УХВАЛА
15 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/988/18
Провадження № 11-600заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Верховної Ради України (далі - ВРУ) про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРУ про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
24 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
- визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг";
- зобов`язати ВРУ на власному офіційному вебсайті (вебпорталі http://rada.gov.ua) привести статтю 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ "Про природні монополії" (далі - Закон № 1682-ІІІ) у відповідність до редакції, чинної станом на 7 жовтня 2010 року (до змін, внесених Законом України від 7 жовтня 2010 року № 2592-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України").
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, керуючись частиною п`ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвалою від 4 січня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до Президента України, оскільки ОСОБА_1 вже звертався до адміністративного суду з таким же позовом (справа № П/9901/798/18), за яким судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги до ВРУ, ОСОБА_1 послався на те, що після його звернення до ВРУ із заявою про приведення оприлюдненої норми закону у відповідність із чинною редакцією ВРУ не оприлюднила на її офіційному вебсайті статтю 11 Закону № 1682-ІІІ у чинній редакції, з урахуванням позиції Конституційного Суду України. На переконання ОСОБА_1, з боку ВРУ має місце протиправна бездіяльність, наслідком якої є порушення його права на інформацію, що зумовило правову невизначеність у питанні чинності тієї чи іншої редакції статті 11 зазначеного Закону.
14 травня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на згадане судове рішення до Великої Палати Верховного Суду, яка, здійснивши його апеляційний перегляд у порядку письмового провадження, постановою від 20 листопада 2019 року скаргу ОСОБА_1 задовольнила, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2019 року скасувала та ухвалила нове судове рішення про задоволення позову.
Цією постановою Велика Палата Верховного Суду зобов`язала ВРУ на власному офіційному вебсайті (вебпорталі http://rada.gov.ua) викласти текст статті 11 Закону № 1682-ІІІ відповідно до редакції, чинної станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23 лютого 2014 року № 763-VІІ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" у редакції Закону України від 27 лютого 2014 року № 798-VII "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України".
12 липня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ВРУ про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в порядку статті 254 КАС, у якій заявник просить роз`яснити:
-в який саме спосіб ВРУ повинна виконати згадану постанову з огляду на те, що вона є колегіальним органом і складається відповідно до статті 76 Конституції України із чотирьохсот п`ятдесяти народних депутатів України, а рішення ВРУ приймаються відповідно до статті 91 Основного Закону більшістю від її конституційного складу;
-чи вважатиметься постанова виконаною, якщо її виконання не буде підтримано більшістю від конституційного складу ВРУ;
-чи можна вважати постанову виконаною у разі, якщо буде зареєстрований відповідний законопроект щодо внесення змін до статті 11 Закону № 1682-ІІІ;
- чи можна вважати постанову виконаною у разі, якщо ВРУ буде ухвалений відповідний законодавчий акт, а Президент України скористається правом вето;
-чи може державна виконавча служба, інші органи втручатись у законодавчу діяльність ВРУ?
Згідно із частинами другою, третьою статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За правилами частин першої, другої статті 254 КАС суд за заявою учасника справи роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких його ухвалено, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримано вимог ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко збігаються з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування, і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Зі змісту заяви ВРУ про роз`яснення рішення вбачається, що відповідач по суті просить не роз`яснити резолютивну частину судового рішення, яка має зобов`язальний характер, а просить роз`яснити спосіб та порядок виконання судового рішення, тобто вирішити питання, які не стосуються роз`яснення судового рішення в розумінні статті 254 КАС.
Крім того, доводи заяви вказують на незгоду ВРУ із судовим рішенням, зокрема і щодо визначення відповідача у спірних правовідносинах. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що при розгляді заяви про роз`яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи.
Слід також звернути увагу на те, що необхідність роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що її виконання, як вважає ВРУ, пов`язане з імовірним втручанням у діяльність цього законодавчого органу, адже спонукає до внесення змін у статтю 11 Закону № 1682-ІІІ.
Однак ні мотивувальна, ні резолютивна частини постанови не містять жодної вказівки на обов`язок ВРУ, народних депутатів України за наслідкам розгляду справи № 9901/988/18 вдаватися до дій, пов`язаних із законодавчим процесом, натомість стосуються лише відображення на офіційному порталі ВРУ тексту норми ухваленого нею законодавчого акта.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в задоволенні заяви ВРУ про роз`яснення постанови від 20 листопада 2019 року в цій справі слід відмовити, оскільки судове рішення є чітким, зрозумілим та належним чином вмотивованим з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України.
Керуючись статтями 248, 254 КАС, Велика Палата Верховного Суду