Постанова
Іменем України
20вересня 2021 року
м. Київ
справа № 554/3186/16-ц
провадження № 61-10423св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник (боржник) - приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор",
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кучик Аліна Юріївна,
стягувач - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Перша полтавська державна нотаріальна контора, Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави, у складі судді Савченко Л. І., від 08 лютого
2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю., Обідіної О. І., від 24 травня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У січні 2021 року приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" (далі - ПП ПБТІ "Інвентаризатор") звернулось до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кучик А. Ю. (далі - державний виконавець), в якій просило суд визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанови: від 09 грудня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63842985 з виконання виконавчого листа № 554/3186/16-ц та від 09 грудня 2020 року про стягнення виконавчого збору.
Скарга ПП ПБТІ "Інвентаризатор" обґрунтована тим, що старший державний виконавець Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Кучик А. Ю. за двома виконавчими документами відкрила одне виконавче провадження
№ 63842985 та винесла постанову про примусове стягнення виконавчого збору.
Скаржник вважав, що державний виконавець відкрила виконавче провадження незаконно, із порушенням вимог частини четвертої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постанова про примусове стягнення виконавчого збору підписана і винесена посадовою особою, яка перебуває у трудових відносинах зі стягувачем.
Крім того, виконавчий лист не містить усіх обов`язкових реквізитів стягувача, в ньому не зазначено дату набрання чинності документу, на підставі якого здійснюється стягнення, не зазначено щодо якого зобов`язання вчинено примус.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 554/3186/16-ц неправильно зазначено рішення суду, зокрема дату набрання ним чинності, неправильно визначено порядок оскарження, а підстави, передбачені ЦПК України не враховано, тобто наявні приховані недоліки документу через недостатність інформації щодо його реалізації.
Постановою піддано примусовому виконанню неіснуюче зобов`язання та неправильно визначено спосіб примусового виконання.
28 вересня 2020 року, до видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, стягувач зверталася до боржника із заявою про виконання рішення суду та їй у формі відповіді на звернення добровільно і
у межах компетенції було надано інформацію за вихідним № 10401
від 26 жовтня 2020 року про те, що ПП ПБТІ "Інвентаризатор" іншої інформації, крім наданої у межах чинного закону та компетенції, не має і законом не передбачена можливість самовільного створення та збереження інформації.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 24 травня 2021 року, у задоволенні скарги ПП ПБТІ "Інвентаризатор" на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження відмовлено. Провадження за скаргою ПП ПБТІ "Інвентаризатор" на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору закрито.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2020 року є законною, а скарга в частині оскарження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПП ПБТІ "Інвентаризатор", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 червня 2021 року ПП ПБТІ "Інвентаризатор" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави
від 08 лютого 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 24 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 554/3186/16-ц із районного суду.
У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ПП ПБТІ "Інвентаризатор" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не дослідили належним чином матеріали справи та не надали оцінки поясненням учасників справи.
Заявник звертає увагу, що виконавчий лист не містить відомостей щодо примусових заходів виконання, а тому підлягав поверненню. Апеляційний суд не витребував відомості щодо сплати виконавчого збору.
Судове рішення, яке підлягає виконанню, містить ознаки юридичної невизначеності та залежить від звернення у майбутньому до заявника нотаріуса і можливості виконання такого звернення. Апеляційний суд не дав оцінки тому факту, що у боржника відсутні відомості для передання інформації на виконання судового рішення, що вказує на безпредметність спору. Судом не встановлено чи звертався нотаріус за відповідною інформацією. Залишилось не з`ясованим, який вид інформаційних послуг має надаватись та правові підстави примусового передання інформації у безоплатний спосіб, тоді як законодавство України не містить норм права щодо обов`язку безоплатного надання результатів інформаційної діяльності.
Постанова про стягнення виконавчого збору містить відомості про сплату бюджетних коштів поза державним бюджетом, тобто не до державного бюджету, а на спецрахунок, що використовується для оплати премії державного виконавця.
Порядок оскарження дій державного виконавця, передбачений приписами статті 447 ЦПК України, дозволяє оскаржувати всі дії державного виконавця, а тому не має потреби окремі дії оскаржувати в порядку адміністративного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
07 грудня 2020 року до Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду та прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 09 листопада 2020 року у справі
№ 554/3186/16-ц, про зобов`язання ПП ПБТІ "Інвентаризатор" надати безоплатно у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформацію у відповідь на запит державного нотаріуса Першої Полтавської державної нотаріальної контори за № 1676/02-14 від 02 липня 2015 року.
Постановою державного виконавця Кучик А. Ю. від 09 грудня 2020 року за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження
№ 63842985. Одночасно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Щодо оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої
статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
У статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом дев`ятим частини другої статті 129 Конституції України встановлено, що основною засадою судочинства є обов`язковість судового рішення.
У розглядуваній справі судами попередніх інстанції не встановлено підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.
Встановивши, що Октябрським районним судом м. Полтави у справі № 554/3186/16-ц, на виконання судового рішення від 10 липня 2018 року, що набрало законної сили, видано виконавчий лист, який у встановленому порядку не визнано таким, що не підлягає виконанню, а державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, діяв в межах наданих йому повноважень, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди із судовим рішенням, на виконання якого видано виконавчий лист, виходять за межі вирішення скарги, поданої в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України.
ПП ПБТІ "Інвентаризатор" використало своє право на касаційний перегляд постанови апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2018 року у справі № 554/3186/16-ц, на виконання якої видано виконавчий лист, однак постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року вказана касаційна скарга залишена без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін.
Інші доводи касаційної скарги в частині незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана відповідна оцінка.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (наприклад рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При цьому, у разі, якщо боржник добровільно виконав рішення суду, він не позбавлений права надати відповідні докази державному виконавцю, а у разі, якщо вважає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню звернутись до суду із відповідною заявою в порядку, передбаченому статтею 432 ЦПК України.
Щодо оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору
Згідно частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, Закон України "Про виконавче провадження" установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 295/6656/14-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17,
від 20 січня 2019 року у справі № 161/8267/17).
Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що скарга ПП ПБТІ "Інвентаризатор" в частині оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Посилання заявника на приписи статті 447 ЦПК України як на підставу для розгляду скарги в цій частині у порядку цивільного судочинства зводяться до неправильного тлумачення норм права.
Оскільки провадження у справі в наведеній частині обґрунтовано закрито, то колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку відповідним доводам касаційної скарги щодо незаконності постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду