Постанова
Іменем України
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 638/12183/20
провадження № 61-10265 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15 лютого 2021 року
у складі судді Шахової В. В. та постанову Харківського апеляційного суду
від 21 травня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Тичкової О. Ю., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом
до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про відібрання дитини
без позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що малолітня ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей
Харківської міської ради, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах.
У свідоцтві про її народження батьками записані: ОСОБА_1
і ОСОБА_4 . Вони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 11 листопада 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати дитини, ОСОБА_4, померла.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня
2018 року у справі № 638/16622/17 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 . Встановлено над дитиною опіку, її опікуном призначено ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку,
починаючи з 03 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року
залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року (провадження
№ 61-13752св19) судові рішення судів попередніх інстанцій у частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої доньки скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову
в задоволенні цих вимог. Попереджено ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до виховання малолітньої доньки та покладено
на Управління служб у справах дітей контроль за виконанням ним своїх батьківських обов`язків.
Наразі малолітня ОСОБА_3 втратила статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Проте опіка над нею не скасована, а тому дитина залишилася проживати з опікуном, її тіткою, ОСОБА_2 у місті Харкові,
де дитині створені всі належні умови проживання, навчання та розвитку.
Відповідач ніяких дій щодо налагодження стосунків із донькою не вживав, життям, вихованням, розвитком, навчанням і станом здоров`я дитини
не цікавився.
Малолітня ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку
в комунальному некомерційному підприємстві "Міська дитяча поліклініка
№ 14" Харківської міської ради у невролога, офтальмолога, кардіолога, ортопеда, алерголога, отоларинголога. Контроль за її лікуванням здійснює
та виконує усі рекомендації лікарів її опікун, ОСОБА_2, а ОСОБА_1
за медичною допомогою або консультацією з питань стану здоров`я своєї доньки до лікарів не звертався, під час медичних оглядів доньку
не супроводжував.
ОСОБА_3 є ученицею Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 150. За інформацією адміністрації школи ОСОБА_2
займається вихованням підопічної племінниці, цікавиться її досягненнями, дотримується рекомендацій вчителів, відвідує батьківські збори, приводить та забирає дитину зі школи, тоді як батько взагалі не підтримував зв`язок
зі школою.
При цьому ОСОБА_1 нерегулярно сплачує аліменти, у зв`язку з чим
у останнього виникла заборгованість, розмір якої станом на 31 грудня
2018 року складав 12 300,00 грн, станом на 30 березня 2020 року -
2 591,00 грн.
Підставою для відібрання дитини від відповідача без позбавлення його батьківських прав є те, що він не змінив свого ставлення до виконання батьківських обов`язків, свідомо ухиляється від їх виконання, зокрема, дитину не відвідує, про її фізичний, духовний і моральний розвиток
не піклується, що, на думку позивача, є мірою, яка відповідає найкращим інтересам дитини.
З урахуванням наведеного, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради просив суд відібрати малолітню дитину ОСОБА_3
від батька ОСОБА_1, без позбавлення його батьківських прав.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня
2020 року матеріали цивільної справи за позовом Департаменту служб
у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав передано за підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 15 лютого
2021 року в задоволенні позову Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того,
що підставами для застосування відібрання дитини від батьків
без позбавлення їх батьківських прав можуть бути: ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною; хронічний алкоголізм або наркоманія батьків; застосування будь-яких видів експлуатації дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва; шкідливий вплив, що здійснюється на дитину аморальною
антигромадською поведінкою батьків. Ці обставини встановлені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19) і вони не змінилися. Тобто необхідною умовою для застосування цих підстав є саме створення небезпечної
для дитини обстановки, що становить загрозу для її життя, здоров`я
і морального виховання. Разом із тим, позивачем не доведено беззаперечними доказами, а судом не встановлено умисне ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивачем
не надано жодного доказу на підтвердження того, що залишення дитини
з батьком є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.
Судом також було враховано, що дитина на момент подачі вказаного позову не проживала та не проживає із відповідачем, від якого ставиться вимога про відібрання дитини.
Крім того, відповідач заперечував проти відібрання у нього дитини,
зазначав, що він має бажання спілкуватися з донькою та брати участь
у її вихованні, проте ОСОБА_2 йому у цьому перешкоджає.
Обставини, на які посилався позивач як на підставу заявленого позову,
а саме невиконання батьком батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 травня 2021 року апеляційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради залишено без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15 лютого 2021 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Апеляційний суд також зазначив, що матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки. Сам факт проживання батька окремо від дитини, невідвідування ним шкільного закладу та міської дитячої поліклініки - не є підставою для відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, посилаючись
на неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає
те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду. Крім цього, судами належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення
справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу
№ 638/12183/20 із Зміївського районного суду Харківської області.
Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2021 року справу призначено
до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради мотивована тим, що суди формально розглянули справу, неповно з`ясували обставини справи, не врахували та не надали належної оцінки, наявним у матеріалах справи доказам і доводам позивача, а тому дійшли
до помилкового висновку про недоцільність відібрання дитини від батька
без позбавлення його батьківських прав.
Відповідач неодноразово вказував, що він має бажання спілкуватися
із донькою, приймати участь у її житті та виховані, проте ОСОБА_2 перешкоджає йому у цьому, але доказів на підтвердження зазначеного ОСОБА_1 не надано. Надані ним світлини не можуть братися
до уваги, оскільки фото було зроблено у дитячому віці ОСОБА_3 .
У зв`язку з наявністю конфлікту між відповідачем і ОСОБА_2,
позивачем було роз`яснено відповідачеві можливість його звернення
для отримання необхідних соціальних послуг, однак останній
до відповідного органу не звернувся, що також свідчить про небажання батька налагодити стосунки з донькою.
Також судами не було враховано, що у постанові Верховного Суду
від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження
№ 61-13752св19) ОСОБА_1 попереджено про необхідність змінити
своє ставлення до виховання малолітньої доньки, проте із моменту ухвалення даного судового рішення пройшло вже більше року, відповідачем було проігноровано рекомендації Служби у справах дітей
по Шевченківському району щодо можливих шляхів встановлення контакту з дитиною, не вжито ніяких спроб для налагодження відносин. За весь час батько з дитиною не зустрічався, до психолога та центру соціальних служб не звертався. Його доводи про бажання спілкуватися з дитиною
не підтверджені жодними доказами, навпаки, його пасивні дії свідчить
про протилежне.
Зазначав, що судами не взято до уваги показання самої дитини -
ОСОБА_3, яка під час допиту в суді першої інстанції повідомила,
що своєю родиною вважає сім`ю опікуна, батька вона не знає і не пам`ятає, до неї не приїздив і не телефонував, а тому бажає проживати разом
із ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_1 не довів, що він здатний виконувати свої батьківські обов`язки відносно доньки, оскільки останній не у повному
обсязі сплачує аліменти на утримання доньки, постійного джерела доходу
не має. Вказаний факт є підставою вважати, що існують ризики того,
що у разі спільного проживання батько не зможе матеріально забезпечити доньку та надати їй належне виховання. Крім того, між батьком і донькою втрачено емоційний зв`язок.
Також посилається на правову позиціющодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17 жовтня 2018 року
у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), від 29 травня
2019 року у справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19),
та Верховним Судом у постановах: від 09 вересня 2020 року у справі
№ 400/936/18 (провадження № 61-9444св19), від 15 січня 2021 року у справі № 569/1757/19 (провадження № 61-3352св20).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в якому вказується, що доводи касаційної
скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Вказував, що після смерті ОСОБА_4 (матері малолітньої
ОСОБА_3 ) з боку опікуна - ОСОБА_2, створювалися
та продовжують створюватися перешкоди у його спілкуванні з донькою. Кожного разу коли він приїжджає, ОСОБА_2 не відчиняє йому двері,
а якщо відчиняє, то забороняє доньці з ним спілкуватися, налаштовує
її проти нього, що негативно впливає на психічний стан малолітньої ОСОБА_3 . Його неодноразові звернення до позивача з проханням вирішити питання про повернення йому доньки залишилися без реагування.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив
У серпні 2021 року до Верховного Суду Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надіслав відповідь на відзив ОСОБА_1,
в якій зазначено, що відповідач до відповідного органу для отримання необхідних соціальних послуг, зокрема, проведення профілактичної бесіди
з ОСОБА_2 і сприяння у відновленні стосунків із донькою,
так і не звернувся, що також свідчить про небажання батька налагодити стосунки з донькою. Тому відібрання дитини за наведених стороною позивача умов є мірою, яка відповідає найкращим інтересам дитини.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_4 - матір`ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - мати ОСОБА_3 померла
(а. с. 10).
Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію
від 13 жовтня 2017 року № 1963/747, виданою комунальним підприємством "Жилкомсервіс" дільниця № 1, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, разом із своєю бабусею ОСОБА_5 (а. с. 15).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня
2018 року у справі № 638/16622/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 . Встановлено над дитиною опіку,
її опікуном призначено ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку,
починаючи з 03 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття
(а. с. 25-26).
Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року (провадження
№ 61-47838св18) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року
в частині вирішення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року
залишено без змін (а. с. 27-31).
Постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року (провадження
№ 61-13752св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року
в частині позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої доньки скасовано, ухвалено в цій частині нове
судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Попереджено
ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до виховання малолітньої доньки та покладено на Управління служб у справах дітей контроль
за виконанням ним своїх батьківських обов`язків (а. с. 33-41).
Актом обстеження умов проживання від 21 травня 2019 року, складеним завідувачем сектору Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту Служби у справах дітей Харківської міської ради
Білошенко Т. О. та головним спеціалістом Служби у справах дітей
Шерстюк Н. Л. встановлено, що малолітня ОСОБА_3 проживає
за адресою:
АДРЕСА_2 (а. с. 14).
Відповідно до наказу Департаменту служб у справах дітей
по Шевченківському району Харківської міської ради від 22 квітня 2020 року № 30 малолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 взято
на облік, як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах (а. с. 16).
З листа комунального некомерційного підприємства "Міська дитяча поліклініка № 14" від 05 травня 2020 року № 302/10-23-20 вбачається,
що малолітня ОСОБА_3 знаходиться на обліку в комунальному некомерційному підприємстві "Міська дитяча поліклініка № 14" Харківської міської ради з народження. Її батько - ОСОБА_1 за медичною допомогою або консультацією з питань стану здоров`я своєї доньки
до дитячих лікарів-спеціалістів поліклініки не звертався. Під час медичних оглядів дитини фахівцями поліклініки ОСОБА_1 не супроводжував
свою доньку. Медичних рекомендацій наданих фахівцями поліклініки щодо стану здоров`я Дар`ї під час її хвороби батько ОСОБА_1 не виконував
(а. с. 18).
Відповідно до доповідної записки завідувача сектору Служби у справах
дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, з ОСОБА_1 було проведено бесіду під час якої він повідомив, що планує поступово налагоджувати стосунки
з донькою. У майбутньому, зважаючи на бажання дитини, хоче забрати
її на виховання та спільне проживання у свою родину (а. с. 22).
Опитана Зміївським районним судом Харківської області в судовому засіданні 25 січня 2021 року ОСОБА_3 пояснила, що проживає разом із сім`єю своєї тітки - ОСОБА_2 . Батька вона не знає і не пам`ятає,
він для неї чужа людина. Висловила бажання проживати разом
із ОСОБА_2 (а. с. 168-170).