвороту (дозвіл № 2612/131);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд. № 29 (дозвіл № 2612/132);
вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. № 30 (дозвіл № 2612/133);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд. 30, біля в`їзду (дозвіл № 2612/134);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд.30 (дозвіл № 2612/135);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд. № 5 (дозвіл № 2612/136);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд. 40 (дозвіл № 2612/137);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд.№ 44 (дозвіл № 2612/138);
вул. Набережна Перемоги, 51 (дозвіл № 2612/139);
вул. Набережна Перемоги, 56-А (дозвіл № 2612/140);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд. 78 (дозвіл № 2612/141);
вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 82 Б (дозвіл № 2612/142);
вул. Набережна Перемоги, в районі будинку 82/Б (дозвіл № 2612/143);
вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 102 Д (дозвіл № 2612/144);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд. 102 Б (дозвіл № 2612/145);
вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. № 82 Б (дозвіл № 2612/209);
вул. Набережна Перемоги, 10 К, на розділовій смузі (дозвіл № 2612/220);
- заборони до набрання рішення суду законної сили Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради та/або будь-якому іншому структурному підрозділу Дніпровської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Дніпровської міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж рекламних засобів (рекламних конструкцій) ТОВ "АЛЕСАН" за наступними адресами:
вул. Набережна Перемоги, в районі будинку 9-Б, на розподільчій смузі (дозвіл №1675/61);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд. 29 А (дозвіл №1675/79);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд.100 (дозвіл №1675/101);
вул. Набережна Перемоги, в районі буд. № 44 (дозвіл №1675/122);
- заборони до набрання рішення суду законної сили Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради та/або будь-якому іншому структурному підрозділу Дніпровської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Дніпровської міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж рекламних засобів (рекламних конструкцій) ТОВ "ГОЛОС ДНІПРА" за наступними адресами:
вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 100 (дозвіл № 2782/71);
вул. Набережна Перемоги, 102 (дозвіл № 2782/72);
вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 36 (дозвіл № 2782/73);
вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 40 А (дозвіл № 2782/74);
вул. Набережна Перемоги, 30 (дозвіл № 2782/75);
вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 58 (дозвіл № 2782/119).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021, задоволено заяву ТОВ "ГОЛОС ДНІПРА", ТОВ "Алесан", ТОВ "Тетраграмматон 7" про забезпечення позову.
Зупинено дію рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.04.2021 року №441 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги) та демонтаж рекламних засобів" до набрання рішення суду у цій справі законної сили.
Заборонено до набрання рішення суду законної сили Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради та/або будь-якому іншому структурному підрозділу Дніпровської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Дніпровської міської ради вчиняти будь-які дії спрямовані на демонтаж рекламних засобів (рекламних конструкцій) ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7", ТОВ "Алесан", ТОВ "ГОЛОС ДНІПРА" за адресами, згідно переліку.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
27.04.2021 Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення №441 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги) та демонтаж рекламних засобів", яким вирішено:
1. Затвердити схему розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги), що додається.
2. Розповсюджувачам зовнішньої реклами, рекламні засоби яких не відповідають схемі (п.1 цього рішення) за місцем розташування та видом, забезпечити демонтаж рекламних засобів протягом семи днів із дати прийняття цього рішення (далі рішення №441).
У подальшому розташування окремо розташованих рекламних засобів можливе тільки відповідно до затвердженої схеми.
3. Установити, що у разі невиконання демонтажу розповсюджувачами зовнішньої реклами у визначений термін недемонтовані рекламні засоби підлягають примусовому демонтажу на підставі цього рішення (без прийняття додаткового рішення про примусовий демонтаж).
4. КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради:
4.1 У разі невиконання демонтажу рекламних засобів розповсюджувачами реклами у визначений рішенням термін здійснити примусовий демонтаж цих рекламних засобів власними силами або із залученням сторонніх організацій.
4.2. Здійснювати контроль за розміщенням рекламних засобів розповсюджувачами зовнішньої реклами відповідно до схеми (п.1 цього рішення).
5. Департаменту громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради вжити заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та громадського порядку під час проведення робіт із демонтажу рекламних засобів.
6. Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради оформити дозволи на розміщення зовнішньої реклами відповідно до схеми (п.1 цього рішення).
7. Визнати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету міської ради від 24.03.2020 №394 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги) та демонтаж рекламних засобів".
8. Контроль за виконанням цього рішення покласти на секретаря Дніпровської міської ради.
З посиланням на очевидну протиправність зазначеного рішення, позивачі звернулися з позовом до суду. 29.04.2021 позивачі подали заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення та заборони вчиняти певні дії.
ІV. АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКІВ
Заява мотивована тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення з боку відповідача та третіх осіб допущені численні порушення норм чинного законодавства, яке регулює питання розміщення зовнішньої реклами. Стверджуючи про неправомірність оскаржуваного рішення відповідача заявниками зазначено, що рішення виконавчого комітету про затвердження схеми розташування рекламних засобів, із не включенням до неї об`єктів, на які раніше було видано дозвіл і термін яких не сплив, не може визнаватися рішеннями про зміну містобудівної ситуації стосовно певного об`єкта за відсутності підстав та умов зміни містобудівної ситуації, відсутності фактичних змін в організації зовнішнього рекламного оформлення.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вказаний спосіб, заявники вказують на те, що виконання вказаного рішення відповідача до вирішення позову щодо його законності становить суттєву загрозу їх інтересам, оскільки в разі демонтажу рекламних конструкцій при подальшому задоволенні судом позову, відновлення порушених прав позивачів потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, так як потребуватиме відновлення цілісності конструкцій, повторного монтажу та оплати вказаних витрат, відшкодування збитків. А в разі встановлення на відповідних об`єктах рекламних конструкцій третіх осіб, відновлення порушених прав та інтересів позивачів може стати взагалі неможливим.
Також заявники стверджують, що до оскаржуваного рішення були включені конструкції рекламних розповсюджувачів (ТОВ "Алесан", ТОВ "Тетраграмматон 7"), власниками яких є ОСОБА_1, що на переконання останніх, свідчить про упередженість місцевої влади до окремих осіб, які здійснюють свою підприємницьку діяльність на території міста Дніпро.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди попередніх інстанцій встановили, що оскаржуваним у цій справі рішенням, відповідач, серед іншого, уповноважив КП "Управління контролю за благоустроєм міста" здійснити демонтаж 18 конструкцій ТОВ "ТЕТРАГРАММАТОН 7", 6 конструкцій ТОВ "ГОЛОС ДНІПРА" та 4 конструкції ТОВ "АЛЕСАН" у разі нездійснення вказаними підприємствами демонтажу самостійно. Таким чином, на переконання суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на час подання позивачами заяви наявною була очевидна небезпека заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в цій адміністративній справі. Водночас суди попередніх інстанцій констатували, що вжиття обумовлених у заяві заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати ці рішення та відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Голос Дніпра", ТОВ "Алесан", ТОВ "Тетраграмматон 7" в повному обсязі. Касаційна скарга насамперед обґрунтована тим, що заявниками не надано доказів в підтвердження наявності обґрунтованих підстав вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди їх правам та інтересам. Скаржник стверджує, що доводи позивачів про втрату можливості використання місць розміщення їх рекламних засобів в майбутньому, оскільки дозволи на вказані місця розміщення рекламних засобів можуть бути надані іншим особам, є припущенням а не фактом, підтвердженим доказами. Також скаржник зазначає, що обґрунтування заяви про забезпечення позову за змістом подібне до обґрунтування та мотивації позовної заяви, в якій позивачі оскаржують законність рішення міської ради. Крім того, законодавцем передбачено право розповсюджувача реклами, у разі його демонтажу, повернути таке майно у встановленому законом порядку, що спростовує доводи заявників про загрозу майну.
При розгляді питання обґрунтованості застосування заходів забезпечення позову скаржник просить врахувати висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 11.03.2021 (справа №260/1168/19) з подібних правовідносин.
ТОВ "Голос Дніпра", ТОВ "Алесан", ТОВ "Тетраграмматон 7" (позивачі) подали відзив у якому просили відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 160/6846/21.
У відзиві наголосили, що оскаржуваним рішенням №441 затверджено схему розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги), в графічних додатках до якої не включено жодної конструкції Позивачів.
Також всі можливі місця у цій схемі, які визначені для розташування рекламних конструкцій, зайняті іншими розповсюджувачами зовнішньої реклами.
Стверджували, що позивачів позбавили права на розташування рекламних конструкцій на цій вулиці Дніпра взагалі та змусили за власний кошт демонтувати рекламні конструкції, що в свою чергу призведе до матеріальних та комерційних втрат.
Позивачі зазначили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав, а також покликались на очевидну протиправність рішення № 441.
Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву не скористалися.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Згідно із частиною п`ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В контексті вимог статей 4, 241 КАС України ухвала суду є судовим рішенням, відповідно на неї розповсюджуються статей 211, 242, 244, 262 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №640/6840/20.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивачі зазначили, що очевидність небезпеки полягає в тому, що в разі демонтажу рекламних конструкцій при подальшому задоволенні судом позову, відновлення порушених прав позивачів потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, так як потребуватиме відновлення цілісності конструкцій, повторного монтажу та оплати вказаних витрат, відшкодування збитків. Крім того, на переконання заявників, в разі встановлення на відповідних об`єктах рекламних конструкцій третіх осіб, відновлення порушених прав та інтересів позивачів може стати взагалі неможливим.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
В цій справі, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував тим, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивачів.
В оскарженому рішенні №441 "Про затвердження схеми розташування окремо розташованих рекламних засобів по вул. Набережній Перемоги (на ділянці від Мерефо-Херсонського моста до пл. Перемоги) та демонтаж рекламних засобів" відповідач зазначив, що при його прийнятті керується вимогами законів України "Про рекламу", "Про місцеве самоврядування в Україні", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067
Закон України від 03.07.1996 №270/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон № 270/96-ВР) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Відповідно до статті 1 цього Закону зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.
Статтею 3 Закону № 270/96-ВР передбачено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (далі - Типові правила №2067). Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
За приписами пункту 28 Типових правил №2067 (зі змінами), у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл.
