Постанова
Іменем України
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 619/4276/18
провадження № 61-19446св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (об`єднана територіальна громада),
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 травня 2020 року в складі судді Калмикової Л. К. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (об`єднаної територіальної громади) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2011 року у справі № 2010/2-1852/11, яке набрало законної сили, позов прокурора задоволено та визнано недійсним державний акт серія ЯЛ № 181467 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім`я ОСОБА_2 з тих підстав, що рішення, на підставі якого був виданий вказаний державний акт, Черкасько-Лозівської сільською радою не приймалося.
За фактом службового підроблення рішень сільської ради посадовими особами Черкасько-Лозівської сільської ради, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, порушено кримінальну справу, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 КК України.
Вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 червня 2013 року ОСОБА_3 (голову Черкасько-Лозівської сільської ради) визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 365, частиною 2 статті 366 КК України.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 в частині засудження за частиною 3 статті 365 КК України скасовано у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, справу в цій частині припинено та відповідно до Закону України "Про амністію в 2014 році" ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного йому вказаним вироком покарання за частиною 2 статті 366 КК України у вигляді 4 років позбавлення свободи з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік, в іншій частині вирок суду залишено без змін.
Під час виконання заочного рішення суду у справі № 2010/2-1852/11, відповідно до листа відділу у Дергачівському району ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 08 жовтня 2018 року № 30-20-0.23,18-1234/109-18 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:2461 згідно з державним актом серії ЯЛ № 181467, зареєстрованим за № 011069300252 від 04 серпня 2010 року належала ОСОБА_2, проте 20 жовтня 2010 року право власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу перереєстровано на ім`я ОСОБА_1 .
Не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту відчуження земельної ділянки, селищною радою, заходи спрямовані на повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави, не вжито, що свідчить про її бездіяльність.
Ураховуючи наведене, позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднаної територіальної громади) Дергачівського району Харківської області земельну ділянку площею 0,15 га (кадастровий номер 6322083001:00:000:2461), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурор пропустив строк для звернення до суду з цим позовом.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 травня 2020 року - залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в цій справі перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів, а тому оскільки про порушення прав прокурор міг дізнатися з моменту передачі спірної земельної ділянки у власність, а не з моменту отримання листа відділу у Дергачівському району ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 08 жовтня 2018 року № 30-20-0.23,18-1234/109-18, яким повідомлено про перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 позовна давність пропущена. Встановивши, що позовні вимоги є обґрунтованими, суд першої інстанції, вирішивши питання про застосування позовної давності, зробив правильний висновок, що позов поданий після її спливу, а тому правильно відмовив у задоволенні позову з цих підстав.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
24 грудня 2020 року Харківська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 травня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що частиною першою статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Посилання судів на те, що позивач знав або міг дізнатися про факт вчинення правочину, на підставі якого право власності на спірну земельну ділянку перейшло до відповідача та належності ділянки іншій особі, оскільки відомості про це містилися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на момент ухвалення заочного рішення в справі № 2010/2-1852/11, витяг з яких повинен був використовуватися як доказ у тій справі, є помилковим, оскільки Малоданилівська селищна рада не є держателем реєстрів прав на нерухоме майно. При цьому, відповідний реєстр почав діяти з 01 січня 2013 року, а органам прокуратури відповідний доступ до нього був наданий лише 01 жовтня 2015 року, тому ані на момент пред`явлення у 2011 року позову прокуратурою, ані на момент винесення Дергачівським районним судом Харківської області заочного рішення від 07 вересня 2011 року в справі № 2010/2-1852/11 ніяких відомостей з реєстрів неможливо було отримати.
Крім того, на сьогодні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відповідні відомості щодо права власності на спірну земельну ділянку.
У матеріалах справи відсутні докази обізнаності Малоданилівської селищної ради про перехід права власності на спірну земельну ділянку від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
Вважає, що суди не взяли до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 359/6456/15-ц.
Підставою касаційного оскарження зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2011 року у справі № 2010/2-1852/11, яке набрало законної сили, позов прокурора задоволено та визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 181467 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім`я ОСОБА_2 . Визнано недійсним запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано Управління Держкомзему в Дергачівському районі Харківської області скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі земель державного акта серії ЯЛ № 181467 від 04 серпня 2010 року на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; зобов`язано ОСОБА_2 звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку розміром 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 та повернути зазначену земельну ділянку за належністю Черкасько-Лозівській сільській раді.
Указаним заочним рішенням встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯЛ № 181467, ОСОБА_2 на підставі рішення LVIII сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 02 липня 2010 року належить земельна ділянка площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, рішення LVIII сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 02 липня 2010 року щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої по АДРЕСА_1 сільською радою не приймалося, що свідчить про незаконність та протиправність набуття ОСОБА_2 права власності на цю земельну ділянку.
За фактом службового підроблення рішень сільської ради посадовими особами Черкасько-Лозівської сільської ради, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, порушено кримінальну справу, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 КК України.
Вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 червня 2013 року ОСОБА_3 (голову Черкасько-Лозівської сільської ради) визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 365, частиною 2 статті 366 КК України.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 в частині засудження за частиною 3 статті 365 КК України скасовано у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, справу в цій частині припинено та, відповідно до Закону України "Про амністію в 2014 році", ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного йому вказаним вироком покарання за частиною 2 статті 366 КК України у вигляді 4 років позбавлення свободи з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік, в іншій частині вирок суду залишено без змін.
Згідно з відповіддю відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08 жовтня 2018 року № 30-20-0.23,18-1234/109-18, відповідно до книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, наявних у відділі станом на 01 січня 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:2461 згідно з державним актом серії ЯЛ № 181467, зареєстрованим за № 011069300252 від 04 серпня 2010 року, належала ОСОБА_2, а з 20 жовтня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу право власності перереєстровано на ім`я ОСОБА_1 . Рішення суду не виконано, державні акти не скасовані.
Рішенням І сесії VII скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 15 листопада 2017 року № 8 почато процедуру реорганізації Черкасько-Лозівської сільської ради шляхом приєднання до Малоданилівської селищної ради. Малоданилівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Черкасько-Лозівської сільської ради.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.