ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа №360/4754/19
адміністративне провадження № К/9901/14709/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Совяка-Круковського М.В.,
представника позивача Колосара М.Є.,
представників відповідача - Давидової О.В., Ставера О.І., Буракової О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (судді Міронова Г.М., Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі № 360/4754/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - Управління ДМС України в Луганській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29 березня 2013 року, яким скасоване рішення Управління ДМС України в Луганській області від 20 листопада 2012 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що спірне рішення відповідача є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не зазначено, які саме документи, подані ОСОБА_1 з метою оформлення набуття громадянства, є фальшивими. Також з листа відповідача не вбачається, які обставини, вказують на те, що ОСОБА_1 діяв свідомо, подаючи фальшиві документи. На адресу позивача не надходило повідомлення про скасування рішення про набуття ним громадянства України, а також не вживалися заходи щодо вилучення паспорту громадянина України. Крім того, позивач не притягувався до кримінальної відповідальності за умисне використання підроблених документів згідно із статтею 358 Кримінального кодексу України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 27 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи означене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав зобов`язання щодо припинення громадянства Російської Федерації, що є порушенням чинного законодавства України для набуття громадянства. Крім того, прокуратурою Харківської області проводиться екстрадиційна перевірка щодо наявності підстав, які можуть перешкоджати видачі громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який розшукується компетентними органами іноземної держави для притягнення до кримінальної відповідальності. За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані виключно на уникнення його видачі, як громадянина Російської Федерації, в рамках екстрадиційної процедури.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2020 року скасував рішення Луганського кружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та ухвалив нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Це рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що особливістю даної справи є відсутність як у матеріалах справи, так і у відповідача документів, які б підтверджували наявність безпосередньо спірного рішення відповідача та всіх документів, які слугували підставою його прийняття. У такому випадку суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість дослідити чи приймалося взагалі рішення відповідача від 29 березня 2013 року, чи була дотримана процедура його прийняття та чи було воно реалізоване в установленому законодавством порядку. На думку колегії суддів апеляційного суду, листи та інформація правоохоронних органів не можуть слугувати підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, оскільки відповідач посилається на обставини, які йому стали відомі на теперішній час. Натомість, суб`єкт владних повноважень повинен доказувати правомірність свого рішення саме на час його прийняття, та не може керуватись обставинами та доказами, яких не існувало на такий момент.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, її рух у касаційній інстанції, позиція інших учасників справи
Управління ДМС України в Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, в якій скаржником ставить питання про скасування вказаного судового рішення та залишення в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року.
У касаційній скарзі скаржник звертає увагу, що ненадання Управлінням ДМС України в Луганській області до суду спірного рішення зумовлено об`єктивними, незалежними від волі відповідача обставинами, а саме тимчасовою окупацією території України, в тому числі міста Луганська, де знаходиться особа справа ОСОБА_1 . У зв`язку із цим відповідачем було надано інші належні та допустимі докази, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо належності позивача до громадянства Російської Федерації, проте ці докази помилково не були враховані та досліджені судом апеляційної інстанції, що потягло постановлення незаконного рішення у справі. При цьому скаржник погоджується з тим, що листи правоохоронних органів не були підставою для прийняття рішення про скасування громадянства ОСОБА_1, разом з тим надані відповідачем документи доводять належність останнього до громадянства іноземної держави.
Скаржник наголошує, що на теперішній час ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації та звинувачується правоохоронними органами цієї держави у скоєнні кримінального злочину, перебуває у міжнародному розшуку та прокуратурою Харківської області здійснюються заходи щодо його екстрадиції. Відтак, не взявши до уваги та не дослідивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права.
Одночасно відповідач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права - статті 8 Закону України "Про громадянство України" та пунктів 24, 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215.
Ухвалою від 03 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити без задоволення касаційну скаргу Управління ДМС України в Луганській області, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року залишити без змін, оскільки скаржник фактично не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції за результатами дослідження доказів по справі та ставить питання про їх переоцінку, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому, до відзиву на касаційну скаргу представник позивача долучив клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), мотивоване відсутністю підстав касаційного оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року, позаяк в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції застосував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах і дослідив усі наявні в матеріалах справи докази та надав їм правильну правову оцінку.
