ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
21 вересня 2021 року
справа №140/3220/21
адміністративне провадження № К/9901/28877/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І. А., Гончарової І. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області
на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 року (у складі судді Ксензюка А. Я.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року (у складі колегії суддів Святецького В. В., Довгополова О. М., Гудима Л. Я.)
у справі №140/3220/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин"
до Головного управління ДПС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 4 березня 2021 року №18695 та зобов`язати податковий орган виключити Товариство з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.
1 квітня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про забезпечення позову, в якому заявник просив суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 4 березня 2021 року №18695 до набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що вказане рішення є підставою для безумовного зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних і розрахунків коригувань, поданих платником. Такі наслідки носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, сам по собі факт прийняття вказаного рішення покладає на платника додатковий обов`язок щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної і розрахунку коригування в реєстрі або відмову в такій реєстрації, а також порушення строку їх реєстрації. Негативні наслідки виникають також у контрагентів платників податків, оскільки до реєстрації податкової накладної є неможливим формування ними податкового кредиту по господарських операціях, що також негативно впливає на господарську діяльність позивача та його взаємовідносини із контрагентами, ставить під загрозу здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентами.
Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 2 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2021 року, заяву Товариства про забезпечення позову задовольнив. Зупинив дію рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 4 березня 2021 року №18695 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Задовольняючи вказане клопотання суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що включення позивача до переліку ризикових платників ПДВ тягне за собою правові наслідки, які носять для платника негативний характер, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а сам по собі факт включення платника податків до переліку ризикових платників податків покладає на платника додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів. Також негативні наслідки виникають у контрагентів платника податків, оскільки до реєстрації податкової накладної є неможливим формування податкового кредиту по господарських операціях, що зумовлює настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивачем не наведено достатніх доказів в обґрунтування поданої заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Від позивача відзив на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можл