ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 800/250/17
Провадження № 11-58заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гісінфо" (далі - Товариство) у справі за позовом Товариства до Президента України, треті особи: Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Служба безпеки України (далі - СБУ), про визнання протиправним і скасування указу в частині
за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 лютого 2021 року ( Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Гімон М. М., Мороз Л. Л., Шарапа В. М. ),
УСТАНОВИЛА:
У червні 2017 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати Указ Президента України Порошенка Петра Олексійовича від 15 травня 2017 року № 133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ Президента) в частині введення в дію пункту 310 додатка 2 до рішення РНБО, згідно з яким до Товариства відповідно до Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VІІ "Про санкції" (далі - Закон № 1644-VІІ) строком на три роки застосовано обмежувальні заходи (санкції).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство послалося на те, що воно не підпадає під визначений частиною другою статті 1 Закону № 1644-VІІ перелік суб`єктів, до яких з боку України можуть застосовуватися санкції, та не здійснює дій, які у розумінні частини третьої статті 3 цього Закону є підставами для їх застосування. З оскаржуваного Указу не вбачається таких підстав, як і способу обрання конкретних видів санкцій, застосованих до Товариства, що суперечить принципам законності, прозорості й об`єктивності, з дотриманням яких мають застосовуватися визначені в ньому обмежувальні заходи.
Позивач зазначає, що необґрунтоване включення його згідно з оскаржуваним Указом до переліку осіб, щодо яких застосовуються санкції, призвело до протиправного повного припинення діяльності Товариства, неможливості подання податкової звітності, сплати податків та виплати заробітної плати працівникам.
У вересні 2020 року Товариство подало до суду заяву про зміну предмета позову, у якій, окрім вимоги про визнання протиправним та скасування спірного Указу, заявлено позовну вимогу про стягнення на користь Товариства з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунка Державної казначейської служби України відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 019 600 грн.
Ухвалою від 1 лютого 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Судузазначену заяву залишив без розгляду у зв`язку з її поданням поза межами строку, встановленого процесуальним законом.
8 лютого 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС),
Таке судове рішення мотивовано тим, що Указом Президента України від 14 травня 2020 року № 184/2020 уведено в дію рішення РНБО від 14 травня 2020 року "Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", пунктом 3 якого пункт 310 додатка 2 до рішення РНБО від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію оскаржуваним Указом, виключено.
Суд зазначив, що таким чином Указом Президента України від 14 травня 2020 року № 184/2020 застосовані до позивача санкції скасовано, тобто оскаржувані порушення виправлені суб`єктом владних повноважень, а відтак усунуто відповідні обмеження прав позивача, що виникли внаслідок застосування до нього санкцій.
Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що зміст позовних вимог, заявлених позивачем, характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи не дають підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання оскаржуваного Указу Президента України протиправним після виправлення оскаржуваних порушень безпосередньо суб`єктом владних повноважень, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про закриття провадження у справі та направити справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Товариство посилається на те, що станом надень набрання законної сили Указом Президента України від 14 травня 2020 року № 184/2020 пункт 310 додатка 2 до рішення РНБО від 28 квітня 2017 рокущодо санкцій стосовно Товариства втратив свою силу у зв`язку із закінченням трирічного строку їх застосування, тому не можна вважати, що відбулося самостійне виправленням відповідачем порушень.
Крім того, згідно з пунктом 134 додатка 3 до рішення РНБО від 14 травня 2020 року, введеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2020 року № 184/2020, до Акціонерного товариства "Конструкторське бюро "ПАНОРАМА" строком на 3 роки застосовано заборону здійснення державних закупівель товарів, послуг, робіт та використання державними підприємствами, установами і організаціями України програмних продуктів, майнові права на які за авторським договором від 25 липня 2016 року № Л-16-01 автором Бєлєнковим В. В. передано Товариству (зареєстровано рішенням Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію договорів від 27 вересня 2016 року № 3099).
Таким чином, на переконання позивача, Указом Президента України від 14 травня 2020 року № 184/2020 санкції щодо нього не скасовані, а фактично продовжені шляхом зміни обмеження, що також не можна вважати виправленням правопорушення.
Скаржник також указує на те, що Товариству введеними в дію оскаржуваним Указом санкціями було завдано значних збитків на суму 1 019 600 грн, яку воно могло отримати під час виконання господарських зобов`язань за умови незастосування до Товариства санкцій. Тому без визнання протиправним у момент прийняття Указу Президеннта неможливо буде відновити становище Товариства і неможливим буде в подальшому звернутись до суду з метою відшкодування шкоди, завданої протиправним рішенням -оскаржуваним Указом.
Ураховуючи наведене, Товариство вважає, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі, керуючись пунктом 8 частини першої статті 238 КАС.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Президента України просить залишити її без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 лютого 2021 року - без змін. Зокрема, відповідач стверджує, що відбулося повне відновлення порушених Указом Президента законних прав та інтересів позивача, тому суд обґрунтовано закрив провадження у справі.
Представник СБУ надіслав до суду пояснення, які за змістом аналогічні доводам відзиву представника Президента України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та наведені на противагу їм у відзиві аргументи представника Президента України та пояснення СБУ, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення й не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення.
Суд установив, що оскаржуваним Указом Президента ведено в дію рішення РНБО від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Відповідно до підпункту 2 пункту 2 цього рішення РНБО на підставі статті 5 Закону 1644-VІІ РНБО вирішила застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з додатком 2, позицією 310 якого передбачено застосування строком на три роки до Товариства обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) запобігання виведенню капіталів за межі України; 4) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 5) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; 6) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 7) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності.
14 травня 2020 року Указом Президента України № 184/2020 введено в дію рішення РНБО від 14 травня 2020 року "Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно з пунктом 3 якого в додатку 2 до рішення РНБО від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію оскаржуваним Указом Президента, виключено, зокрема, позицію 310, згідно з якою до позивача було застосовано сан