УХВАЛА
10 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 420/2571/21
Провадження № 11-410 за 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року та ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення за № 751-270/С-02/8-1500/21 від 20 січня 2021 року про відмову перерахувати пенсію за вислугу років з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати;
- зобов`язати перерахувати та виплатити пенсію за вислугу років з 01 грудня 2020 року у розмірі 90 % від суми 42 826 грн, зазначеному в довідці прокуратури Одеської області № 186 від 02 червня 2020 року без обмеження її граничного розміру та без утримання податків та зборів.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30 квітня 2021 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області з перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року на підставі довідки №186 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що використовується для перерахунку пенсії від 02 червня 2020 року, виданої Прокуратурою Одеської області, виходячи з основного розміру пенсії 60% від заробітку та застосуваннями обмеження максимальним розміром.
Зобов`язав ГУ ПФУ в Одеській області з 01 січня 2020 року перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки №186 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 02 червня 2020 року, виданої Прокуратурою Одеської області, виходячи з основного розміру пенсії 90% від заробітку без застосування обмеження максимальним розміром з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою 28 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції і подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 серпня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті касаційного провадження. Підставою для цього стало подання скарги на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
05 вересня 2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду скаргу, у якій просить скасувати рішення судів апеляційної і касаційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Зі змісту та спрямованості аргументів скарги ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду проревізувала і переглянула ухвалу касаційного суду від 26 серпня 2021 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги скаржника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.
Доводи і аргументи скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цього рішення.
У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Отже, скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, а тому її разом з доданими до неї матеріалами належить повернути заявнику.
Керуючись статтями 24, 346, 365 Кодексу адміністративного судочинства України Велика Палата Верховного Суду