На клопотання представника позивача про закриття касаційного провадження Управління ДМС України в Луганській області надало заперечення, у яких просить відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що особливістю даної справи є відсутність оскаржуваного рішення відповідача з об`єктивних причин, через що останнім було надано інші належні та допустимі докази по справі, які суд апеляційної інстанції не дослідив. У свою чергу, Верховний Суд не викладав висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Ухвалою від 22 червня 2021 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні з 23 червня 2021 року.
За наслідками розгляду касаційної скарги Управління ДМС України в Луганській області у попередньому судовому засіданні колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення справи № 360/4754/19 у судове засідання, у зв`язку із чим ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05 серпня 2021 року.
05 серпня 2021 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням членів судової колегії Загороднюка А.Г. та Єресько Л.О. у відпустці. Розгляд справи призначено на 02 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2021 року задоволено заяву Управління ДМС України в Луганській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 360/4754/19. Забезпечено участь представника Управління ДМС України в Луганській області у судовому засіданні, яке відбудеться 02 вересня 2021 року о 12 годині, в режимі відеоконференції. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції доручено Луганському окружному адміністративному суду.
У судовому засіданні 02 вересня 2021 року Судом оголошено перерву до 16 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року задоволено заяву Управління ДМС України в Луганській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 360/4754/19. Забезпечено участь представника Управління ДМС України в Луганській області у судовому засіданні, яке відбудеться 16 вересня 2021 року об 11 годині 30 хвилин, в режимі відеоконференції. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції доручено Луганському окружному адміністративному суду.
У судовому засіданні 16 вересня 2021 року представники відповідача підтримали вимоги касаційної скарги та просили їх задовольнити.
Представник позивача просив відмовити у задоволенні касаційної скарги Управління ДМС України в Луганській області, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав, викладених у відзиві.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
20 листопада 2012 року рішенням Управління ДМС в Луганській області громадянину Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України".
Того ж дня ОСОБА_4 оформлено довідку № 141 про реєстрацію його громадянином України.
01 березня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку зареєстровано шлюб між громадянами України - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що вчинено відповідний актовий запис № 97 і видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінив прізвище на " ОСОБА_1".
12 березня 2013 року Антрацитівським міським відділом Управління ДМС в Луганській області позивач був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 .
До реєстрації шлюбу та у шлюбі з ОСОБА_5 у позивача народилося четверо дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Листом відповідача від 25 жовтня 2019 року № 4401.3.2-22520/44.1-19 позивача повідомлено, що рішенням від 29 березня 2013 року скасовано рішення Управління ДМС в Луганській області від 20 листопада 2012 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 на підставі статті 21 Закону України "Про громадянство України".
Також судами встановлено, що відповідно до листа Головного управління МВС РФ по Ростовській області від 11 листопада 2019 року № 41/7/11-23934 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Російської Федерації на підставі частини першої статті 13 Закону Російської Федерації від 28 листопада 1991 року № 1948-1 "Про громадянство Російської Федерації".
Згідно наданої правоохоронними органами Російської Федерації на адресу Відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції в Харківській області інформації, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, документований паспортом громадянина Російської Федерації НОМЕР_3 від 26 березня 2003 року, який на даний час є дійсним. Відомостей щодо виходу із громадянства Російської Федерації не виявлено.
Крім того встановлено, що прокуратурою Харківської області проводиться екстрадиційна перевірка щодо наявності підстав, які можуть перешкоджати видачі громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який розшукується компетентними органами іноземної держави для притягнення до кримінальної відповідальності.
