УХВАЛА
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа №916/3445/19
Провадження №12-46гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткача І. В.,
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи №916/3445/19 Господарського суду Одеської області
за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Жемчужина Итальянского Бульвара"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020
(головуючий суддя - Разюк Г. П., судді: Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.)
у справі за позовом Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради
до Обслуговуючого кооперативу "Жемчужина Итальянского Бульвара"
про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради (далі - КУ "Одесреклама", позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Жемчужина Итальянского Бульвара" (далі - ОК "Жемчужина Итальянского Бульвара", відповідач) про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні демонтажу протиправно розміщених дахових рекламних конструкцій розміром 5м х 6м х 1 сторону у кількості 2 (двох) штук з написом "KADORR" та зображенням голуба з гілкою в дзьобі, зазначених в акті фіксації №003418/19 від 23.05.2019 та приписі про усунення порушень №01-20/2621 від 24.05.2019, шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Італійський бульвар, 1-Б.
Стисло про зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 стягнуто з позивача на користь відповідача 7 749,20 грн витрат на професійну правову допомогу.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 25.02.2020, КУ "Одесреклама" звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Крім того, позивач також оскаржив в апеляційному порядку додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2020, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 апеляційні скарги КУ "Одесреклама" задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2020 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 скасовано, провадження у справі №916/3445/19 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Матеріали справи №916/3445/19 передано до Одеського окружного адміністративного суду.
Закриття апеляційного провадження у справі №916/3445/19 обумовлене порушенням місцевим господарський судом правил предметної юрисдикції.
Такий висновок апеляційного господарського суду ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.09.2020 у справі №916/1738/19, згідно з якою спір між позивачем (КУ "Одесреклама"), який здійснював владні управлінські функції на підставі законодавства на виконання делегованих повноважень, та відповідачем (Обслуговуючий кооператив "Жемчужина на Малиновського") про зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні демонтажу рекламних конструкцій на даху будівлі, є публічно-правовим, адже стосується законності рішень, дій позивача та інших органів місцевого самоврядування, прийнятих (вчинених) під час здійснення ними владних управлінських функцій (пункт 8.24 постанови). Отже, спір між сторонами спору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (пункт 8.25 постанови).
Щодо вимог касаційної скарги, поданої відповідачем
У листопаді 2020 року ОК "Жемчужина Итальянского Бульвара" через Південно-західний апеляційний господарський суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі №916/3445/19 в частині скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 у справі №916/3445/19.
Вимоги касаційної скарги відповідача обґрунтовані такими доводами:
- суд апеляційної інстанції у постанові, що оскаржується, не застосував норму права з урахуванням висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/355/17 від 23.10.2019;
- пунктом 5 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача;
- скаржник стверджує, що спір у справі виник через необґрунтовані дії позивача, який звернувся з позовом до господарського суду, у той час як такий позов слід було подати до адміністративного суду, тому, на думку відповідача, його вимоги про компенсацію здійснених ним витрат підлягають розгляду у цьому випадку, адже 28.02.2020 у судовому засіданні суду першої інстанції представником відповідача було зроблено відповідну заяву про понесення судових витрат в порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі №916/3445/19 за касаційною скаргою ОК "Жемчужина Итальянского Бульвара" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 в частині скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2020.
Ухвалою від 21.07.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу №916/3445/19 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України.
Мотивуючи ухвалу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Колегія зазначила, що "з точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права".
У зазначеному аспекті Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду покликається на таке.
Провадження у справі №916/3445/19 було закрито апеляційним господарським судом на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Враховуючи наявність заяви апелянта про направлення справи №916/3445/19 за встановленою юрисдикцією, матеріали справи №916/3445/19, провадження у якій було закрите, було передано до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно з частиною другою статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на те, що за встановленою юрисдикцією направляється справа, провадження у якій закрито. На думку колегії суддів, у такому випадку було б доцільно передавати справу, не закриваючи у ній провадження. Саме так це передбачено у частині третій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що ухвалою Верховного Суду від 15.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі №916/3445/19 за касаційною скаргою ОК "Жемчужина Итальянского Бульвара" від 30.11.2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 в частині скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 у справі № 916/3445/19.
Проте у зв`язку з тим, що матеріали справи тривалий час знаходилися у суді іншої юрисдикції (адміністративної), розгляд касаційної скарги ОК "Жемчужина Итальянского Бульвара" від 30.11.2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 916/3445/19, в частині скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 був неможливий, що зумовлює затягування розгляду справи на невизначений строк, призводить до порушення принципу процесуальної економії. Тобто у кожному такому випадку при зміні юрисдикції до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду може надійти невизначена кількість справ щодо оскарження судових рішень про розподіл витрат на професійну правничу допомогу при тому, що матеріали справи перебуватимуть у суді іншої юрисдикції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу також на те, що у провадженні Суду знаходиться аналогічна справа №916/3444/19, в якій за тотожних обставин суд апеляційної інстанції, закривши провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, скасував рішення місцевого господарського суду по суті позовних вимог, натомість залишив без змін додаткове рішення про розподіл судових витрат.
Отже, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду законодавчо невизначеним є правове регулювання правовідносин щодо:
- застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України при закритому провадженні у справі з передачею справи до суду іншої юрисдикції на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України;
- можливості направлення справи до суду іншої юрисдикції без закриття провадження у справі (частина третя статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає таке направлення справи без закриття провадження);
- вирішення питання за правилами якої юрисдикції повинні розглядатися вимоги про розподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи у господарських судах, в ситуації, коли провадження закрито, а справа по суті розглянута судами адміністративної юрисдикції;
- чи потребує скасування додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у випадку скасування основного рішення.
Отже, наведені вище обставини, на думку колегії суддів, вказують про необхідність вирішення виключної правової проблеми щодо застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України при закритому провадженні у справі та її направленні до суду за встановленою юрисдикцією.