ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 822/1786/16
адміністративне провадження № К/9901/12221/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Науменка М.П.,
представника відповідача Калужської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Дживальдіс" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року (судді: Залімський І.Г., Сушко О.О., Мацький Є.М.) у справі за позовом Приватного підприємства "Дживальдіс" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,
в с т а н о в и в :
Приватне підприємство "Дживальдіс" (далі - ПП "Дживальдіс", позивач) звернулося до суду з позовом до Кам`янець-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Кам`янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області, відповідач), правонаступником якої є Головне управління ДПС у Хмельницькій області, в якому з урахуванням заяви про уточнення до позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.04.2016 №0000042201 в частині грошового зобов`язання в сумі 597187,50 грн та №0000032201 в частині донарахування грошового зобов`язання в сумі 537468,75 грн.
Справа неодноразово переглядалась різними судовими інстанціями.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмолено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пункту 44.1 статті 44 та пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також абзаців 1-7,9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", з огляду на їх застосування без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.01.2020 по справі №824/1042/18-а, від 05.01.2021 по справі №824/1042/18, від 17.07.2019 по справі №826/18656/14, від 18.07.2019 по справі №805/4535/16-а, від 12.06.2018 по справі №826/11879/13-а, від 08.05.2018 по справі №815/3526/17, від 23.05.2018 по справі №804/2551/13-а, від 04.09.2020 по справі №1640/278318, від 16.03.2021 по справі №812/407/18, від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 05.01.2021 по справі №820/1124/17, від 17.01.2018 по справі №826/1244/13-а, від 11.02.2021 по справі №826/8228/16, від 27.02.2018 по справі №811/2154/13-а, від 09.03.2019 по справі №810/302/15, від 30.03.2018 по справі №821/2106/13-а, від 05.09.2019 по справі №814/3742/14, від 26.03.2020 по справі №815/3054/15, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14, від 06.02.2018 по справі №804/11813/13-а, від 16.03.2021 по справі №812/407/18, від 24.02.2021 по справі №380/215/20, від 20.03.2020 по справі №813/5407/15, від 10.04.2020 по справі №440/1082/19, від 02.07.2020 по справі №813/4647/17 та від 16.04.2020 по справі №810/3443/18.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги, а представник відповідача - свої заперечення, з підстав та обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі та відзиві на неї, відповідно.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з 04.02.2016 по 17.03.2016 працівниками Кам`янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Дживальдіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 07.12.2011 по 21.12.2014, за результатами якої складено Акт від 24.03.2016 №185/22-09-14-00/37971230.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 479 861 грн та пп. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 536 564 грн.
05 квітня 2016 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом були винесені податкові повідомлення - рішення: №0000042201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на 536564 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 477750 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 134141 грн; №0000032201, яким ПП "Дживальдіс" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 596647,5 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 477318 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 119329,5 грн.
Позивач вважає необґрунтованими висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій з придбання ПП "Дживальдіс" в 2014 році у ПП "Фірма "Юнікс" масла "Селянське 73%" в кількості 63000 кг на суму 2866500,03 грн та, як наслідок, протиправними податкові повідомлення-рішення від 05.04.2016 №0000042201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем на 477750 грн та за штрафними санкціями на 119437,50 грн та №0000032201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем на 429975 грн та за штрафними санкціями на 107494 грн, а тому звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.
Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, зазначивши при цьому, що надані позивачем документи для підтвердження господарських операцій з ПП "Фірма "Юнікс" не можуть вважатись первинними, з огляду на наявність певних недоліків у їх оформленні, суперечливість відомостей зазначених у таких документах, а також відсутність обов`язкових реквізитів окремих документів, що об`єктивно унеможливлює можливість підтвердження такими документами реальності господарських операцій між ПП "Фірма "Юнікс" та ПП "Дживальдіс" у грудні 2014 року. До того ж, згідно вказаних документів не можливо встановити у повному обсязі походження товару, поставки якого від ПП "Фірма "Юнікс" до ПП "Дживальдіс" задокументовано у грудні 2014 року.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, будь-які