ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 336/4207/17
провадження № 51-1550км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Антонюк Н.О.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Подоляк М.С.,
виправданий ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисник Шостак А.П. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні, на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017080000000245, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1 ),
виправданого за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурорвиклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що при постановленні судових рішень допущено порушення вимог статей 111, 136, 370, 412, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПКУкраїни).
Звертає увагу, що розгляд кримінального провадження проведено за відсутністю потерпілого ОСОБА_2, його не допитано та не надано право виступу у судових дебатах, у зв`язку із чим потерпілий був позбавлений прав, визначених ч. 3 ст. 56 КПК України. Крім того, в матеріалах кримінального провадження є клопотання потерпілого про його допит в судовому засіданні, однак судом дане клопотання не розглянуто та не проведено допит потерпілого, хоча на цьому наполягала сторона обвинувачення, оскільки за відсутності потерпілого ОСОБА_2 неможливо з`ясувати всі обставини кримінального провадження. Також розгляд провадження проведено фактично без участі представника потерпілого, який просив про здійснення за його відсутності лише одного судового засідання, проте надалі представник потерпілого у судові засідання не викликався, чим порушено його права та позбавлено можливості брати участь у допиті обвинуваченого та у судових дебатах.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни і є незаконною, оскільки в ній не надано належної оцінки доводам, наведеним в апеляційній скарзі прокурора, зокрема, щодобезпідставного визнання судом першої інстанції недопустимими доказами висновку експерта №1658 МД, протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколів проведення аудіо-відеоконтролю, згідно з якими встановлено відомості, що в сукупності підтверджують причетність ОСОБА_1 до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину. Також апеляційний суд не звернув увагу на неповноту судового розгляду, оскільки, крім допиту потерпілого, судом першої інстанції не здійснено допиту свідка ОСОБА_3, відмовлено у задоволенні окремих клопотань прокурора про проведення допиту потерпілого ОСОБА_2, долученні та дослідженні письмових і речових доказів (грошових коштів, диску з фото), які містять відомості, що стосуються обставин кримінального провадження.
Зазначає, що суд не застосував закон, який підлягав застосуванню, - ч. 2 ст. 365 КК України та не призначив обвинуваченому відповідне покарання.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 ККУкраїни та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину.
За ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в умисному вчиненні ним як працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувались насильством, за відсутності ознак катування (перевищенні влади та службових повноважень працівником правоохоронного органу) за викладених у вироку обставин.
Так, ОСОБА_1, займаючи посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Шевченківського ВП Дніпровського ГУНП в Запорізькій області, 28 квітня 2017 року в період часу з 03:00 до 05:00 години, перебуваючи поряд з адміністративною будівлею Шевченківського ВП на вул. 8 Березня у м. Запоріжжі та в приміщенні зазначеної будівлі, перевищуючи владу та службові повноваження працівника поліції, діючи умисно, усупереч вимогам ст. 43 Закону України "Про Національну поліцію", без попередження, за відсутності підстав, передбачених Законом України "Про Національну поліцію", застосував до ОСОБА_2 фізичну силу шляхом завдання потерпілому не менше трьох ударів руками та ногами у голову, чим спричинив останньому рану у лівій надбрівній ділянці, садна та синці, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, виправданий та захисник заперечили проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПКУкраїни судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Порядок здійснення судового виклику у кримінальному провадженні урегульований Главою 11 КПК України. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
У частинах 1, 2 ст. 419 КПК України зазначено, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги, усіх зазначених у них доводів ретельно не перевірив, не надав їм відповідної оцінки і свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції належним чином не мотивував.
З матеріалів провадження убачається, що в апеляційній скарзі прокурора, зокрема, ставилось питання про скасування вироку у зв`язку з неповнотою судового розгляду, а саме проведення судового розгляду провадження за відсутності потерпілого, внаслідок чого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що даних про обізнаність потерпілого ОСОБА_2 про дату і час судового засідання матеріали провадження не містять, а тому оцінка судом першої інстанції неявки потерпілого у судове засідання як небажання підтримувати обвинувачення є передчасною. Так, у матеріалах провадження наявна заява потерпілого ОСОБА_2 про те, що він перебуває у Республіці Польща, де працює і не може виїхати до України, однак бажає надати суду свідчення у ціьому провадженні.
На думку прокурора, викладену в апеляційній та касаційній скаргах, за відсутності потерпілого ОСОБА_2 неможливо з`ясувати всі обставини провадження, а тому його допит у суді є обовʼязковим. Крім того, потерпілий був обмежений у своїх правах, визначених ч. 3 ст. 56 КПК України, що є грубим порушенням вимог КПК України.
Питання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження регулюються Розділом ІХ КПК України.
Відповідно до ст. 542 КПКУкраїни міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.
Зокрема, постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3941-XII ратифіковано Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року.
Суд у вироку вказав, що неявка потерпілого до суду протягом двох років та неможливість зв`язатись із ним іншими засобами зв`язку позбавила суд можливості допитати потерпілого безпосередньо.
Проте суд першої інстанції, не зважаючи на клопотання потерпілого про допит його у судовому засіданні, не використав усі передбачені кримінальним процесуальним законом можливості для повідомлення та допиту потерпілого, враховуючи, зокрема положення КПК України щодо міжнародного співробітництва та Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу, а в ході судового розгляду ухвалою від 26 квітня 2019 року безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про направлення запиту про міжнародну правову допомогу.
Апеляційний суд не звернув увагу на порушення суду першої інстанції, зазначені прокурором в апеляційній скарзі, чим порушив ст. 419 КПК України, тобто допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке могло перешкодити суду ухвалитизаконне та обґрунтоване судове рішення та як наслідок могло потягти неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначені обставини відповідно до ч. 1 ст. 412, ст. 413, пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування судового рішення та призначення нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи, що вищевказані питання можуть бути з`ясовані на стадії апеляційного розгляду, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене, взяти до уваги викладене в цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Враховуючи положенняч. 2 ст. 415 КПК України, Суд не вбачає підстав для надання оцінки всім доводам, наведеним в касаційній скарзі, у тому числі щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 наявними у провадженні належними та допустими доказами, яку має бути надано судом під час нового розгляду.
На підставі наведеного касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд