У Х В А Л А
15 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/902/20
Провадження № 12-52гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 905/902/20 за позовом Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами" (далі - КП "Центр поводження з тваринами") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (далі - ТОВ "ТРК "Україна") про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди в сумі 178 840,00 грн за касаційною скаргою КП "Центр поводження з тваринами" на рішення Господарського суду Донецької області 21 січня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20 травня 2021 року,
УСТАНОВИЛА:
У травні 2020 року КП "Центр поводження з тваринами" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "ТРК "Україна" про:
1) визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію КП "Центр поводження з тваринами" інформацію, поширену ТОВ "ТРК "Україна" в етері телеканалу "Донбас" у програмі "Час новин Донбасу" (випуск новин від 20 лютого 2020 року), а також на офіційній сторінці телеканалу в соціальній мережі Facebook та відеохостингу YouTube, а саме визнання недостовірними таких висловлювань:
- "Полювання на чотирилапих. У Лимані замість безпритульних собак відловили хатніх, адже за кожного пса місто сплачує підрядній організації понад дві тисячі гривень. Жителі кинулися рятувати домашніх улюбленців. Чи вдалося визволити тварин?";
- "Так днями жителі Лимана захищали собак від працівників Харківського центру поводження з тваринами. Місцеві чиновники виділили їм двісті тисяч гривень на відлов безпритульних собак. ОСОБА_2 каже не дав забрати з будки чіповану охоронницю тепломережі та її щеня, бо вже колись так втратив свого пса";
- " Шестимісячна Вольта вже не вибігає за поріг підприємства, бо звідти, розповідають енергетики, їхню охоронницю викрали комунальники на білій газелі";
- "Тринадцатого числа и эту попытались украсть и Фуньку нашу з гаража украли без предупреждения, без ничего. Шо это за дела такие и тем более какие мы бродячие?";
- "Зоозахисної організації в місті немає, а повернути собаку люди так і не змогли, тож звернулися по допомогу до Слов`янських волонтерів";
- "Вдалося волонтерам визволити і Рекса. Його забрали мало не з подвір`я, розказує власниця тварини ОСОБА_1 . Вона сподівається, більше такого не станеться";
- "…Пускай даже две собаки стерилизуют на эти деньги, все равно ж будет лучше, чем просто вот так вот ездить отлавливать их и убивать";
- "Деякі містяни такою роботою працівників Харківського центру обурені";
2) зобов`язання ТОВ "ТРК "Україна" у строк не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію у такий спосіб: зачитати резолютивну частину судового рішення про спростування недостовірної інформації в етері телеканалу "Донбас" у програмі "Час новин Донбасу" у час виходу цієї програми у телеетер (з урахуванням повторів), з опублікуванням випуску програми на офіційному вебсайті http://donbass.tv у відповідному розділі;
3) стягнення упущеної вигоди у розмірі 78 840,00 грн;
4) стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.
Позивач зазначив, що поширена відповідачем інформація щодо наявності між позивачем та Лиманською міською радою Донецької області договірних відносин стосовно надання послуг з вилову безпритульних тварин, щодо виділення позивачу на ці послуги грошових коштів, щодо перебування працівників позивача у місті Лимані Донецької області, щодо вчинення працівниками позивача протиправних, направлених на таємне чи відкрите викрадення домашніх тварин у місцевих мешканців міста Лиману Донецької області, щодо вчинення працівниками позивача дій, направлених на протиправне позбавлення життя тварин, є недостовірною та недоведеною. Ця інформація викладена у вигляді тверджень, стосується позивача, порушує його немайнові права, дискредитує та принижує його ділову репутацію, авторитет, призвела до матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди у господарських договірних відносинах з контрагентами, а також завдала моральної шкоди.
Господарський суд Донецької області рішенням від 21 січня 2021 року позовні вимоги задовольнив частково: визнав недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію КП "Центр поводження з тваринами", інформацію, поширену ТОВ "ТРК "Україна" в етері телеканалу "Донбас" у програмі "Час новин Донбасу" (випуск новин від 20 лютого 2020 року) на офіційній сторінці телеканалу. Зобов`язав ТОВ "ТРК "Україна" у строк не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну, таку, що принижує ділову репутацію КП "Центр поводження з тваринами", інформацію у такий спосіб: зачитати резолютивну частину судового рішення про спростування недостовірної інформації в етері телеканалу "Донбас" в програмі "Час новин Донбасу" у час виходу цієї програми у телеетер (з урахуванням повторів), з опублікуванням випуску програми на офіційному вебсайті http://donbass.tv у відповідному розділі. Стягнув з ТОВ "ТРК "Україна" на користь КП "Центр поводження з тваринами" судовий збір у сумі 4 204,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 20 травня 2021 року скасував рішення Господарського суду Донецької області від 21 січня 2021 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів факт поширення інформації відповідачем, не надав суду доказів виходу у телевізійний етер телеканалу "Донбас" у програмі "Час новин Донбасу" (випуск від 20 лютого 2020 року) сюжету щодо КП "Центр поводження з тваринами". При цьому суд зазначив, що наданий позивачем суду компакт-диск, що містить відеофайли зі спірною інформацією, не є належним та допустимим доказом такого поширення спірної інформації, оскільки цей відеофайл не є оригіналом запису сюжету зі спірною інформацією, а був отриманий позивачем самостійно зі сторінки в мережі Інтернет, що, відповідно до висновку Верховного Суду, не є належним доказом поширення спірної інформації.
КП "Центр поводження з тваринами" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20 травня 2021 року повністю, а рішення Господарського суду Донецької області від 21 січня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. Рішення Господарського суду Донецької області від 21 січня 2021 року в частині задоволення позову про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію, та зобов`язання відповідача спростувати цю інформацію позивач просить залишити в силі.
На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник послався на пункт 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначив про необхідність відступлення від висновку щодо застосування частини четвертої статті 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 759/6513/17, від 20 червня 2019 року у справі № 404/1691/16-ц-ю, від 19 листопада 2020 року у справі № 757/58702/17-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 липня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Центр поводження з тваринами" на рішення Господарського суду Донецької області 21 січня 2021 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20 травня 2021 року, відмовив у задоволенні заяви про зупинення дії постанови, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 2 вересня 2021 року справу № 905/902/20 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
В обґрунтування підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що у цій справі спір виник щодо поширення інформації у телевізійному етері телеканалу "Донбас" у програмі "Час новин Донбасу" і суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків при вирішенні цього питання.
Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірна інформація була поширена відповідачем у телеетері, що підтверджується наданим позивачем відеозаписом телевізійної передачі, отриманим позивачем самостійно з мережі Інтернет, і такий відеозапис місцевий господарський суд визначив належним та допустимим доказом у справі.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту виходу у телевізійний етер телеканалу "Донбас" у програмі "Час новин Донбасу" (випуск від 20 лютого 2020 року) сюжету щодо Комунального підприємства "Центр поводження з тваринами", вказавши, що наданий позивачем суду компакт-диск, що містить відеофайли зі спірною інформацією, не є належним та допустимим доказом поширення спірної інформації, оскільки не є оригіналом запису сюжету зі спірною інформацією, а був отриманий позивачем самостійно зі сторінки в мережі Інтернет. Такий висновок суд апеляційної інстанції зроблений за результатом врахування висновку Верховного Суду щодо застосування частин четвертої та п`ятої статті 48 та частин першої, третьої та п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 9 вересня 2020 року у справі № 759/6513/17, від 20 червня 2019 року у справі № 404/1691/16-ц, від 19 листопада 2020 року у справі № 757/58702/17-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 березня 2021 року у справі № 905/2137/19.
Верховний Суд у цих справах зазначив про те, що наданий позивачем до суду на підтвердження обставини поширення спірної інформації портативний носій інформації з відеофайлом, що містить запис передачі зі спірною інформацією, отриманий позивачем не в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а самостійно з мережі Інтернет, що не є належним доказом поширення спірної інформації в етері телеканалу, а таким доказом поширення телерадіоорганізацією спірної інформації в етері відповідно до змісту частин четвертої та п`ятої статті 48 та частини п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" є лише оригінал запису передачі, що містить спірну інформацію, та/або отримана позивачем у порядку частини п`ятої статті 64 зазначеного Закону копія запису такої передачі.
Разом з цим колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що статті 48 та 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" не визначають коло засобів доказування у судовому процесі, не регулюють питання належності та допустимості доказів під час судового провадження.
Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 48 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.
У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.
За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.
Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.
Отже положення частин четвертої та п`ятої статті 48 та частин першої, третьої, п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачають право особи, яка вважає, що її права порушені внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідних програм та передач протягом 14 днів від дати їх розповсюдження та отримання копії запису фрагмента зі спірною інформацією.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що норми права закріплюють саме право, а не обов`язок особи на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідних програм та передач та на отримання копії запису фрагмента зі спірною інформацією. Особа, яка вважає, що її права порушені внаслідок поширення про неї у теле - та/або радіопередачі недостовірної інформації, не зобов`язана, а має лише можливість заявити безпосередньо до телерадіоорганізації вимогу про спростування недостовірної інформації та/або вимогу про надання копії запису відповідного фрагмента.
При цьому сплив установленого законом 14-денного строку зберігання трансльованої передачі та незвернення такої особи до телерадіоорганізації протягом цього строку з відповідною (відповідними) вимогою (вимогами) у порядку частин третьої, п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" про спростування недостовірної інформації та/або про надання копії запису фрагмента передачі не позбавляє цю особу можливості захистити права у судовому порядку з дотриманням принципу змагальності сторін, суть якого полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (пункт 5 частини третьої статті 2, частина третя статті 13 та частина перша статті 74 ГПК України).
Крім того, чинне законодавство, що регулює відносини, пов`язані з поширенням недостовірної інформації шляхом передання її по радіо, телебаченню, не передбачає, що докази поширення такої інформації (докази транслювання чи ретранслювання телерадіоорганізацією передачі зі спірною інформацією) можуть бути отримані виключно в порядку, передбаченому Законом України "Про телебачення і радіомовлення".
З огляду на викладене надані позивачем суду у підтвердження факту поширення у телевізійному етері спірної інформації відеофайли, отримані позивачем шляхом їх копіювання з мережі Інтернет, та які містять відеозапис усієї передачі, можуть бути належними та допустимими доказами поширення спірної інформації у справі у разі, якщо відповідач не спростує факту поширення ним цієї інформації, зокрема не доведе того, що спірний відеозапис передачі не транслювався ним у телевізійному етері, зміст наданого позивачем суду відеозапису не відповідає змісту запису передачі, що транслювалася відповідачем у телеетері, наданий позивачем запис є сфальшованим тощо.
Наведене, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, є підставою для відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування частин четвертої та п`ятої статті 48 та частин першої, третьої та п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 9 вересня 2020 року у справі № 759/6513/17, від 20 червня 2019 року у справі № 404/1691/16-ц, від 19 листопада 2020 року у справі № 757/58702/17-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 березня 2021 року у справі № 905/2137/19, який був врахований судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Як убачається з обставин справи № 759/6513/17, предметом судового розгляду був позов особи до ТОВ "ТРК "Україна", ТОВ "Медіа Група Україна", третя особа - ТОВ "РРП Груп", про захист честі та гідності, зокрема про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь та гідність позивача, інформації, оприлюдненої в ефірі ТОВ "ТРК "Україна". На підтвердження оприлюднення такої інформації позивач надав СД-диск, що містить відеофайл, отриманий самостійно з інтернет-сторінки (програма новин Інтер+).
У справі № 404/1691/16-ц юридична особа звернулася до суду з позовом до особи - кореспондента програми новин про визнання неправдивою та такою, що принижує ділову репутацію, інформації, розповсюдженої у програмі новини на телеканалі, та зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію аналогічним способом, яким її розповсюдили. На підтвердження оприлюднення такої інформації позивач надав СД-диск, що містить відеофайл, отриманий самостійно з інтернет-сторінки.
Верховний Суд у цих справах зазначав про те, що відповідно до змісту частин четвертої та п`ятої статті 48 та частини п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" доказом поширення телерадіоорганізацією спірної інформації в етері є лише оригінал запису передачі, що містить спірну інформацію, та/або отримана позивачем в порядку частини п`ятої статті 64 зазначеного Закону копія запису такої передачі.
Отже, відносини, що виникли між сторонами у цих справах та у справі, що надійшла на розгляд Великої Палати Верховного Суду як і обставини, встановлені судами, є подібними.
Натомість у справі № 757/58702/17-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими у задоволенні позову було відмовлено, також погодився з висновками про те, що надані компакт-диски не є належними доказами поширення відповідачем спірної інформації. Проте такого висновку суди дійшли за результатами вивчення наданих дисків та перегляду в судовому засіданні відеофайлів, збережених на них, а не з підстав їх недопустимості, і висновку щодо необхідності дотримання позивачем порядку, передбаченого частиною п`ятою статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", постанова суду касаційної інстанції у цій справі не містить.
Щодо постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 905/2137/19 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частина третя статті 302 ГПК України не містить такої підстави для передачі справи на її розгляд, як відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) цього ж касаційного суду, позаяк наведені обставини охоплюються положеннями частин першої та другої цієї статті. Разом з тим з метою дотримання принципу правової визначеності Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи може дійти самостійного висновку про необхідність відступу від правової позиції, викладеної Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі № 905/2137/19.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 вересня 2021 року, обґрунтованими в частині необхідності вирішення питання про відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у справах № 759/6513/17 та № 404/1691/16-ц, та приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Таким чином, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити сторонам передбачене частиною першою статті 197 ГПК України право на участь у судовому засіданні, зокрема й у режимі відеоконференції.
Керуючись статтями 120, 121, 301, 302 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду