ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа №360/3234/20
адміністративне провадження № К/9901/35922/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
за участю:
секретаря судового засідання Морозенко С.П.,
представника відповідача - Косяк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 360/3234/20
за позовом приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника
за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", в інтересах якого діє адвокат Керімов Рафаель Рагимович,
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М.
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. У серпні 2020 року приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" (далі - позивач, ПрАТ "СО Азот", ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (далі - відповідач, приватний виконавець), у якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова І.М. від 14 серпня 2020 року ЗВП № 62598000 про арешт майна.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 серпня 2020 року приватним виконавцем Щербаковим І.М. винесено постанову ЗВП № 62598000 про арешт майна ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", яку позивач отримав 20 серпня 2020 року. Згідно зі спірною постановою на майно позивача накладається арешт, оскільки на примусовому виконанні у відповідача знаходяться у тому числі: наказ про примусове виконання постанови № 9/5014/969/2012, виданий 04 квітня 2016 року господарським судом Луганської області про стягнення з позивача на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" загальної суми 79617022,77 грн; наказ про примусове виконання постанови № 913/518/13-г, виданий 07 грудня 2016 року господарським судом Луганської області про стягнення з позивача на користь ДК "Газ України" загальної суми 47275319,88 грн; наказ про примусове виконання постанови № 913/869/14, виданий 29 грудня 2016 року господарським судом Харківської області про стягнення з позивача на користь ДК "Газ України" загальної суми 44046419,17 грн. Кінцевий строк пред`явлення цих наказів сплинув в 2019 році, тому правових підстав для відкриття виконавчого провадження за вказаними наказами у приватного виконавця не було.
2.1. Позивач також зазначає, що 19 березня 2019 року на підставі заяв ДК "Газ України" відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 58667811, № 58667869 та № 58668051 з виконання зазначених наказів господарського суду. За інформацією сайту "Автоматизована система виконавчого провадження Міністерства юстиції" позивачу стало відомо, що 16 липня 2020 року на підставі заяв ДК "Газ України" Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби були винесені постанови про повернення зазначених виконавчих документів стягувачу - ДК "Газ України". 16 липня 2020 року приватним виконавцем Щербаковим І.М. за вказаними наказами господарських судів Луганської та Харківської області відкриті виконавчі провадження, які потім об`єднані у зведене виконавче провадження № 62598000. 14 серпня 2020 року приватним виконавцем Щербаковим І.М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 62598000 винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника, згідно з якою накладено арешт на майно, а саме на вантажні вагони у кількості 109 одиниць у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат даного зведеного виконавчого провадження 490927699,70 грн.
2.2. Позивач наголошує на тому, що строк пред`явлення до примусового виконання наказів господарського суду № 9/5014/969/2012, № 913/518/13-г, № 913/869/14 закінчився ще в 2019 році, а тому, на його думку, дії відповідача щодо винесення постанови ЗВП № 62598000 від 14 серпня 2020 року вчинено поза межами повноважень. Крім того зазначає, що у переліку арештованого майна, що містить оскаржувана постанова, зазначено вантажний вагон № 59268805, який не належить позивачу, вантажні вагони є речовим майном, що не підлягає державній реєстрації, отже згідно з вимогами частин другої та п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) арешт на таке майно накладається лише після проведення його опису в формі постанови про опис та арешт майна боржника.
2.3. Тому, позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року задоволено позовні вимоги та визнано протиправною та скасовану постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича від 14 серпня 2020 року за ЗВП № 62598000 про арешт майна боржника.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року до участі в справі залучено Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - третя особа, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича задоволено частково, апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено; рішення суду першої інстанції скасовано; провадження у справі 360/3234/20 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України; роз`яснено позивачу право звернення з даним позовом в порядку господарського судочинства.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач є боржником у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень (наказів), ухвалених судами господарської юрисдикції, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. При вирішенні цього питання суд апеляційної інстанції ураховував правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 815/4232/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 757/53656/17-а.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
7. 28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", в інтересах якого діє адвокат Керімов Рафаель Рагимович, у якій скаржник просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
8. У касаційній скарзі скаржник указує, що оскільки Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених різними судами однієї юрисдикції, у такому випадку, на думку скаржника, має застосовуватися частина перша статті 287 КАС України, внаслідок чого вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
8.1. Скаржник вважає, що в цьому випадку існує необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 815/4232/17, від 22 квітня 2019 року у справі №757/53656/17-а, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених різними судами однієї юрисдикції. На думку скаржника, неврегульованість питання на законодавчому рівні, правова невизначеність та необхідність встановлення єдиних процесуальних правил для цього питання не повинні створювати перешкоди для позивача для захисту своїх порушених прав.
9. 28 грудня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 серпня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 вересня 2021 року на 09.30 год.
13. У призначений час 16 вересня 2021 року ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання Азот" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не забезпечили явку уповноважених представникиів у відкрите судове засідання, хоча в справі наявні докази, що вони були належним чином повідомлені про час та місце касаційного розгляду. Причин такої неявки ці учасники справи суду не повідомили. За приписами частини четвертої статті 344 КАС України неприбуття участиків справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Позиція інших учасників справи
14. 17 лютого 2021 року від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшов відзив на касаційну скаргу, де третя особа посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та, покликаючись на правову позицію, сформовану Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі № 2а/0470/13638/11, просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. На думку третьої особи, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин і дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивач є боржником у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень (наказів), ухвалених судами господарської юрисдикції, тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
15. Від приватного виконавця Щербакова І.М. відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
15.1. Водночас представник відповідача - адвокат Косяк Н.В. у відкритому судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечувала, просила залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
17. У цій справі судом апеляційної інстанції установлено, що у провадженні приватного виконавця округу міста Києва Щербакова І.М. перебувають виконавчі провадження № 62597669, № 62597704, № 62597739, № 62597777 з примусового виконання наказів господарських судів Харківської та Луганської областей:
17.1. № 9/5014/969/2012 від 04 квітня 2016 року виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання "Азот" на користь ДК "Газ України" 3% річних у сумі 8206220,29 грн, пені у сумі 3411912,92 грн, інфляційні нарахування у сумі 67926087,57 грн, судовий збір за позовною заявою у розмірі 72801,99 грн. Загальна сума стягнення 79617022,77 грн;
17.2. № 913/869/14 від 21 грудня 2017 року виданого Господарським судом Харківської області про стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання "Азот" на користь ДК "Газ України" 257096613,12 грн інфляційних втрат, 17933755,02 грн 3% річних, 327263,04 грн судового збору. Загальна сума стягнення 275357631,18 грн;
17.3. № 913/869/14 від 29 грудня 2016 року виданого Господарським судом Харківської області про стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання "Азот" на користь ДК "Газ України" 26102541,19 грн інфляційних втрат, 17933755,02 грн 3% річних, 10122,96 грн судового збору. Загальна сума стягнення 44046419,17 грн;
17.4. № 913/518/13-г від 07 грудня 2016 року виданого Господарським судом Луганської області про стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об`єднання "Азот" на користь ДК "Газ України" інфляційні нарахування в сумі 16629105,41 грн, 3% річних в сумі 30577394,47 грн, а також витрат зі сплати судового збору в сумі 68820 грн. Загальна сума стягнення 47275319,88 грн.
18. 16 липня 2020 року приватним виконавцем округу міста Києва Щербаковим І.М. об`єднано виконавчі провадження № 62597669 та № 62597704 у зведене виконавче провадження № 62598000. До вказаного зведеного виконавчого провадження 16 липня 2020 року приватним виконавцем приєднано виконавчі провадження № 62597739 та № 62597777.
19. 14 серпня 2020 року приватним виконавцем округу міста Києва Щербаковим І.М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 62598000, за вказаними наказами про примусове виконання постанови (рішення) виданими Господарськими судами Луганської та Харківської області, винесено постанову про арешт майна боржника, яким накладено арешт на майно, а саме на вантажні вагони у кількості 109 одиниць у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат даного зведеного виконавчого провадження 490927699,70 грн.
20. Так в основу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження у цій справі, покладено висновок про те, що оскільки позивач є боржником у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень (наказів), ухвалених судами господарської юрисдикції, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
21. Верховний Суд погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
22. Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
23. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).
