ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа №420/486/20
адміністративне провадження № К/9901/32828/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Танцюри К.О. від 30.03.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Димерлія О. О., суддів: Єщенка О.В., Танасогло Т.М. від 02.11.2020
у справі № 420/486/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання відмови протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач, Міноборони), в якому просив:
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" та статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 15 протоколу від 22.11.2019 № 161;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" та статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 15 протоколу від 22.11.2019 № 161; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 "Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" та статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. 01.12.2020 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
4. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.05.1990 майор ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас на підставі пункту 59 підпункту "в" (за скороченням штату) та виключений з усіх видів грошового забезпечення, що підтверджується витягом з наказу начальника штабу Краснознам`яного Одеського військового округу №0150 від 16.06.1990.
6. ОСОБА_1 є учасником бойових дій і в період з 20.06.1981 по 21.07.1983 брав участь у бойових діях в складі діючої армії в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Київського районного військового комісаріату №192 від 24.12.2007.
7. Згідно із випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки Серії 2-18 ОВ №078338 від 04.03.2008 ОСОБА_1 при первинному огляді установлено ІІ групу інвалідності із зазначенням причини "поранення отримане під час війни в Афганістані".
8. Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки Серії 10-ААВ №584091 від 05.02.2014 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності зазначено, що "захворювання, пов`язане з виконанням обов`язкової військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії".
9. Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №161 від 22.11.2019, ОСОБА_1 відмовлено у виплаті спірної грошової одноразової допомоги, оскільки заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що він як особа з інвалідністю ІІ групи, причина інвалідності - у зв`язку з пораненням, захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції на момент встановлення інвалідності позивачу, а саме - 04.03.2008.
11. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач у межах спірних правовідносин діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач набув право на отримання одноразової допомоги з моменту встановлення йому ІІ групи інвалідності, а тому відмова позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності) є неправомірною. Суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку саме тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що суди, ухвалюючи такі, не врахували, що обставина отримання позивачем поранення, захворювання саме під час виконання службових обов`язків за документами первинного огляду 04.03.2008 не є встановленою. Позивача звільнено з військової служби 1990 року, тобто до набуття чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" № 3597-IV від 04.04.2006, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Позивачем не надано документів, які передбачено пунктом 3 Порядку №499.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
15. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
18. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
19. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно зі статтею 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
20. Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
21. Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
22. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
23. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі також - Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
24. Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
25. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
26. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (04.03.2008).
27. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинної на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
28. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, якою встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007.
29. Колегія суддів враховує, що єдиною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у протоколі засідання комісії зазначено, що відсутнє право позивача на її отримання, оскільки заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
30. Проте наведені норми законодавства не узгоджуються із вимогами законодавства, чинного на час установлення позивачеві ІІ групи інвалідності, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство пов`язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.
31. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.10.2018 у справі №760/16027/16-а, від 30.01.2020 у справі №806/5205/15 та від 30.11.2020 у справі № 336/1933/17(2-а/336/198/2017) та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
32. Водночас колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, оскільки Міноборони не надавало оцінку правовому статусу позивача, зокрема, щодо виду військової служби, яку проходив позивач, строку настання інвалідності, строку звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, належності та повноти поданих позивачем для отримання допомоги документів тощо.
33. Органом, уповноваженим на прийняття рішення щодо призначення позивачу спірної грошової допомоги є саме Міністерство оборони України, до компетенції якого і входить розгляд документів, поданих позивачем, у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе вирішення такого питання, досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність підстав для призначення вказаної вище допомоги, бо таке рішення у даній ситуації відноситься до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.
34. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 373/1904/16-а.
35. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушеного права, який відповідатиме змісту спірних правовідносин, буде ефективним та забезпечить належний судовий захист у тій мірі, яка є необхідною у даному конкретному випадку, буде зобов`язання Міністерства оборони України потворно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
36. З огляду на наведене, враховуючи положення статті 351 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваних судових рішень в частині шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 в новій редакції. В іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 349, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд