РІШЕННЯ
Іменем України
15 вересня 2021 року
Київ
справа №800/516/16
адміністративне провадження № П/9901/60/18
Верховний Суд як суд першої інстанції у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І. Л., Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Корецького І.О.,
представників:
позивача - Пойди А.М., Бойченюка І.В.,
відповідача - не з`явився,
третьої особи - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 до Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вища рада правосуддя (далі - ВРП), про визнання незаконною та скасування постанови про звільнення з посади судді у зв`язку з порушенням присяги,
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА Й АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) з позовом, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати незаконою та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1622-VIII про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
Позов обґрунтував тим, що спірна постанова є незаконою, оскільки прийнята з порушенням порядку її прийняття, а саме всупереч вимог частин:
четвертої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; не здійснено обговорення обставин, підстав, оцінки доказів та висновків з обговорюваного питання);
п`ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України (не повідомлено про засідання за три дні до засідання, не перенесено розгляд справи у зв`язку з першою неявкою позивача);
восьмої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України (не виконано поіменне голосування присутніх народних депутатів).
У додаткових поясненнях позивач посилається на те, що відсутні будь-які докази, які свідчили про те, що питання про звільнення позивача з посади мало бути вирішене на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України, призначеному на 29 вересня 2016 року.
ВАСУ ухвалою від 28 жовтня 2016 року відкрив провадження у справі.
18 листопада 2016 року позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви, де він зазначив, що відповідач усупереч нормам частини восьмої статті 19 Регламенту Верховної Ради України здійснив на позачерговому пленарному засіданні розгляд питання про його звільнення з посади судді, оскільки від Президента України не надходило пропозиції щодо його звільнення.
Також відповідач порушив вимоги статті 25 Регламенту Верховної Ради України, оскільки відсутні будь-які докази, які підтверджують включення до порядку денного питання про розгляд проєкту постанови Верховної Ради України про звільнення його з посади судді за порушення присяги.
Крім того, відповідач не виконав вимоги частини першої статті 44, частини третьої статті 47 Регламенту Верховної Ради України щодо поіменного та особистого голосування присутніх народних депутатів, оскільки за його звільнення проголосували відсутні народні депутати, де голосування відбулося не безпосередньо після обговорення.
5 грудня 2016 року до ВАСУ надійшли заперечення проти адміністративного позову, у яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Вважає, що приймаючи спірну постанову Верховна Рада України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На обгрунтування заперечення, відповідач посилається на положення частини другої статті 19, частини другої статті 83, пункту 26 частини першої статті 85, пункту 2 частини другої статті 88, частини п`ятої статті 126, статті 131 Конституції України, статті 111, частин першої-третьої, п`ятої статті 116, статті 122 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI), статей 1, 3, частини першої статті 32 Закону України від 15 січня 1998 року №22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (зі змінами та доповненнями), частини восьмої статті 19, статті 26, частини першої статті 56, статей 216, 216-1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року №1861-VI (із змінами і доповненнями).
Представник відповідача зазначає, що звільнення судді з посади на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України за порушення суддею присяги здійснює Верховна Рада України за поданням ВРЮ. Повноваження встановлювати факти, що свідчать про таке порушення на час вирішення цього питання належали до повноважень Вищої ради юстиції. Верховна Рада України, розглядаючи подання Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, не є органом державної влади, що здійснює правосуддя, не збирає доказів, не встановлює фактів, не допитує свідків, не проводить експертиз, а на підставі конституційних повноважень виконує адміністративну процедуру звільнення судді з посади.
Доводить, що позивач належним чином повідомлений про розгляд питання про його звільнення, оскільки Розпорядження Голови Верховної Ради України від 27 вересня 2016 року №352 про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 на вимогу Президента України опубліковане на офіційному вебсайті Верховної Ради України. На виконання цього розпорядження у той же день позивачу надіслана урядова телеграма про розгляд на позачерговому засіданні Верховної Ради України подання про звільнення його з посади судді у зв`язку з порушенням присяги.
Також зазначає, що відповідно до витягу із стенограми позачергового пленарного засідання Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року на засіданні Верховної Ради України Голова Верховної Ради України оголосив про відкриття позачергового пленарного засідання у зв`язку із вимогою Президента України та зазначив, що надійшло подання ВРЮ про звільнення суддів за порушення присяги.
О 12 год 00 хв. проводилось обговорення проєкту постанови №3581-23 щодо звільнення з посади судді ОСОБА_2
О 14 год 35 хв. Головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради України поставив на голосування пропозицію про прийняття проєкту постанови №3581-23 щодо звільнення позивача.
"За" - проголосувало 229 народних депутатів України.
Відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, на рішення від 23 червня 1981 у справі Ле Конт (Le Compte), Ван Левен ( Van Leven ), Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії, рішення у справі Savino and Others v.Italy, рішення у справі Sramek v.Austria (8790/79).
Відповідно до журналу судового засідання від 12 грудня 2016 року за клопотаням Верховної Ради України залучено Вищу раду юстиції (далі - ВРЮ) до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
27 лютого 2017 року ухвалою ВАСУ зупинено провадження у справі №800/516/16 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №800/331/16 за позовом ОСОБА_2 до ВРЮ про визнання протиправним та скасування рішення.
30 травня 2017 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеної ухвали ВАСУ з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час подання заяви).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 24 червня 2020 року у справі №800/331/16 позов ОСОБА_2 задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 17 грудня 2015 року №1192/0/15-15.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 15 квітня 2021 року у справі №800/331/16 задовольнила апеляційну скаргу ВРП.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2020 року скасувала та ухвалила нове, яким відмовила ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення ВРЮ від 17 грудня 2015 року №1192/0/15-15 "Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_2 з посади за порушення присяги".
У травні 2021 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду клопотання про поновлення провадження у справі.
22 червня 2021 року Колегією суддів задоволено клопотання ОСОБА_2 та поновлено провадження у цій справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні колегією суддів вирішено питання заміни Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) на її правонаступника ВРП.
У судовому засіданні сторони підтримали свої доводи та аргументи, висловлені в заявах по суті справи.
ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ
Указом Президента України від 7 жовтня 2005 року №1429/2005 "Про призначення суддів" ОСОБА_2 призначено строком на п`ять років на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. 7 листопада 2005 року він склав присягу судді.
Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року №2760-VІ "Про обрання суддів", зокрема, ОСОБА_2 призначено на посаду судді цього ж суду безстроково.
Указом Президента України від 15 червня 2012 року №395/2012 ОСОБА_2 переведено на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва. З 2 липня 2012 року виконував повноваження голови цього ж суду.
17 липня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшла скарга ОСОБА_5 від 14 липня 2014 року про порушення суддею Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_2 норм законодавства України під час ухвалення рішення про обрання щодо нього запобіжного заходу.
За результатами перевірки ТСК склала висновок від 24 жовтня 2014 року №5/02-14, у якому зазначила про наявність ознак порушення присяги судді та направила його до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Ухвалою від 10 вересня 2015 року ВРЮ відкрила дисциплінарну справу відносно ОСОБА_2 за вказаним висновком ТСК.
3 листопада 2015 року Дисциплінарна секція ВРЮ склала висновок, яким рекомендувала ВРЮ ухвалити рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за порушення присяги.
За висновком ВРЮ, допущені суддею Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_2 порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у його об`єктивності та неупередженості, сумлінності виконання ним своїх обов`язків та принижують авторитет судової влади.
17 грудня 2015 року ВРЮ ухвалила рішення №1192/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_2 з посади за порушення присяги".
Зазначене рішення ухвалено за участі 15 членів ВРЮ, 13 з яких проголосували "за" його ухвалення, 2 - "проти".
Постановою Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку із порушенням присяги судді.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й ОЦІНКА СУДУ
Предметом спору у цій справі є правомірність винесення спірної постанови відповідача про звільнення позивача з посади судді у зв`язку з порушенням присяги.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура розгляду парламентом питання про звільнення позивача з посади судді відбувалася відповідно до Конституції України, Закону №2453-VI та Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року №1861-VI (далі - Регламент Верховної Ради України), на підставі внесеного ВРЮ відповідного подання.
Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 27 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції" (який був чинний на час виникнення спірних відносин) Вища рада юстиції приймає такі акти як подання про звільнення суддів з посади.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Закону №2453-VI порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
Згідно з частинами п`ятою і дев`ятою статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 88 Конституції України Голова Верховної Ради України організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів.
За частиною першою статті 216 Регламенту Верховної Ради України Верховна Рада України звільняє з посад суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою, та суддів, обраних безстроково, відповідно до частин п`ятої, шостої статті 126 Конституції України, статті 23 Закону України "Про Конституційний Суд України" та Закону №2453-VI.
За змістом пункту 2 частини першої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України відповідно до статті 126 Конституції України, Закону №2453-VI Верховна Рада звільняє суддів, обраних Верховною Радою безстроково.
Відповідно до частини третьої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, вноситься до Верховної Ради України Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п`ятою статті 126 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 11 Регламенту Верховної Ради України позачергові сесії Верховної Ради, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України відповідно до частини другої статті 83 Конституції України.
Згідно з частиною восьмою статті 19 Регламенту Верховної Ради України у невідкладних випадках у період між пленарними засіданнями під час сесії Верховної Ради України на вмотивовану вимогу осіб, які згідно з Конституцією України мають право вимагати скликання позачергової сесії Верховної Ради України, а також за пропозицією Погоджувальної ради (пункт 4 частини чотирнадцятої статті 73 цього Регламенту) Голова Верховної Ради України не пізніш як у триденний строк скликає позачергове пленарне засідання Верховної Ради України. До порядку денного такого засідання включаються лише питання, розгляд яких визначено у пропозиціях про скликання такого засідання.