24. При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
25. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
26. Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
27. Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
28. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
29. При цьому частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
28. З наведених норм права вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
29. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 та від 16 січня 2019 року у справі № 914/3015/15.
30. Статтею 30 Закону №1404-VIII визначені особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, якою, зокрема, передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
31. Наведене дає підстави для висновку, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
32. Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про належність спору до господарської чи адміністративної юрисдикції, неодноразово наголошувала, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця (приватного виконавця), вирішальне значення має суть оспорюваних дій (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 914/3015/15).
33. З матеріалів справи слідує, що постанова про арешт майна боржника винесена у зведеному виконавчому провадженні з виконання наказів про примусове виконання постанови (рішення), які видані господарськими судами Луганської та Харківської області, тобто щодо виконання судових рішень у господарських справах.
34. У підстави позову позивачем покладено незгоду із відкриттям виконавчих проваджень (з подальшим їх включенням до ЗВП № 62598000) по примусовому виконанню наказів господарського суду № 9/5014/969/2012, № 913/518/13-г, № 913/869/14, строк пред`явлення до примусового виконання яких, на переконання позивача, закінчився ще в 2019 році. У зв`язку з цим позивач вважає дії відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови ЗВП № 62598000 від 14 серпня 2020 року такими, що вчинені поза межами повноважень.
35. Одночасно позивач наголошує, що у переліку арештованого майна, що містить оскаржувана постанова, зазначено вантажний вагон № 59268805, який не належить позивачу, вантажні вагони є речовим майном, що не підлягає державній реєстрації, а виконавцем попередньо не проведено його у формі постанови про опис та арешт майна боржника, як того вимагають частини друга та п`ята статті 56 Закону № 1404-VIII.
36. Отже підстави позову у цій справі з приводу оскарження постанови приватного виконавця від 14 серпня 2020 року ЗВП № 62598000 про арешт майна у зведеному виконавчому провадженні з виконання наказів про примусове виконання постанови (рішення) у господарських справах, які видані господарськими судами Луганської та Харківської області, не стосуються оскарження рішення, дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, тому до цієї скарги застосовується загальний порядок судового оскарження, згідно з яким вона повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.
37. Велика Палата Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц роз`яснювала порядок застосування судами процесуальних норм, що визначають правила юрисдикції судів саме у зведених виконавчих провадженнях.
38. У цій справі Велика Палата указувала, якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.
39. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
40. Це правило, за висновком Великої Палати, діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.
41. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 листопада 2018 року у справі № 2а/0470/13638/11 аналогічним чином роз`яснював порядок застосування судами процесуальних норм, що визначають правила юрисдикції адміністративних судів саме у зведених виконавчих провадженнях.
42. Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на відсутність в обсязі установлених у цій справі обставин, які б надавали правові підстави для визначення юрисдикції цього спору за адміністративними судами на підставі правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 815/4232/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 757/53656/17-а, у яких сформульовано висновок, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України.
43. При цьому, оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця під виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених різними судами за правилами господарської юрисдикції, не змінює правил визначення юрисдикції для розгляду цієї справи та не відносить цей спір до юрисдикції адміністративних судів.
44. За таких обставин, Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки позивач є боржником у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень (наказів), ухвалених різними судами за правилами однієї юрисдикції, тому цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
45. Щодо посилання скаржника на необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 815/4232/17, від 22 квітня 2019 року у справі №757/53656/17-а, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
46. Частиною четвертою статті 346 КАС України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
47. Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
48. Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
49. В той же час, Верховним Суду наголошує на тому, що скаржнику необхідно не лише зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.
50. Крім того, обов`язковою умовою для обґрунтування такого клопотання є подібність правовідносин у справі (у якій викладеного висновок Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
51. Натомість правовідносини у цій справі не є подбіними із правовідносинами, які були викладені Великою Палатою Верховного Суду у справах № 660/612/16-ц, № 815/4232/17, №757/53656/17-а.
52. На підставі викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 815/4232/17, від 22 квітня 2019 року у справі №757/53656/17-а.