Отже Типові правила № 2067 місять підстави та порядок зміни місць розташування рекламного засобу з наданням розповсюджувачу зовнішньої реклами інформації щодо іншого рівноцінного місця.
Також правовідносини з демонтажу рекламних засобів в м. Дніпрі, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.08.2011 №1148 (далі Положення №1148). Цим Положенням встановлено порядок демонтажу, обліку, зберігання рекламних засобів, розташованих на місцях, що перебувають у комунальній, державній або приватній власності, з порушенням встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами на території м. Дніпра.
Відповідно до положень пункту 1.4 Положення № 1148 демонтажу підлягають, зокрема, рекламні засоби у разі невідповідності місця розташування або самого рекламного засобу затвердженій пооб`єктній схемі оформлення міського середовища засобами зовнішньої реклами та у разі будь-якої реконструкції, ремонту, зміни містобудівної ситуації, будівництва на території з місцем розташування рекламного засобу у випадку невиконання демонтажу у встановлений строк розповсюджувачем зовнішньої реклами.
Згідно із підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 1148, розповсюджувач зовнішньої реклами щодо рекламного засобу, який відповідає визначенню, наданому в пунктах 1.4.2 - 1.4.9 цього Положення, повинен усунути порушення порядку розміщення зовнішньої реклами або демонтувати рекламний засіб самостійно (за власний рахунок, власними силами) у термін, визначений у попередженні, виданому КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради.
У разі невиконання розповсюджувачем зовнішньої реклами вимог попередження (окрім випадків, передбачених пунктами 1.4.2, 1.4.3 цього Положення № 1148) або якщо рекламні засоби не мають власника, або такі, власника яких встановити не можливо, та/або адреса власника невідома, а також в інших випадках, якщо таке попередження не видавалося відповідно до пункту 2.2 цього Положення, КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради надає робочому органу інформацію для підготовки проекту рішення виконавчого комітету міської ради про демонтаж рекламних засобів. У рішенні виконавчого комітету міської ради зазначається перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу, із зазначенням місць їх розташування (пункт 2.5 Положення).
Згідно із пунктами 2.8-2.10 Положення № 1148, про проведений демонтаж рекламного засобу складається акт проведення демонтажу рекламного засобу, який підписується представником робочого органу та представником КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, а також іншими зазначеними у пункті 2.7 цього Порядку особами, що були присутні під час його проведення. У разі відмови присутньої під час проведення демонтажу особи від підпису в акті робиться відповідна відмітка.
Акт проведення демонтажу рекламного засобу складається у 2 примірниках, один з яких залишається у КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, другий - у робочому органі. Копія акта надається розповсюджувачу зовнішньої реклами за його письмовим зверненням.
Демонтовані рекламні засоби зберігаються КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради згідно з Положенням у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо). Демонтовані рекламні засоби можуть бути передані на тимчасове зберігання відповідній організації.
Відповідно до пункту 2.11 цього Положення № 1148, розповсюджувач зовнішньої реклами має право на повернення демонтованого рекламного засобу після звернення до КП "Управління контролю за благоустроєм міста" з наданням таких документів:
- заяви на ім`я начальника КП "Управління контролю за благоустроєм міста" про повернення демонтованого рекламного засобу;
- завіреної копії документа, що підтверджує право власності (інше майнове право) на демонтований рекламний засіб;
- документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП "Управління контролю за благоустроєм міста", пов`язаних з демонтажем рекламного засобу, його транспортуванням та зберіганням, а також відновленням благоустрою місця розташування рекламного засобу після проведеного демонтажу;
- документа, що підтверджує право особи, яка звернулася до КП "Управління контролю за благоустроєм міста", одержати демонтований рекламний засіб.
Повернення рекламних засобів розповсюджувачу зовнішньої реклами проводиться за актом про повернення майна (пункт 2.13 Положення № 1148 )
Проте оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять оцінки можливості застосування Типових правил № 2067 та Положення №1148.
Отже, Верховний суд наголошує, що рішення про демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, проте демонтаж має здійснюватися з підстав передбачених нормативним актом про рекламу, який у визначених випадках передбачає повернення майна.
Водночас оскаржене рішення № 441 прийняте органом місцевого самоврядування та є чинним, отже до розгляду справи по суті передчасно робити висновки щодо його протиправності або спричинення шкоди в наслідок його реалізації.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19, від 17.10.2019 у справі №640/7285/19, від 18.02.2021 у справі №640/3755/20 та від 11.03.2021 у справі №260/1168/19.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Проте, ухвала суду першої інстанції не містить належних та переконливих мотивів застосування заходів забезпечення позову. Між тим, саме мотивувальна частина ухвали дозволяє упевнитися в законності застосованих заходів забезпечення позову.
Апеляційний адміністративний суд на зазначене порушення не відреагував і не перевірив доводи апеляційної скарги та законності ухвали суду першої інстанції, а фактично повторно розглянув доводи заяви про забезпечення позову.
Таким чином на думку колегії суддів вжиті судами попередніх інстанцій заходи у спірному випадку є необґрунтованими.