ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 910/5172/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Компанії "Тровелко Холдінгз Лімітед" (далі - Компанія, скаржник)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 (головуючий - суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.)
у справі №910/5172/19
за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач)
до Національного банку України (далі - НБУ), Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - АТ "ПриватБанк")
про визнання недійсними договорів.
1. Історія справи
1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 у справі №910/5172/19 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Компанія звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, просила змінити рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 у справі №910/5172/19 в його мотивувальній частині, шляхом її доповнення мотивуванням щодо недійсності усіх забезпечувальних договорів до кредитного договору №19 від 03.03.2019, в тому числі договору іпотеки №38 від 30.05.2014 та додаткового договору №1 до нього від 25.09.2015, які були укладені з Компанією, з підстав недійсності основного зобов`язання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 у справі №910/5172/19 залишено без руху, надано строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали, а саме надати докази направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі - ОСОБА_1 .
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2020 у справі № 910/5172/19 з доданими матеріалами повернуто заявнику.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Компанія звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №910/5172/19 та направити справу №910/5172/19 на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. суд апеляційної інстанції не застосував положення пункту 3 частини третьої статті 258 ГПК України, чим допустив порушення норм процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що пункт 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує апелянта направити копію апеляційної скарги хоча б одній стороні у справі.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу НБУ заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та зловживання скаржником своїми процесуальними правами, і просить скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
5.2. АТ "ПриватБанк" у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника та зазначає, що скарга обґрунтовується лише довільним тлумаченням пункту 3 частини третьої статті 258 ГПК України і просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вона прийнята з дотриманням норм процесуального права.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
7.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу Компанії у зв`язку з тим, що не виконані вимоги ухвали від 17.05.2021, якою апеляційну скаргу Компанії залишено без руху, надано строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме надати докази направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі.
7.2. Верховний Суд, здійснючи касаційній перегляд оскаржуваного судового рішення щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.
7.3. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).
Після внесення змін до Конституції України Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року N 1401-VIII пункт 8 частини другої статті 129 Основного Закону України передбачає забезпечення особі права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
На думку Конституційного Суду України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції, якому відповідає обов`язок цього суду переглянути по суті справу у спосіб всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо.
Конституційний Суд України виходить із того, що законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя, в тому числі права на свободу, захисту цих прав і свобод від порушень і протиправних посягань, а також від помилкових і неправосудних судових рішень. Механізм виправлення помилок суду першої інстанції апеляційним судом має відповідати критеріям і вимогам ефективності.
На думку Конституційного Суду України, обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції (абзаци 13, 17,18 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 13 червня 2019 року N 4-р/2019).
Конституційний Суд України також зазначав, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 жовтня 2009 року N 26-рп/2009).
Згідно з частиною першою статті 17 та частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, законодавець передбачив можливість апеляційного оскарження судового рішення особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Реалізація права на перегляд справи та оскарження судового рішення має відбуватись за законодавством про господарське судочинства та у відповідності до порядку здійснення судочинства у господарських судах, зокрема який регламентує апеляційне провадження.
7.4. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав-учасниць засновувати апеляційні або касаційні суди; там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та § 65 рішення у справі "Hoffmann v Germany" від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, оскільки законодавець передбачив можливість апеляційного оскарження судового рішення особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 17, частина перша статті 254 ГПК України), у справі підіймається важливе питання, а саме: чи є у цьому випадку встановлена судом вимога щодо чіткого дотримання вимог щодо надання доказів надсилання копії скарги зокрема позивачу у справі листом з описом вкладення та постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги, обмеженням права на апеляційне оскарження рішення, чи є таке обмеження пропорційним та таким, що не порушує саму суть права на судовий захист, враховуючи таке:
- судове рішення оскаржується особою, яка не брала участі у справі, а з відкритих джерел відсутня можливість встановити, зокрема відомості місця проживання/перебування учасників справи - фізичних осіб;
- постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про розгляд справи у закритому судовому засіданні;
- імперативні приписи щодо неоприлюднення інформації, передбаченої частиною п`ятою статті 9 ГПК України;
- відсутність можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Приписами статті 259 ГПК України, яка має назву "Надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі" визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
За приписами частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частини перша, друга, четверта статті 174 ГПК України).