З інформації № 101/2019 про ототожнення дактилокарта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 21 жовтня 2019 року № 19/121/18-6153, наданої на виконання ухвали суду першої інстанції щодо витребування доказів Харківською місцевою прокуратурою № 2, вбачається, що проведеною 21 жовтня 2019 року в секторі дактилоскопічного обліку Харківського НДЕКЦ МВС України за допомогою АДІС "ДАКТО-2000", відбитків пальців рук, які надійшли на бланку Інтерпол, як особи на ім`я " ОСОБА_1", ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Луганська область, м.Антрацит, установлено збіг наданих відбитків пальців рук з відбитками пальців рук на дактилокарті, заповненій на ім`я " ОСОБА_11", ІНФОРМАЦІЯ_7, місце народження: м. Черкаси, місце проживання: АДРЕСА_1, дактилоскопійований: 21 жовтня 2019 року в Київському ВП ГУНП в Харківській області.
Відповідно до облікової карти особи ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Олександрівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 02 березня 2011 року, був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5, дата видачі 18 травня 2012, строком дії до 18 травня 2022 року.
Згідно листа Управління ДМС України в Кіровоградській області від 25 листопада 2019 року № 3501.3/16949-19 фізична особа з персональними даними - ОСОБА_4, він же ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, він же ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, за обліками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Кіровоградській області станом на 11 листопада 2019 року, зареєстрованим/знятим з реєстраційного обліку не значиться. За обліками Олександрійського РС УДМС України в Кіровоградській області 02 березня 2011 року на ім`я фізичної особи із персональними даними ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Черкаси, оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 у зв`язку з непридатністю для користування та на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_6, виданого 07 серпня 2010 року Черкаським РВ УМВС України в Кіровоградській області.
Відповідно до листа Управління ДМС України в Черкаській області від 27 листопада 2019 року № 7101.6.4/27367-19 посадовими особами Управління ДМС України в Черкаській області проведено службову перевірку щодо законності документування паспортом громадянина України ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, за результатами якої 05 листопада 2019 року підготовлено і направлено до ДМС України для затвердження висновок службової перевірки. Відповідно до книги обліку надходження паспортів та видачі їх громадянам ВС ГІРФО Черкаського РВ УМВС (Ф.2) паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_11 документований 22 грудня 2010 року, у зв`язку з порчею попереднього. Заява про видачу паспорта громадянина України (Ф.1) відсутня.
Застосування норм права та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Згідно зі статтею 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України (далі - Закон № 2235-III; тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення).
За наведеним у статті 1 вказаного Закону визначеннями, громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;
зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
Однією із підстав набуття громадянства України є територіальне походження (стаття 6).
За змістом статті 8 Закону № 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Відповідно до статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення і перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів і провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215 у редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України).
За змістом пункту 22 Порядку № 215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, серед іншого, подає зобов`язання припинити іноземне громадянство.
Згідно з пунктом 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
Пунктами 96- 97 Порядку № 215 визначено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.
Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
Проаналізувавши наведені норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, Верховний Суд зазначає, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України і на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Тобто, необхідною і обов`язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону № 2235-III є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Окрім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо неправдивих або фальшивих відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2020 року та від 27 січня 2021 року у справах № 520/2915/19, № 826/15657/16 відповідно.
Виникнення спірних правовідносин у даній справі обумовлено незгодою позивача із рішенням Управління ДМС України в Луганській області від 29 березня 2013 року, яким скасоване рішення від 20 листопада 2012 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 .
Підставою прийняття спірного рішення є те, що позивач надав фальшиві документи щодо припинення ним громадянства Російської Федерації.
Судами встановлено, що рішення міграційного органу, яке є предметом судового контролю у даній справі, та документи, які слугували підставою для його прийняття, відсутні, оскільки особова справа ОСОБА_1 залишилася у місті Луганську, яке відноситься до тимчасово окупованої території України у світлі загальновідомих обставин. Тобто відповідачем не надано та матеріалами справи не містять жодних доказів здійснення ним перевірки, встановлення і підтвердження обставин щодо виконання/невиконання позивачем зобов`язання припинити іноземне громадянство.
Колегія суддів погоджується з доводами заявника касаційної інстанції, що ненадання зазначених документів відбулося з об`єктивних і незалежних від його волі обставин, однак це не спростовує висновок суду апеляційної інстанції інстанцій щодо неможливості перевірки як наявності спірного рішення Управління ДМС у Луганській області від 29 березня 2013 року загалом, так і підстав його прийняття.
