ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 580/676/20
адміністративне провадження № К/9901/21471/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Шарапи В.М., Тацій Л.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Руденко А.В. від 12.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О.О., суддів: Ключковича В.Ю., Парінова А.Б. від 16.07.2020
у справі №580/676/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаський обласний військовий комісаріат,
про визнання протиправним та скасування рішення в частині і зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Черкаського обласного військового комісаріату, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 45 протоколу №124 від 27.09.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"; зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як особі з інвалідністю І групи з 22.08.2019, інвалідність якого настала внаслідок поранення, травми, захворювань, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 45 протоколу № 124 від 27.09.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"; зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги із застосуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 № 975.
4. 25.08.2020 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2020.
5. Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
6. 23.10.2020 від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити її у повному обсязі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 10.11.1964 по 15.12.1990 проходив військову службу в Збройних силах СРСР, з них з 28.12.1979 по 04.09.1981 - в діючій армії в Демократичній Республіці Афганістан.
8. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 5 ЧК №084439 від 27.07.2006 позивачу з 10.07.2006 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
9. Відповідно до витягу з протоколу №2138 від 01.08.2019 засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
10. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №463575 від 22.08.2019 позивачу з 24.06.2019 встановлено І групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
11. 09.09.2019 позивач звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. До заяви додав: копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по-батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію первинної довідки МСЕК серії 5ЧК №084439 від 27.07.2006; копію повторної довідки МСЕК серії 12 ААБ №463575 від 22.08.2019; копію витягу з протоколу засідання ЦВЛК; копію військового квитка; довідку про проходження військової служби; копію витягів з наказів про виключення зі списків особового складу.
12. За результатами розгляду поданих позивачем заяви та документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом №124 від 27.09.2019 (пункт 45), про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з наступних підстав: позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" №3597-ІV від 04.04.2006, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність йому встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; зміна група інвалідності у позивача відбулась у понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
13. Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, чим порушено його право на соціальний захист та отримання належної суми грошової допомоги, яке підлягає захисту в судовому порядку.
15. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що оспорюване рішення є таким, яке прийняте на підставах, в межах його повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому скасуванню не підлягає.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності 27.07.2006, отже він набув право на одноразову грошову допомогу 27.07.2006 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284, однак протягом трьох років за призначенням не звертався, тому втратив право на її призначення відповідно до частини восьмої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ. І група інвалідності встановлена позивачу з 24.06.2019, тобто більш ніж через два роки після встановлення ІІ групи інвалідності, тому згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.
17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 Постанови № 975, тобто за законодавством, що діяло на дату встановлення інвалідності. До спірних правовідносин необхідно застосувати положення пункту 2 частини другої Порядку № 284 в питанні розміру одноразової грошової допомоги станом на дату первинного встановлення інвалідності та згідно з цим законодавством необхідно врегульовувати питання розміру одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом помилково не враховано, що між датами встановлення позивачу ІІ та І групи інвалідності минуло більше ніж два роки, а тому рішення відповідача в оскаржуваній частині є правомірним та не підлягає скасуванню. Судами першої та апеляційної інстанцій помилково не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 21.08.2019 у справі №806/2187/18 та від 15.07.2020 у справі №240/10153/19.
19. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та ухвалено судове рішення, яке не відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
24. Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
25. Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
26. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
27. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі також - Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
28. Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
29. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
30. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (10.07.2006).
31. Статтею 41 Закону № 2232-XII в редакції Закону України від 04.04.2006 № 3597-IV, чинній з 10.05.2006 по 01.01.2007, вперше законодавчо передбачено державне страхування і виплати в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов`язаних та, зокрема, встановлено, що у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
32. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 806/5360/15.
33. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачу була встановлена ІІ група інвалідності 10.07.2006, однак він протягом трьох років з моменту ї встановлення не звертався за призначенням одноразової грошової допомоги.
34. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284, не містить строків, протягом яких зацікавлена особа повинна звернутися до уповноваженого органу щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги.
35. Водночас колегія суддів зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 № 5040-VI (далі також - Закон № 5040-VI) Закон № 2011-XII доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4.
36. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону № 5040-VI він набирає чинності з 01.01.2014.
37. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону його дія не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
38. Відповідно до частини восьмої статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
39. Верховний Суд у постанові від 03.08.2021 у справі № 480/4365/20 дійшов висновку, що оскільки до набрання чинності Закону № 5040-VI законодавством не було установлено строків звернення заінтересованої особи до уповноваженої особи щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, то до випадків, які сталися до 01.01.2014 і щодо яких уповноваженим органом не було прийнято рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, трирічний строк, установлений статтею 16-3 Закону № 2011-XII, необхідно застосовувати з 01.01.2014. Строкові обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги установлені частиною восьмою статті 16-3 № 2011-XII, яка набрала чинності з 01.01.2014, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону № 5040-VI застосовується і до випадків, які сталися до 01.01.2014, однак щодо яких рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, не приймалося.
40. Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
41. У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
42. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: "Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців".
43. Ухвалюючи цю постанову, Судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
44. Оскільки з дня встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності (10.07.2006) до дня встановлення позивачу І групи інвалідності (24.06.2019) минуло понад два роки, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
45. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 17.08.2021 у справі №484/295/17 та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого.
46. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції, що позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковими, а відтак суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
47. Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
49. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 352 КАС України, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 необхідно скасувати, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 залишити в силі.
50. Оскільки суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то, враховуючи відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених суб`єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, у відповідності до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд