ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 280/5635/20
адміністративне провадження № К/9901/2502/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу приватного виконавця ОСОБА_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (головуючий суддя - Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (колегія суддів - Панченко О.М., Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі №280/5635/20
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс"
про неправомірною та скасування постанови, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.06.2020 ВП №61952773 по примусовому виконанню виконавчого напису №8735, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із прийнятою відповідачем постановою від 25.06.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по примусовому виконанню виконавчого напису №8735. Посилається на приписи ст. 1, 2, 4, 5, 18, 23-26 Закону України "Про виконавче провадження" та зауважує, що позивач постійно проживає та працює на території Запорізької області, на території м. Києва у позивача відсутнє будь-яке майно, отже місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець ОСОБА_2 здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи. Таким чином, на підставі ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" і ст. 287 КАС України просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.06.2020 ВП №61952773 по примусовому виконанню виконавчого напису №8735, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем.
Стягнуто на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 (АДРЕСА_3).
Ухвалюючи судові рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, у нього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №8735 від 15.04.2020.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
21 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на підтвердження чого наводить судові рішення у різних справах, як приклади прийняття судами протилежних рішень у подібних правовідносинах. Зокрема у справах №№160/4982/20, 560/2520/20, 520/5603/20 рішення ухвалені на користь боржника щодо неможливості відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника відмінним від місця його реєстрації, натомість у справах №№200/4020/20-а, 200/5040/20-а та 520/5605/20-а рішення прийняті на користь приватних виконавців та зроблено висновок щодо відсутності у приватного виконавця обов`язку перевіряти відомості щодо місця перебування боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, та відсутність підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем його виконання. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про наявність правової проблеми щодо правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, що підтверджує існування протилежної практики за судовими рішеннями у подібних правовідносинах. Посилається на те, що приватний виконавець при вирішенні питання відкриття виконавчого провадження здійснює перевірку відповідності виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", проте не здійснює перевірку змісту такого виконавчого документа. Вважає, що положення ч. 2 ст. 24 у взаємозв`язку з положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" щодо відомостей про "місце проживання", "місце перебування" чи "місцезнаходження" особи не можна тлумачити як вказівку на зареєстроване місце проживання, адже в Законі України "Про виконавче провадження" застосовуються всі три окремих поняття. Таким чином, вважає, що при відкритті виконавчого провадження не було допущено жодних порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Підставами для відкриття провадження є посилання скаржника на те, що рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Суду від 12 травня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви приватного виконавця ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №280/5635/20.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 04.11.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру №225169-2019 від 10.07.2019, фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою №4563 від 19.08.2020, виданою виконавчим комітетом Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Так, з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів на утриманих податків відповідно на запит у електронному вигляді від 17.06.2020, за період з 1 кварталу 2019 року по 2 квартал 2020 року, ОСОБА_1 працює у Фермерському господарстві "ім. Т.Г.Шевченка".
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2020 у справі №280/3693/20, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 щодо примусового виконання виконавчого напису №8735, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем. Визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2020 ВП 61952773, про стягнення з боржника основної винагороди від 30.04.2020 ВП 61952773, про арешт майна боржника від 30.04.2020 ВП 61952773, про арешт коштів боржника від 30.04.2020 ВП 61952773.
Однак, 08 серпня 2020 року на адресу Фермерського господарства "ім. Т.Г. Шевченка" надійшла оскаржувана постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.06.2020 ВП№61952773 по примусовому виконанню виконавчого напису №8735, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем.
Не погоджуючись із постановою Приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.06.2020 ВП №61952773, звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIIІ встановлено, що Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Частиною першою статті 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" №1403-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За змістом частини першої статті 4 Закону №1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1403-VIII державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Статтею 16 Закону №1403-VIII визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За визначеннями, поданими у статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-IV від 11.12.2003 (далі - Закон №1382-IV) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною другою статті 2 Закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За змістом статті 6 Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5942-VI від 20.11.2012 (далі - Закон №5942-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону№5942-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).