За змістом пункту 4 частини першої статті 20 Регламенту Верховної Ради України до порядку денного сесії Верховної Ради України включаються позачергово без голосування питання, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України та законами України, зокрема, про звільнення з посад.
Відповідно до частин першої та п`ятої статті 3 Регламенту Верховної Ради України засідання Верховної Ради є відкритими і гласними, крім випадків, установлених Конституцією України та цим Регламентом. Гласність засідань Верховної Ради України забезпечується шляхом, зокрема, розміщення інформації на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Відповідно до пункту 3 Положення "Про веб-ресурси Верховної Ради України", затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 19 травня 2015 року №699, веб-ресурси Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації Верховної Ради України, що забезпечують висвітлення діяльності Верховної Ради України, парламентських органів та Апарату Верховної Ради України, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями інших країн, із громадськістю.
Згідно з пунктом 6 цього Положення веб-ресурси Верховної Ради України поділяються за призначенням: для користувачів глобальної мережі Інтернет; для користувачів локальної мережі Верховної Ради України Інтернет.
За пунктом 12 цього Положення основні інформаційні ресурси вебсайту Верховної Ради України містять інформацію, зокрема, про пленарні засідання Верховної Ради України та парламентські слухання.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання Вищої ради юстиції.
Відповідно до частини п`ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ. При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов`язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради України, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради України, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.
За частиною шостою статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
Згідно з частиною сьомою статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України за наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
Відповідно до частини восьмої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради України. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.
За частиною дев`ятою статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України у разі неодержання необхідної для прийняття рішення кількості голосів народних депутатів за звільнення з посади судді, обраного безстроково, з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п`ятої статті 126 Конституції України, проводиться повторне голосування.
Відповідно до частини першої статті 56 Регламенту Верховної Ради України протокол, стенограма, стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішень Верховною Радою України. Вони надаються народним депутатам для ознайомлення за їх письмовими зверненнями до керівника Апарату Верховної Ради України.
Згідно з частиною другою статті 105 Регламенту Верховної Ради законопроект вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні повноваження народного депутата - ініціатора його внесення достроково припинено.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 89 Регламенту Верховної Ради України право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної Ради проектів законів, постанов.
Оцінюючи аргументи сторін щодо порушення чи дотримання Верховною Радою України процедури звільнення з посади судді, зокрема, щодо повідомлення чи неповідомлення позивача про проведення засідання та розгляду питання про звільнення з посади судді за його відсутності, Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження дій та рішень Верховної Ради України суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Отже, установлення невідповідності діяльності органу державної влади хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 КАС України критерію може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
Критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Верховна Рада України як орган державної влади зобов`язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо це рішення матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.
Аналіз положень статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України дає суду підстави для висновку про те, що присутність судді при першому розгляді подання про його звільнення є обов`язковою умовою розгляду Верховною Радою України цього питання. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання. Лише повторне неприбуття належно повідомленого судді дозволяє Верховній Раді України розглянути питання про його звільнення за його відсутності. Жодних виключень щодо терміновості або особливого порядку та характеру скликання засідання закон не встановлює.
Доводи відповідача про те, що 27 вересня 2016 року на офіційному вебсайті Верховної Ради України опубліковано розпорядження Голови Верховної Ради України від 27 вересня 2016 року №352 про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 року, на якому розглядатимуться питання про звільнення суддів, у тому числі позивача, і позивач могла бути обізнаною з цією інформацією, суд знаходить непереконливим з огляду на таке.
Закон зобов`язує відповідача повідомити суддю про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня засідання. Позачергове пленарне засідання Верховної Ради України скликано за розпорядженням Голови Верховної Ради України 27 вересня 2016 року, відповідне розпорядження розміщено на офіційному вебсайті Верховної Ради України в цей же день, що виключає висновок про повідомлення позивача не пізніше ніж за три дні до дня засідання.
Установлені судом обставини свідчать, що 28 вересня 2016 року урядова телеграма про розгляд питання про звільнення надіслана судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_2 на адресу місця роботи та вручена уповноваженій на прийом кореспонденціїї за довіреністю Білову. Докази того, що уповноважена особа сповістила суддю ОСОБА_2 про розгляд питання про його звільнення відсутні.
Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог частини п`ятої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради про обов`язкове повідомлення особисто судді про проведення засідання, на якому розглядатиметься питання про звільнення цього судді, не пізніше ніж за три дні до дня засідання, призвело до порушення права позивача на участь у процесі ухвалення рішення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач належним чином повідомлений про розгляд питання про його звільнення, оскільки Розпорядження Голови Верховної Ради України від 27 вересня 2016 року №352 про скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 на вимогу Президента України опубліковане на офіційному вебсайті Верховної Ради України і на виконання цього розпорядження у той же день позивачу надіслана урядова телеграма про розгляд на позачерговому засіданні Верховної Ради України подання про звільнення його з посади судді у зв`язку з порушенням присяги, Суд зазначає наступне.
Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) наголосив, зокрема, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, п. 74).
У рішенні від 19 січня 2017 року у справі "Куликов та інші проти України" Європейським судом з прав людини визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та неупередженості під час звільнення заявників з посад суддів національних судів.
Щодо доводів відповідача про те, що Верховна Рада України розглядаючи подання ВРЮ про звільнення з посади судді не є органом державної влади, що здійснює правосуддя, не збирає доказів, не встановлює фактів, не допитує свідків, не проводить експертиз, а на підставі конституційних повноважень виконує адміністративну процедуру звільнення судді з посади, Суд визнає їх неприйнятними з огляду на те, що у межах спірних відносин відповідач діяв не як орган правосуддя, а як орган законодавчої влади, до виключних повноважень якого на день ухвалення спірної постанови належало вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги.
Верховна Рада України як орган державної влади зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Застосовані судом норми абзацу другого частини четвертої, частин п`ятої - восьмої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України передбачають, що вирішення Верховної Радою України питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради здійснюється за обов`язковою участю судді, питання стосовно якого розглядається. Вирішення цього питання передбачає процедуру обов`язкового обговорення. Головуючий оголошує подання Вищої ради юстиції про звільнення судді, заслуховується доповідь, після якої суддя, його представник має право на виступ. Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
При звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України присутність судді є обов`язковою. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності. У разі наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється лише за умови перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
Аналіз наведених положень законів свідчить, що функції парламенту при вирішенні питання про звільнення судді з посади не є суто процедурними (адміністративними). Суд зазначає, що рішення парламенту за результатами розгляду такого питання має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення, що забезпечується виконанням передбаченої у законі процедури вирішення такого питання: оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, не голосування у разі наявності зауважень до подання. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення відповідач має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.
Отже, Суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення принципів адміністративної процедури, визначених у пунктах 1, 3, 9 частини другої статті 2 КАС України, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади судді та прийнятті постанови про звільнення позивача з посади судді не в межах закону, зокрема, статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України, необґрунтовано, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішень. Порушення відповідачем цих принципів виключає висновок про правомірність вирішення відповідачем питання про звільнення позивача з посади судді та законність прийнятої постанови про звільнення позивача з посади судді.
Доводи позивача про порушення відповідачем вимог частини четвертої статті 216-1 Регламенту Верховної Ради України, якими передбачено, що обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою України безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання ВРЮ, підтверджуються витягом зі стенограми позачергового засідання від 29 вересня 2016 року, наявним у матеріалах справи.
Згідно з витягом із стенограми позачергового засідання Верховної Ради України 29 вересня 2016 року головуючий на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 29 вересня 2016 року повідомив про надходження подання ВРЮ про звільнення суддів за порушення присяги, надав слово голові Комітету з питань правової політики та правосуддя ОСОБА_6 та Голові ВРЮ ОСОБА_7 .
Голова Комітету з питань правової політики та правосуддя ОСОБА_6, зокрема, звернув увагу на те, що "згідно з Регламентом присутність судді на засіданні парламенту є обов`язковою. Якщо суддя повторно не з`являється на засідання, тоді можна розглядати подання щодо його звільнення без нього. Ті, які зараз присутні на засіданні, мають отримати право оскаржувати рішення, але й ті, які не з`явилися, також оскаржуватимуть".
Голова ВРЮ ОСОБА_7, серед іншого, звернув увагу на те, що "на сьогодні рішення Вищої ради юстиції про пропозицію звільнити суддів за порушення присяги є чинними і жодних застережень, щоб Верховна Рада України їх не голосувала, немає".
При цьому стенограма не містить інформації про початок обговорення питання про звільнення судді ОСОБА_2, обраного Верховною Радою України безстроково, з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради України подання ВРЮ про його звільнення.
Доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури голосування народними депутатами суд відхиляє з огляду на відсутність достатніх доказів, які у своїй сукупності дали б змогу суду дійти беззаперечного висновку про такі порушення.
Допущені відповідачем порушення процедури звільнення позивача з посади судді у зв`язку з порушенням присяги на пленарному засіданні п`ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання 29 вересня 2016 року, які встановив Суд, свідчать про те, що Верховною Радою України порушений спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийнята за таких порушень постанова про звільнення позивача з посади судді у зв`язку з порушенням присяги є протиправною, і порушені права позивача підлягають захисту.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 22, 139, 194, 241, 243, 246 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1622-VІІІ про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Верховної Ради України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 5) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 551,21 гривень.
Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.