Відтак, самі собою твердження міграційного органу про подання позивачем фальшивих документів щодо припинення ним громадянства іноземної держави не є доказами у розумінні положень статей 72-76 КАС України, на підставі яких суди могли встановити наявність або відсутність обставин (фактів), на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також у розрізі вимог процесуального закону оспорюване позивачем рішення неможливо перевірити на предмет його відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, що є вирішальним при вирішенні публічно-правового спору, предметом оскарження в якому є рішення суб`єкта владних повноважень.
В цьому аспекті колегія суддів зауважує, що обов`язок доказування або виправлення помилок і недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі, не є підставою для обмеження у правах і свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.
Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Як під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі, відповідач на обґрунтування правомірності рішення про скасування рішення про набуття громадянства України ОСОБА_1, посилається на інформацію, здобуту від міграційних органів України та правоохоронних органів Російської Федерації.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що хоча листи правоохоронних органів іноземної держави є джерелом інформації, однак не можуть слугувати належними та допустимими доказами підтвердження факту умисного та свідомого подання позивачем до міграційного органу фальшивих документів щодо припинення ним громадянства Російської Федерації у розумінні Закону № 2235-III, тим більше, що вказана інформація була отримана відповідачем значно пізніше прийняття спірного рішення від 29 березня 2013 року, тобто поза межами часових рамок спірних правовідносин.
Апеляційний суд обґрунтовано зазначив про те, що суб`єкт владних повноважень повинен доказувати правомірність свого рішення саме на час його прийняття, та не може керуватись обставинами та доказами, яких не існувало на такий момент.
Це в першу чергу висновується із приписів частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тож беручи до уваги встановлені судами обставини у зіставленні з наведеними процесуальними нормами можна дійти висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не може посилатися на інформацію, яка міститься у листах правоохоронних органів Російської Федерації, як на підставу правомірності прийнятого ним рішення від 29 березня 2013 року про скасування рішення Управління ДМС України в Луганській області від 20 листопада 2012 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1, оскільки така інформація не перебувала у його розпорядженні на час прийняття зазначеного рішення і, відповідно, не могла бути покладена в його основу.
Суд наголошує, що позбавлення особи громадянства України повинно ґрунтуватися виключно на законодавчо визначених для цього підставах. Тож не доведені (не підтверджені) належними доказами твердження міграційного органу про "ймовірне" порушення ОСОБА_1 вимог закону при отриманні громадянства України, не можуть слугувати підставою для його позбавлення юридичного зв`язку із державою.
Так само колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на наявність у позивача чотирьох паспортів громадянина України та проведення прокуратурою Харківської області екстрадиційної перевірки щодо нього, оскільки вказані обставини не підлягають урахуванню при розгляді даної адміністративної справи, адже не стосуються предмета її доказування, натомість, їм може надаватися оцінка іншими компетентними органами відповідно до вимог Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів.
Принагідно зауважити, що подана позивачем заява про набуття громадянства України з доданими до неї документами була перевірена фахівцями відповідача, за результатами розгляду якої у 2012 році останнім було прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням. При цьому, отримавши паспорт громадянина України на ім`я " ОСОБА_4", а у подальшому на ім`я " ОСОБА_1", позивач протягом багатьох років уважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України, адже паспорт громадянина України відповідно до вимог пункту 121 Порядку № 215 у нього так і вилучений не був.
У вимірі спірних правовідносин не може залишатися поза увагою й та обставина, що позивач має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, які є громадянами України, адже виходячи з практики Європейського суду з прав людини, а саме з визначення критерію "необхідності у демократичному суспільстві", суд оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть сторони при застосуванні таких обмежень. Тому Верховний Суд уважає за потрібне зробити висновок, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Підсумовуючи наведене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, рішення Управління ДМС в Луганській області про скасування набуття громадянства України ОСОБА_12 не можна вважати правомірним та обґрунтованим.
У зв`язку із цим колегія суддів констатує, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка. Судом апеляційної інстанції ураховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того, під час розгляду справи судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, вони не спростовують висновків апеляційного суду і фактично зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин.
Понад те, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами частин першої та другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.