Ухвалою від 17.05.2021 Північний апеляційний господарський суд залишив подану Компанією апеляційну скаргу без руху, надавши останньому строк для усунення недоліків, а саме надання суду доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі.
Компанія надіслала до апеляційного суду письмові пояснення щодо усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вказаної вище ухвали, в яких звернула увагу апеляційного суду на те, що вона не була учасником цієї справи, у зв`язку з чим, останнім здійснювалось направлення апеляційної скарги на адреси тих учасників, чиї реквізити є у вільному доступі в мережі інтернет. При цьому, на адреси відповідачів, вказана вище апеляційна скарга була направлена.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що недоліки, вказані в ухвалі від 17.05.2021, у встановлений апеляційним судом строк, Компанія не усунула, що потягло за собою повернення її апеляційної скарги.
Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:
1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;
3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;
4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Аналіз положень статей 174, 258, 260 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що апеляційна скарга приймається до розгляду у випадку виконання скаржником вимог статті 258 ГПК України, зокрема, подання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Верховний Суд зазначає, що положення статті 259 ГПК України по суті конкретизують та деталізують вимоги наведеного пункту 3 частини третьої статті 258 ГПК України в частині, того кому, які документи і яким саме чином має надіслати особа, яка подає апеляційну скаргу.
Наведена у пункті 3 частини третьої статті 258 ГПК України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.
Верховний Суд приймає до уваги, що дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах.
Водночас, Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанцій не позбавлений права зобов`язати сторону виконати вимоги статті 259 ГПК України, зокрема, надіслати іншим учасникам справи, у даному випадку позивачу (або його представнику) копію апеляційної скарги листом з описом вкладення, а у випадку невиконання таких вимог суду - застосувати заходи процесуального примусу, які наведені у статтях 131-135 ГПК України (врахувавши, можливість реалізації права цієї особи на ознайомлення з матеріалами справи) та/або забезпечити можливість здійснення інших заходів щодо належного інформування інших учасників справи, у даному випадку позивача (або його представника).
Верховний Суд також приймає до уваги, що обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.
Отже, у цьому випадку фактично доступ до суду обмежений. Адже коли судове рішення оскаржується такою особою, а з відкритих джерел відсутня можливість встановити, зокрема відомості місця проживання/перебування учасників справи - фізичних осіб і, ураховуючи постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про розгляд справи у закритому судовому засіданні, імперативні приписи щодо неоприлюднення інформації, передбаченої частиною п`ятою статті 9 ГПК України, відсутня можливість ознайомитись з матеріалами справи, то встановлена судом вимога щодо чіткого дотримання вимог щодо надання доказів надсилання копії скарги, зокрема позивачу у справі листом з описом вкладення, є надмірною.
Якщо виходити з того, що сторона зловживає своїм правом на апеляційне оскарження, то такий підхід щодо обмеження права особи, яка не залучена до участі у справі на оскарження судових рішення, ухвалених за позовом інших осіб, якщо цим рішення прямо не вирішено питання щодо їх прав (інтересів, обов`язків), є цілком виправданим, відповідає легітимній меті (належне виконання правосуддя, дотримання принципу правової визначеності) і необхідний в демократичному суспільстві для захисту прав і свобод інших осіб.
Водночас, якщо відсутні докази щодо зловживання правом на апеляційне оскарження такою особою, а не можливість виконання вимог ухвали суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги обумовлені причинами, які не свідчать про протилежне, то за таких обставин відсутні очевидні підстави вважати, що таке суворе трактування процесуального правила не є проявом надмірного формалізму і не позбавить заявника права звертатись до суду.
Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, скаржником було виконано вимоги статті 258 ГПК України шляхом додання до апеляційної скарги доказів надсилання копії апеляційної скарги іншім сторонам у справі, зокрема відповідачам, а щодо позивача надані пояснення, які судом апеляційної інстанції залишились поза увагою та недослідженими.
Таким чином, вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги Компанії, суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, що є порушенням права Компанії на справедливий судовий захист.
Враховуючи зміст ухвали, що оскаржується, можна зробити висновок, що суд апеляційної інстанції не врахував наведених вимог ГПК України та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.
7.5. З урахуванням мотивів, які містяться у розділі 7 цієї постанови Касаційним господарським судом аргументи, викладені у відзивах на касаційну скаргу відхиляються.